Постанова Запорізький апеляційний суд № 317/206/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/6332/21 Головуючий в 1 інст. Дмитрюк О.В. Провадження № 33/807/212/22 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2 вересня 2022 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду за участю захисника ОСОБА_1 адвоката Піскарьова А.О. справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір,- В С Т А Н О В И В : Згідно постанови суду першої інстанції, 27 липня 2021 року о 10 год. 45 хв. ОСОБА_1 на 286 км траси М-18 Харків-Сімферополь керував транспортним засобом «MAZDA CX-7», держаний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння - запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер Алкотестер 6820» та у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно якого водій зобов`язаний на вимогу робітника поліції пройти у встановленому законом порядку медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Під час виявлення правопорушення та складання протоколу велась відеофіксація на бодікамеру АР 00154. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду першої інстанції незаконною і такою, що підлягає скасуванню. В обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що на відеозаписі та матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують його вину за ч. 1 ст.130 КУпАП, а саме те, що він керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції в процесі руху. Також вказує, що відеозапис не містить належних і допустимих доказів того, що ним було порушено ПДР України і як наслідок законне зупинення за таке порушення. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що він хотів залишити місце, де він стояв, зокрема, в матеріалах справи відсутній будь-який протокол або постанова. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції помилково визнав факт керування ним автомобілем, оскільки знаходження за кермом автомобіля, який не є в стані руху, не є доказом вчинення інкримінованого порушення, адже не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна. Вказує, що рапорт працівника поліції не може бути належним та допустимим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП. Зауважує, що єдиним доказом наданим у матеріалах справи, який начебто повинен доказувати його вину є відеозапис, яким не встановлено факту керування ним транспортним засобом та відповідно вчинення інкримінованого порушення. Крім того, вказує, що протокол про адміністративне правопорушення був складений лише тому, що він є власником автомобіля. Зазначає, що суд першої інстанції помилково встановив, що показання свідка ОСОБА_2 не спростовують його винуватість в інкримінованому порушенні. Вважає, що покази вказаного свідка підтверджують той факт, що він під час події не здійснював керування автомобілем. Наголошує, що захист під час розгляду справи клопотав про допит п`яти свідків в справі, але Шевченківський районний суд м. Запоріжжя задовольнив зазначене клопотання лише частково, що тим самим допустив однобічність розгляду справи. Зауважує, що посадова особа органів поліції не відсторонювала його від керування автомобіля, акт про відсторонення водія від управлення транспортного засобу в матеріалах справи відсутній. Просить скасувати оскаржувану постанову та провадження в справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. У судовому засіданні апеляційного суду захисник адвокат Піскарьов А.О. підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Вислухавши доводи захисника адвоката Піскарьова А.О., перевіривши матеріали адміністративної справи та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особа, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Отже, висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, та є обґрунтованими. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується: відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 266611 від 27 липня 2021 року, відповідно до якого 27 липня 2021 року о 10 год. 45 хв. в м. Запоріжжя, траса М18 Харків - Сімферополь (286 км), водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Masda CX-7, держаний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alkotest 6820 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджений (а.с. 1); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого випливає, що огляд на стан сп`яніння не проводився, у зв`язку із відмовою ОСОБА_1 (а.с. 3); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27 липня 2021 року, з якого випливає, що огляд на стан сп`яніння не проводився (а.с. 4); рапортом інспектора взводу 2 роти 1 батальйону 4 УПП в Запорізькій області ДПП Д. Повицького, з якого вбачається, що під час несення служби, 27 липня 2021 року приблизно о 10 год. 45 хв. за порушення ПДР було зупинено автомобіль MAZDA CX-7, держаний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування, у водія виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, порушення координації рухів, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Водій пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки автомобіля, а також у медичному закладі відмовився. Велась відеофіксація на бодікамеру АР-00154. На ОСОБА_1 складено протокол ААБ №266611 за ст. 130 КУпАП. Від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджений (а.с. 5); доданим до протоколу відеозаписом події (а.с. 6). Суд першої інстанції дослідив всі наявні в матеріалах адміністративної справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення. Що стосується доводів апеляційної скарги, то вони є необґрунтованими з огляду на наступне. Так, доводи за приводу відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовуються повністю наступними матеріалами справи. Із відеозапису під номером 20210727193720001350 вбачається, що під час спілкування з працівниками патрульної поліції, ОСОБА_1 починає рух транспортного засобу Masda CX-7, держаний номерний знак НОМЕР_1 , на вимогу зупинитися не реагує. Після переслідування поліцейськими на службовому автомобілі та примусової зупинки транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_1 , останньому було повідомлено про те, що в нього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. На відеозаписі під номером 20210727193916001354 зафіксовано, що ОСОБА_1 має виражені ознаки сп`яніння, під час діалогу з працівниками поліції не заперечує, що керував вказаним автомобілем, зазначивши, що знаходиться не в алкогольному сп`янінні, а просто втомлений. Отже, апеляційний суд відхиляє всі доводи, які зводяться до відсутності доказів на підтвердження керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки матеріалами справи цей факт є доведеним. Посилання на те, що рапорт працівника поліції не може бути доказом є слушними, але висновки суду щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення повністю доведені іншими доказами, зокрема наведеним вище відеозаписом. Доводи апеляційної скарги з приводу того, що працівники патрульної поліції не відсторонювали ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та акт про відсторонення водія від управління транспортного засобу відсутній, не впливають на висновки суду також, оскільки наданим суду доказами доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмову від пропозиції працівника поліції пройти відповідний огляд. До того ж відомості про те, що ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом було зазначено як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в рапорті поліцейського. У зв`язку із зазначеним, апеляційний суд вважає, що всі доводи апеляційної скарги є безпідставними, і відповідно не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, однак у апеляційного суду, так само як і суду першої інстанції таких сумнівів не виникало. Європейський суд з прав людини у справі «ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства» зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право володіти і керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху. При цьому, апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має впливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак неможна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають сумнівів, які б можна було тлумачити на її користь, оскільки докази винуватості останнього одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноваженими особами. Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, щодо наявності вини в діях ОСОБА_1 , є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, не встановлено. На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н ОВ И В: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 317/206/22