Постанова 4807 № 323/2338/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 323/2338/21 Головуючий в 1 інст. Савеленко О.А. Провадження № 33/807/68/23 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 3 лютого 2023 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення, за участі захисника адвоката Патяка А.С. за апеляційною скаргою із доповненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір, - В С Т А Н О В И В : Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що 28.08.2021 о 3 годині 40 хвилин в смт Комишуваха, вул. Б. Хмельницького, 70, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «CITROEN C4», реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Огляд зі згоди водія проводився в закладі охорони здоров`я. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду першої інстанції незаконною такою і такою, що підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що справу було розглянуто без участі його участі та участі його захисника, що є істотним порушення вимог ст.268 КУпАП. Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції допустив порушення прав і свобод, зокрема позбавив його права на захист, права заявляти клопотання, давати пояснення. В доповненій апеляційній скарзі, ОСОБА_1 вказує, що відеозаписи події не містять зафіксованих обставин його доставляння до закладу охорони здоров`я та проходження ним огляд на визначення стану сп`яніння. Будь-яких інших доказів того, що його доставлено до спеціалізованого медичного закладу матеріали справи не містять. Апелянт вважає, що справа не містить допустимих доказів, які б підтверджували його винуватість в інкримінованому порушенні. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки він не був присутній в судовому засіданні, а копію постанови отримав поза строками на апеляційне оскарження. Також просить апеляційний суд, постанову районного суду скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. Заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки справу 26 серпня 2022 року було розглянуто без участі особи, яка притягається до відповідальності, копію постанови постанов суду його захисник отримав 18 жовтня 2022 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження. Отже, зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не вбачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу правовляддя, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду. Щодо розгляду апеляційної скарги по суті справи. Заслухавши пояснення захисника Патяка А.С., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із зазначених нижче підстав. Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. За положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно зі ст. 245 КУпАП , завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП . Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №161670 від 28 серпня 2021 року (а.с.1) ОСОБА_1 звинувачено в тому, що він 28.08.2021 о 3 годині 40 хвилин в смт Комишуваха, вул. Б. Хмельницького, 70 керував автомобілем «CITROEN C4», реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Огляд зі згоди водія проводився в закладі охорони здоров`я. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.9А Правил дорожнього руху України, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Даний протокол за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений, в силу ст. 255 КУпАП уповноваженою на те особою поліцейським ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області. Наведене в протоколі обвинувачення підтверджується сукупністю доказів в справі, зокрема: направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4-5) з яких вбачається, що під час події ОСОБА_1 мав виражені ознаки алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Огляд проводився в закладі охорони здоров`я; висновком КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР встановлено, що ОСОБА_1 під час події перебував в стані алкогольного сп`яніння (а.с. 6); постановою про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, якою встановлено, що 28 серпня 2021 року водій ОСОБА_1 здійснював керування автомобілем без посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.6); копією акта медичного огляду (а.с.60), яким зафіксовано, що ОСОБА_1 під час події мав клінічні ознаки алкогольного сп`яніння; відеозаписом події, яким зафіксовано інкриміновані обставини події, зокрема ОСОБА_1 перебуваючи на місці водія транспортного засобу, спілкується з працівниками поліції, має виражені ознаки сп`яніння (порушення мови). Розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації стороною захисту наданих їй прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та прийшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 в порушенні ним вимог п.2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду і вважає, що матеріли в справі не містять інформації про обставини, які підлягають перевірці в суді апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, оскільки вони підтверджують інкриміновані обставини. Суд відхиляє доводи апелянта, оскільки вони є безпідставними та такими, що були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зокрема, доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять фіксації доставляння і проходження ОСОБА_1 медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Переглянутим відеозаписом під найменуванням «video_2021-08-31_14-44-50» встановлено, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції веде себе зухвало, вказує, що бажає проходи огляд тільки в медичному закладі. Працівники поліції повідомили, що ОСОБА_1 повинен проїхати разом з ними до закладу охорони здоров`я. Таким чином, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 самостійно виявив бажання пройти огляд в закладі охорони здоров`я. Результатом огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Відсутність відеозапису доставляння ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я не створює підстав для скасування судового рішення, оскільки таке посилання є лише формальним. Підстав не довіряти лікарню, який проводив огляд ОСОБА_1 та зафіксованим результатам огляду, апеляційний суд не має. Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що районний суд розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 та його захисника, тим самим порушив вимогист. 268 КУпАП, апеляційний суд доходить наступного. Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_1 та його захисник дійсно не були присутніми в судовому засіданні суду першої інстанції. Між тим, про час та місце розгляду справи останній був повідомлений заздалегідь належним чином, що підтверджується судовими повістками та довідкою про доставляння СМС повідомлення (а.с. 80). Крім того, судовий розгляд даної справи судом першої інстанції неодноразово відкладався на іншу дату через заявлені клопотання до судового засідання, апеляційний суд за наведених обставин не вбачає порушень процесуального закону з приводу розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника. При цьому Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав свою увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч. 1 ст. 268 КУпАП, не є абсолютним. До того ж, стороні захисту було поновлено строк на апеляційне оскарження постанови суду, повідомлено його про час та місце апеляційного розгляду, тобто він мав змогу скористатись передбаченими ст. 268 КУпАП правами, втім в судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 особисто не з`явився. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. За наслідками апеляційного розгляду не встановлено істотних процесуальних порушень, як з боку працівників поліції під час складання адміністративного матеріалу, так і судом першої інстанції під час судового розгляду, які були б підставою для скасування постанови суду та звільнення особи від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. За результатами апеляційного розгляду підстав для скасування постанови суду та закриття справи щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП не встановлено, а відтак апеляційну скаргу, слід залишити без задоволення. При призначенні адміністративного стягнення, судом першої інстанції було в повній мірі дотримано вимоги ст. 33 КУпАП та призначено справедливе стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, яке за своєю суттю та розміром в повному обсязі буде сприяти вихованню ОСОБА_1 та запобігати в подальшому вчинення останнім нових правопорушень. На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, задовольнити. Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 323/2338/21