Постанова 4814 № 524/966/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/966/22 Номер провадження 22-ц/814/2320/23Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2023 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Гальонкіна С.А., суддів: Кузнєцової О.Ю., Карпушина Г.Л., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенняАвтозаводського районного суду м. Кременчука від 01 липня 2022 року, постановлене у складі головуючого судді Андрієць Д.Д., у залі суду в м. Кременчук Полтавської області, відомості про дату складання повного тексту рішення відсутні, у справі №524/966/22 за позовомАкціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької об`єднаної філії до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат, В С Т А Н О В И Л А : У лютому 2022 року АТ «Полтаваобленерго» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, інфляційних нарахувань, 3% річних, а також понесених судових витрат. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований в АТ «Полтаваобленерго», як споживач послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області «Про встановлення ПАТ «Полтаваобленерго» тарифів на теплову енергію, її транспортування, постачання та послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води» №169 від 08.02.2019 року» вищезазначені послуги надавалися АТ «Полтаваобленерго» до 24 квітня 2019 року включно. Позивач надає послуги у повному обсязі у відповідності до якісних показників. Відповідач у порушення вимог законодавства, не здійснював своєчасної оплати одержаних послуг, у результаті чого станом на 17.01.2022 року утворилася заборгованість за послуги теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, спожиті за період з вересня 1997 року по травень 2019 року у розмірі 29718,86 грн, а з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції сума боргу складає 30824,68 грн. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01 липня 2022 року позов Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької об`єднаної філії до ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької об`єднаної філії суму боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції в розмірі 5367, 62 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції встановив, що відповідач проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчать надана районному суду копія паспорту у відзиві на позов. Проте, суд та позивач безпідставно нарахували борг за теплопостачання, який відповідач ніколи не споживав та не мав наміру споживати. Крім цього, вказує, що оскільки він є інвалідом війни 2 групи, тому має пільгу 100%, яка не застосована в розрахунку позивача. Стверджує, що доказів того, що він споживав, або мав намір споживати тепло за адресою: АДРЕСА_3 , позивач не надав. Окрім того, зазначає, що сума заборгованості нарахована безпідставно, а ціна позову є значно завищеною внаслідок необґрунтованого та протиправного завищення вартості наданих послуг, про що свідчать встановлені тарифи. Відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи. Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України(далі- ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно вимог частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки дана справа підпадає під ознаки зазначених норм цивільно-процесуального закону, то переглядається без виклику учасників справи. Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 11 серпня 2000 року № 1515 ВАТ «Полтаваобленерго», правонаступником якого є АТ «Полтаваобленерго», призначено головним виконавцем комунальних послуг по теплопостачанню споживачів теплової енергії в м. Кременчуці. Згідно рішення Загальних зборів від 17 квітня 2019 року АТ «Полтаваобленерго» є правонаступником ПАТ «Полтаваобленерго». Рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області «Про встановлення ПАТ «Полтаваобленерго» тарифів на теплову енергію, її транспортування, постачання та послуги з централізованого постачання гарячої води» №169 від 08.02.2019 року» вищезазначені послуги надавалися АТ «Полтаваобленерго» до 24 квітня 2019 року включно. Згідно довідки Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради від 14 лютого 2022 року № 1847/01-28, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.42). Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Як вбачається з рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 липня 2022 року, ОСОБА_1 є споживачем послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_3 по особовому рахунку № НОМЕР_1 , яке надається АТ «Полтаваобленерго», оскільки є власником квартири АДРЕСА_4 . Вказана обставина встановлена рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 26 жовтня 2017 року по справі №524/5847/16-ц (номер провадження 22-ц/786/2225/17). Згідно наданого позивачем розрахунку сума боргу відповідача за надані послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення за період з вересня 1997 року по травень 2019 року становить 29718, 86 грн. Також позивачем за період з березня 2019 року по грудень 2021 року включно нараховано 3% річних в розмірі 338,32 грн та індекс інфляції за порушення грошового зобов`язання в сумі 767, 50 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги АТ «Полтаваобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, суд першої інстанції виходив із того, що підприємство надавало відповідачу послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з січня 2019 року по квітень 2019 року включно, які останній отримував, але за них не сплачував, та застосувавши позовну давність відмовив у стягненні боргу за період з вересня 1997 року по грудень 2018 року. Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного. Положеннями статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Як визначено статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15). Згідно пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зі статті 625 ЦК України слідує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом першої інстанції вірно встановлено, що споживач ОСОБА_1 , який є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , отримував послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надавалось йому АТ «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії, яке є правонаступником ПАТ «Полтаваобленерго», що підтверджується статутом товариства. Послуги з теплопостачання надавалися відповідно до тарифів та їх структури за послуги з централізованого опалення, що затвердженні рішеннями виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 972 від 10 серпня 2018 року, № 1386 від 29 жовтня 2018 року, № 169 від 08 лютого 2019 року. Тарифи на послуги ПАТ «Полтаваобленерго» встановлено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 березня 2015 року № 1171 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг». Зазначені обставини відповідачем не спростовані належними і допустимими доказами. У суді першої інстанції відповідач подав письмову заяву щодо застосування строку позовної давності до правовідносин. Згідно зі статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Частиною 2 статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Згідно пункту 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. АТ «Полтаваобленерго» звернулось до суду з даним позовом 07 лютого 2022 року, тому право вимоги сплати заборгованості за кожний місяць у позивача виникає після 20 числа наступного місяця, отже і перебіг позовної давності починається також після 20 числа. Встановивши вказані обставини, здійснивши аналіз наведених правових норм, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог в межах строку позовної давності, встановленого статті 257 ЦК України, за період з січня 2019 року по квітень 2019 року включно у розмірі 5367,62 грн, що становить суму боргу з урахуванням також 3% річних та індексу інфляції. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких він дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду. На підставі частин 1 та 13 статті 141 ЦПК України судовій збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з тим, що апеляційний суд, розглянувши справу по суті, прийшов до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , то розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді вказаної апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 липня 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Повний текст постанови складено 26 січня 2023 року. Головуючий : С.А. Гальонкін Судді: Г.Л. Карпушин О.Ю. Кузнєцова