Ухвала КЦС ВС № 351/1763/19

Ухвала 10 лютого 2023 року м. Київ справа № 351/1763/19 провадження № 61-1412ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, ВСТАНОВИВ: У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Позов мотивований тим, що він, в якості завдатку за житловий будинок по АДРЕСА_1 , 19 березня 2012 року передав відповідачці 1 800 доларів США та 5 000,00 грн, що підтверджується відповідною розпискою. Згідно домовленості решту суми в розмірі 1 775 доларів США він повинен доплатити після того, як відповідачка здійснить дії для зняття свого сина з місця реєстрації у вказаному будинку. Позивач зазначав, що він з дружиною переїхали проживати у вказаний будинок, вести там господарство, в тому числі провели ремонтні роботи. Проте, ОСОБА_2 відмовилась продати цей будинок чи повернути гроші. Оскільки договір купівлі-продажу будинку не був укладений між сторонами, передані грошові кошти позивач вважав авансом, який безпідставно отриманий ОСОБА_2 , а відтак, безпідставно набуті кошти повинні бути повернуті боржником зі сплатою процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі статті 536 ЦК України. Оскільки сторони не встановили розмір процентів, він визначається на рівні облікової ставки НБУ. Крім того, за зверненням відповідачки до Снятинського РЕМу та ПП «Снятингазсервіс» в будинку вимкнуто електро - та газопостачання, відтак він з дружиною та двома дітьми більше півроку змушені проживати без енергоносіїв, що завдало йому моральних страждань. З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь безпідставно набуті кошти згідно розписки у сумі 1 800 доларів США, що в еквіваленті становить 49 824 грн, безпідставно набуті кошти згідно розписки у сумі 5 000,00 грн, відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 61 440,00 грн та моральні збитки в сумі 100 000,00 грн. Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 06 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачену суму авансу в розмірі 54 824 грн та 761,19 грн сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 06 вересня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення. В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення відсотків за користування безпідставно набутими коштами відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін. 23 січня 2023 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень resjudicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Предметом позову у цій справі є стягнення боргу. Вказана позовна вимога є майновою, оскільки позивач визначив її у грошовому вимірі. Тобто ціна позову становить 216 264 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн). При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року). Разом з тим, касаційна скарга ОСОБА_1 містить посилання на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, якими визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонструвала наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України», від 09 жовтня 2018 року, заява № 47921/08). Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. Посилаючись на існування зазначених вище обставин, заявником не наведено жодних аргументів і не додано до касаційної скарги будь-яких доказів, які б підтверджували те, що касаційна скарга підлягає перегляду Верховним Судом на підставі підпунктів «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі, без належного обґрунтування таких обставин, не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи в суді касаційної інстанції. Підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційні скарги не містять і суд касаційної інстанції їх не встановив. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Наведене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Сердюк С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська