Постанова 4873 № 910/6178/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" листопада 2022 р. Справа№ 910/6178/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тарасенко К.В. суддів: Шаптали Є.Ю. Іоннікової І.А. при секретарі судового засідання: Горді В.В. за участі представників сторін: від позивача за первісним позовом: не з`явився від відповідача за первісним позовом: Пушина Н.Л. від третьої особи: Кузьмік Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 (повний текст складено 26.10.2020) у справі №910/6178/20 (суддя - Ягічева Н.І.) за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Акціонерного товариства «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ» третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення 89 051 459,22 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10.08.2020). за зустрічним позовом Акціонерного товариства «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання пункту договору недійсним ВСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ: 1.1. короткий зміст позовних вимог Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ» про стягнення 14 589 584,51 грн простроченої заборгованості по відсоткам, 79 291 500,00 грн простроченої заборгованості по комісії, 12 182 432,30 грн пені за прострочення заборгованості по відсотках та комісії за договором про мультивалютну кредитну лінію №1267м-08 від 01.09.2008. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов договору відповідачем щодо оплати своїх зобов`язань. Також, 10.06.2020 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання пункту договору недійсним. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що положення пункту 2.6. кредитного договору, які передбачають обов`язок боржника сплачувати комісію за користування кредитом, суперечать положенням ч. 1 ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України та принципам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства, а вимоги щодо сплати крім відсотків за користування кредитом, ще й комісії за користування кредитом, є несправедливими умовами договору та відповідно до ст. 203 ЦК України ці умови договору є недійсними. 12.08.2020 від позивача за первісним позовом надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він, враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості, просить стягнути з відповідача 79 291 500, 00 грн заборгованості по щомісячній комісії та 9 759 959, 22 грн пені. 1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/6178/20 первісний позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 79291500,00 грн суми простроченої заборгованості по щомісячній комісії, 9759959,22 грн пені за прострочення заборгованості по сплаті комісії за управління кредитом та 735700,00 грн судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що враховуючи факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині сплати щомісячної комісії за прострочення заборгованості, який не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та про стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, 79 291 500, 00 грн заборгованості по комісії. Крім того, з огляду на порушення відповідачем своїх зобов`язань по сплаті заборгованості по щомісячній комісії в повному обсязі, позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за прострочення заборгованості по сплаті комісії, з урахуванням часткових оплат, у розмірі 9 759 959, 22 грн. В свою чергу, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції вказав, що погодження сторонами у пункті 2.6. кредитного договору та додатків до кредитного договору про сплату комісійної винагороди за управління кредитною лінією відповідає принципу свободи договору та вимогам чинного законодавства, а підстави для визнання такого пункту недійсним відсутні. 1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати пункт третій резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/6178/20 та задовольнити зустрічний позов Акціонерного товариства «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ» про визнання п. 2.6. договору про мультивалютну кредитну лінію №1267м-08 від 01.09.2008 недійсним повністю.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ: 2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2020 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Разіна Т.І., Іоннікова І.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено до розгляду на 16.12.2020. 07.12.2020 від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 клопотання Акціонерного товариства «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ» про відкладення розгляду справи задоволено та відкладено розгляд справи №910/6178/20 на 24.02.2021. Від Акціонерного товариства «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ» 23.02.2021 надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 17.03.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 призначено по справі № 910/6178/20 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Матеріали справи №910/6178/20 направлено до експертної установи. 11.05.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 14238/21-72 від 06.05.2021 з клопотанням судового експерта про надання додаткових матеріалів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/6178/20. Призначено судове засідання для розгляду клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Богданович О. про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи на 21.07.2021 Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Богданович О. про надання додаткових матеріалів задоволено. Зупинено апеляційне провадження у справі № 910/6178/20 до надання висновку судової експертизи та повернення матеріалів справи. Матеріали справи № 910/6178/20 разом з наданими учасниками справи документами направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для продовження виконання судової експертизи, призначеної ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2021. 18.11.2021 супровідним листом №14238/21-72/32842/21-71 від 04.11.2021 до Північного апеляційного господарського суду направлено висновок експертів за результатами проведення судової економічної експертизи у господарській справі №910/6178/20 від 04.11.2021 та повернуто матеріали справи №910/6178/20. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/6178/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/6178/20 та призначено до розгляду на 19.01.2022. Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1088/22 від 15.02.2022 у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/6178/20. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2022 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю. Ухвалою від 16.02.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/6178/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/6178/20 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 зупинено апеляційне провадження у справі № 910/6178/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою Верховного Суду справи № 904/5314/20. Зобов`язано сторін повідомити Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 910/6178/20. 21.07.2022 до канцелярії суду від Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» надійшло клопотання про поновлення провадження у справі. Судом перевірено, що постановою Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 25.05.2022 у справі №904/5314/20 клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про передачу справи № 904/5314/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду - залишено без задоволення. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НФМ Агро» - залишено без задоволення. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2021 щодо ухвали Господарського суду Дніпропетровської області 22.12.2020 (про визнання додаткових конкурсних вимог) в частині в грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» у справі № 904/5314/20 - залишено без змін. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 поновлено апеляційне провадження у справі №910/6178/20 та призначено розгляд апеляційної скарги у справі №910/6178/20 на 28.09.2022. 28.09.2022 від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтакт». Ухвалою від 28.09.2022 розгляд справи відкладено на 16.11.2022. 20.10.2022 до Північного апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшли письмові заперечення на заяву про залучення третьої особи. 15.11.2022 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтакт» надійшло клопотання про залучення вказаної організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У судовому засіданні 16.11.2022 розглянуто клопотання відповідача за первісним позовом та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтакт» про залучення вказаної організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та встановлено, що доводи клопотань зводяться до того, що заявник придбав право вимоги, яке є предметом спору у даній справі на відкритих торгах, однак судом встановлено, що торги на момент розгляду клопотань вже були визнані недійсними, а тому підстави для залучення вказаної організації до участі у даній справі відсутні. У судове засідання з`явились представники відповідача за первісним позовом та третя особа, представник позивача за первісним позовом у судове засідання не з`явився. 2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не дотримано вимог чинного законодавства, неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, складено помилкові висновки чим порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що комісія яка визначена в оспорюваному пункті Договору не може нараховуватись за належне виконання своїх обов`язків клієнтом, а банком не надано жодних додаткових послуг за якими може така комісія бути нарахована. Апелянт стверджує, що принцип свободи договору не має порушувати основні принципи цивільного права, а саме: справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а тому оспорюваний пункт Договору підлягає визнанню недійсним, а нараховані на підставі нього суми не мають стягуватись з відповідача. Крім того, апелянт стверджує, що суд першої інстанції не навів належних та достатніх мотивів з яких підстав зустрічна позовна заява не підлягає задоволенню. 2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом заперечив проти доводів відповідача за первісним позовом, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач зазначає, що всі умови Договору погоджені сторонами, відповідають інтересам сторін, та були добровільно погоджені сторонами, а тому у відповідача відсутні підстави стверджувати, що при укладенні Договору та внесенні до нього змін було допущено такі порушення які могли б бути підставою для визнання оспорюваного пункту Договору недійсним. 2.4. інші процесуальні дії у справі Представник позивача за первісним позовом у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що наявних у справі матеріалів достатньо для перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами за відсутності представника позивача за первісним позовом. Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а оскаржуване рішення в частині пункту 3 скасувати та задовольнити вимоги зустрічної позовної заяви. Представник третьої особи у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Мотивувальна частина. 3.ПОЗИЦІЯ СУДУ: 3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини 01.09.2008 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - позивач за первісним позовом; відповідач за зустрічним позовом; банк) та Акціонернім товариством «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ» (далі - відповідач за первісним позовом; позивач за зустрічним позовом; позичальник) було укладено кредитний договір про мультивалютну кредитну лінію № 1267м-08 (надалі - Договір), відповідно умов якого банк надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності і цільового використання, далі по тексту - «кредитні кошти». Умовами п.1.1.1. Договору встановлено, що надання кредитних, засобів буде здійснюватися окремими частинами («траншами») на умовах, визначених цим договором в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 17 000 000, 00 грн і з урахуванням його зменшення згідно з Графіком погашення кредитної лінії, зазначеного в п. 2.5. цього договору та сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі, зазначеному в п.3.1, цього Договору. Пунктом 2.6. договору сторони погодили, позичальник сплачує банку комісійні винагороди: а) за розрахунково-касове обслуговування при проведенні кредитних операцій в розмірі 0,00 (нуль грн.), одноразово протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту укладення цього договору. Комісійна винагорода перераховується позичальником на рахунок банку без ПДВ. б) за управління та обслуговування кредиту - в розмірі 0,00 (нуль грн.) / 0,00% (нуль відсотків) від суми кредиту, встановленої в п.1.1, цього Договору, щомісячно, за цілий календарний місяць строку дії цього Договору . Комісійна винагорода перераховується позичальником на рахунок банку без ПДВ. До Договору неодноразово вносилися зміни та доповнення шляхом укладених сторонами додаткових договорів. Зокрема, 28.08.2015 між сторонами укладено додаткову угоду до договору кредитної лінії 1267м-08 від 01.09.2008, якою сторони передбачили підвищену процентну ставку у випадках порушення позичальником кредитних договорів, зокрема п. 2.5, договору, а також Графіку погашення кредитних ліній у розмірі 46% відповідно до абзацу другого підпункту б) та абзацу першого підпункту в) пункту 3.1. договору. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі 910/14053/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016, внесено зміни до кредитного договору № 1267м-08 від 01.09.2008 з подальшими змінами та доповненнями, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Публічним акціонерним товариством «Київмедпрепарат» в частині встановлення та продовження строків (термінів) повернення кредитних коштів та сплати нарахованих за ними процентів на 36 місяців, починаючи з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року, з встановленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів: шляхом викладення положень договору у наступних редакціях, а саме: - відповідної частини абзацу 1 пункту 1.1. договору в наступній редакції: «…, а Позичальник зобов`язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 01 жовтня 2019 року»; - абзацу 1 пункту 2.5. договору у наступній редакції: «Позичальник зобов`язується повернути отримані кредитні кошти Банку та сплатити комісійну винагороду до 01 жовтня 2019 року»; - абзацу 4 та 5 пункту 2.6. договору щодо порядку та строків виплати комісійної винагороди вилучити; - пункту 3.4. договору в наступній редакції: «Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Проценти, нараховані до 01 жовтня 2016 року та непогашені Позичальником, підлягають сплаті з 01 квітня 2019 року по 01 жовтня 2019 року щомісячно пропорційно рівними платежами. Сплата процентів, які підлягають нарахуванню за користування кредитними коштами за період з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року здійснюється щомісячно в строк з 26 числа кожного наступного місяця після місяця, в якому нараховуються проценти, та не пізніше за останній робочий день такого наступного місяця. Позичальник сплачує проценти за останній звітній період (тобто звітній період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 1.1. цього Договору. Якщо Позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити заборгованість за всім кредитом або його частиною, то одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (чи його частиною) Позичальник зобов`язаний сплатити Банку проценти за увесь строк користування, нараховані на суму заборгованості за кредитом (на частину заборгованості за кредитом, яка погашається) до терміну його погашення.». Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі 910/14053/16, що набрала законної сили, було роз`яснено рішення у даній справі, відповідно до змісту якої з прийняттям та набранням законної сили рішенням Господарського суду м. Києва від 13.09.2016 року у справі № 910/14053/16, яким внесено зміни до Кредитного договору № 1267м-08 від 01.09.2008., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Публічним акціонерним товариством «Київмедпрепарат», враховуючи, що терміни (строки) повернення кредитних коштів, сплати нарахованих процентів продовжено до 01 жовтня 2019 року, з встановленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів, у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відсутні підстави для: застосування процентної ставки у розмірі 16,7%, відповідно до абзацу другого підпункту б) пункту 3.1. Кредитного договору № 1253м-08 від 13.06.2008 р., та абзацу першого підпункту в) пункту 3.1 Кредитного договору № 1253м-08 від 13.06.2008 р., при розрахунку процентів, нарахованих до 01 жовтня 2016 року, - до настання кінцевого строку повернення кредитних коштів та сплати всіх платежів, встановлених Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.09.2016 у справі № 910/14053/16; нарахування пені, яка передбачена п. 7.1. Кредитного договору № 1253м-08 від 13.06.2008 р., - до настання кінцевих строків повернення кредитних коштів та сплати всіх платежів, встановлених Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.09.2016 р. у справі № 910/14053/16. 3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції Позивач за первісним позовом зазначає, що позичальник взяті на себе зобов`язання за договором щодо щомісячного погашення заборгованості та повернення кредитних ресурсів виконав лише частково, у зв`язку з чим, з урахуванням часткових оплат, в останнього наявна перед позивачем заборгованість, що складається з суми простроченої заборгованості по щомісячній комісії - 79 291 500, 00 грн та пені за прострочення заборгованості по сплаті комісії за управління кредитом - 9 759 959, 22 грн. Відповідач, в свою чергу, заперечив проти позову, мотивуючи свою позицію, зокрема, тим, що згідно рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі № 910/14053/16, яким внесені зміни до кредитного договору №1267м-08 від 01.09.2008 та ухвали від 24.04.2017 у цій же справі, якою вказане рішення було роз`яснено, можна зробити висновок, що у позивача відсутні підстави для застосування підвищеної процентної ставки, а отже відсутні підстави для стягнення відсотків, при цьому сплата комісії не є обов`язковою умовою для її виконання відповідачем, а також заперечує щодо стягнення пені у зв`язку з встановленням на території України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. В той же час, відповідач подав зустрічний позов, обґрунтовуючи його тим, що положення кредитного договору, які передбачають обов`язок боржника сплачувати комісію за користування кредитом, суперечать положенням ч. 1 ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України та принципам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства. Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно підпункту б) пункту 3.1. кредитного договору №1267м-08 від 01.09.2008 та абзацу першого підпункту в) пункту 3.1. цього договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту, у випадку порушення встановленого п. 2.5. договору графіку погашення заборгованості - 46% річних. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі 910/14053/16 судом встановлено факт укладення сторонами Договору про мультивалютну кредитну лінію №1267м-08 від 01.09.2008, отримання відповідачем кредитних коштів та встановлено строк повернення кредитних коштів та нарахованих процентів до 01.10.2019. Частиною 4. ст. 75 Господарського процесуального кодексу встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі 910/14053/16 набрало законної сили, а відтак наведені факти мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню. Існування заборгованості у позичальника по договору кредитної лінії №1267м-08 від 01.09.2008 підтверджується, також, частковим виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті згідно договору. Враховуючи, що сторони окремо не визначили строки кредитних договорів, проте рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі №910/14053/16 всі зобов`язання по договору мали бути виконані до 01.10.2019 включно, кінцевий строк для оплати комісії настав. Відтак, враховуючи факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині сплати щомісячної комісії за прострочення заборгованості, який не спростований відповідачем, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та про стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, 79 291 500, 00 грн заборгованості по комісії, при цьому, судом апеляційної інстанції з метою перевірки правильності нарахування суми було призначено судову експертизу. Відповідно до Висновку експертів за результатами проведення судової економічної експертизи у господарській справі № 910/6178/20 від 04.11.2021 № 14238/21-72/32842/21-71 згідно наданих на дослідження документів документально підтверджено заборгованість по комісії за управління кредитом в сумі 79 291 500,00 грн станом на 30.09.2020. З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог первісної позовної заяви в частині стягнення заборгованість по комісії за управління кредитом в сумі 79 291 500,00 грн. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання по сплаті комісії, позивачем за первісним позовом нараховано пеню за прострочення заборгованості по сплаті комісії, з урахуванням часткових оплат, у розмірі 9 759 959, 22 грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, який прийнято судом першої інстанції, колегія суддів визнає його обґрунтованим, здійсненим у відповідності до умов Договору, норм чинного законодавства та таким, що не спростовано апелянтом в суді апеляційної інстанції, а тому вимоги позивача в цій частині правомірно задоволені судом першої інстанції. При цьому, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача за первісним позовом щодо відсутності у нього обов`язку сплатити пеню за прострочення заборгованості по комісії у зв`язку з встановленням на території Україну карантину з метою про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та відповідних змін до розділу IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України та Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, оскільки період за яким позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) пеню не входить до розрахунку сум, що стягуються. Щодо вимог зустрічної позовної заяви, суд зазначає наступне. Спір у даній справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача за зустрічним позовом, підстав для визнання пункту 2.6 кредитного Договору недійсним. Позовні вимоги Акціонерного товариства «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ» ґрунтуються на положеннях ст. 627, 628 Цивільного кодексу України та фактично обґрунтовані укладенням кредитного договору, без урахування вимог актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості. За умовами п.2.6. Кредитного договору від 01.09.2008 року та додаткових угод, сторони погодили розмір та порядок сплати Банку комісійної винагороди. Сума заборгованості Акціонерного товариства «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ» за Кредитним договором становить в частині простроченої заборгованості по комісії передбаченої п.2.6. Кредитного Догові становить - 79 291500,00 грн. У матеріалах справи міститься копія Кредитного договору від 01.09.2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Акціонернім товариством «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ». Кредитний договір та додаткові угоди до нього підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. У силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. Суд зазначає, що при укладенні кредитного договору як позивач, так і відповідач, здійснюючи господарську діяльність на власний ризик, керувались принципами свободи договору та підприємницької діяльності, а відтак були вільні у визначенні умов кредитного договору, у тому числі і умов, викладених у спірному пункті 2.6. Договору. При цьому, безпідставними є твердження позивача за зустрічним позовом про те, що сплата комісійної винагороди за управління кредитною лінією є додатковою платою, що створило ситуацію подвійної оплати за користування кредитом, оскільки таку комісійну винагороду погоджено обома сторонами на підставі їх вільного волевиявлення шляхом підписання кредитного договору та додатків до нього уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками товариств. Матеріали справи не містять жодних доказів, що укладаючи Договір позивач за зустрічним позовом діяв під дією примусу, тяжких наслідків чи будь яким чином був змушений укладати Договір на таких умовах, або не розумів змісту положень договору, які він тепер просить визнати недійсними, а тому та обставина, що відповідач вважає пункт 2.6. кредитного договору та додатків до кредитного договору про сплату комісійної винагороди за управління кредитною лінією таким що порушує базові принципи справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності не може бути підставою для визнання його недійсним. А тому у задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання пункту договору недійсним суд першої інстанції правомірно відмовив. Крім того, судом першої інстанції досліджено доводи відповідача за зустрічним позовом про пропуск позовної давності за вимогами зустрічної позовної заяви, однак колегія суддів вражає такі дії недоцільними, оскільки відмова у задоволенні зустрічного позову у зв`язку з необґрунтованістю, виключає застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності. 3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач за первісним позовом належними та допустимими доказами довів, що відповідач не виконавши зобов`язання за Договором в частині сплати комісії чим порушив права позивача, а тому такі суми мають бути стягнуті у примусовому порядку за рішенням суду. Водночас, позивач за зустрічним позовом не довів, що оспорюваний пункт Договору порушує права та охоронювані законом інтереси позивача за зустрічним позовом.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА: 4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи За результатами розгляду справи колегією суддів встановлено, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов не підлягає задоволенню. 4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно частин 1 та 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф). Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ: 5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу Колегія суддів зазначає, що підставою визнання недійсності правочину може бути дійсне порушення закону на момент його укладення, а доводи апелянта, що комісія яка визначена в оспорюваному пункті Договору не може нараховуватись за належне виконання своїх обов`язків клієнтом, а банком не надано жодних додаткових послуг за якими може така комісія бути нарахована не є підставою для визнання недійсним такого пункту Договору, оскільки сторони керуючись принципом свободи договору самостійно та добровільно погодили відповідні умови. Крім того, укладаючи Договір та Додатки до нього сторони керувались як нормами чинного законодавства так і загальними принципами здійснення господарської діяльності, зокрема економічної доцільності, а тому посилання боржника на несправедливість відповідних пунктів на стадії виконання договору не може бути самостійною та достатньою підставою для визнання положень Договору недійсними. З огляду на доводи зустрічної позовної заяви та мотиви зазначені в рішенні суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції визнає необґрунтованими доводи апелянта, що суд першої інстанції не навів належних та достатніх мотивів з яких підстав зустрічна позовна заява не підлягає задоволенню.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ: Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/6178/20 підлягає залишенню без змін. Апеляційна скарга Акціонерного товариства «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/6178/20 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ: 7.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника. Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/6178/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/6178/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України. Повний текст рішення складено та підписано 09.02.2023. Головуючий суддя К.В. Тарасенко Судді Є.Ю. Шаптала І.А. Іоннікова