LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Київський апеляційний суд364/494/20

від 13.02.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Володарського районного суду Київської області від 28 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків та судового…

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2023 року місто Київ. Справа 364/494/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/1236/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Судді-доповідача: Желепи О.В., суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Володарського районного суду Київської області від 28 грудня 2020 року (ухвалене у складі судді Макаренко Л. А., інформація щодо дати складання повного судового рішення відсутня) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ До Володарського районного суду Київської області 03.06.2020 р. надійшов зазначений позов АТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 , в якому Позивач просить суд: стягнути з Відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 19.02.2013 р. № б/н у загальному розмірі 134 115,50 грн. На обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач у позовній заяві зазначив, що за укладеним договором від 19.02.2013 р. № б/н ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, підтвердивши свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та АТ КБ "ПРИВАТБАНК" договір надання банківських послуг. Позивач свої зобов`язання за зазначеним договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві можливість розпоряджатися кредитними коштами на передбачених договором умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте Відповідач не надавсвоєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом згідно з умовами договору, у зв`язку з цим Відповідач з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 31.03.2020 р. має перед Позивачем заборгованість на загальну суму 336 289,43 грн., що включає заборгованості за «тілом» кредита, за відсотками та нарахованою пенею, але Позивач на свій розсуд просить стягнути частину суми заборгованості, а саме: 134 115,50 грн., що складається з : - 1 803,00 грн. - заборгованості за «тілом» кредиту; - 132 312,50 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 19.02.2013 р. до 30.07.2018 р. Заочним рішенням Володарського районного суду Київської області від 28 грудня 2020 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором від 19.02.2013р. №б/н у розмірі 134 115 (сто тридцять чотири тисячі сто п`ятнадцять) грн 50 (п`ятдесят) коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 27 жовтня 2022 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни, про перегляд заочного рішення Володарського районного суду Київської області від 28.12.2020 року № 364/494/20 у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишено без задоволення. Не погоджуючись із заочним рішенням ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 14 листопада 2022 року подала безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Володарського районного суду Київської області від 28 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення є необґрунтованим, прийнятим з порушення норм процесуального та матеріального права, на підставі недостовірних доказів, з неповним з`ясуванням всіх обставин справи, без врахування судової практики Верховного Суду. Зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, зокрема, помилково дійшов висновку про наявність кредитних зобов`язань між сторонами. В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 19.02.2019 року, містяться лише персональні дані Відповідача, дата та його підпис. При цьому, у вказаній анкеті-заяві відсутні дані про істотні умови кредитного договору, а саме: розмір кредитного ліміту, процентна ставка, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту, обов`язковість яких передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг. Таким чином скаржник вважає, що Позивачем не доведено укладення з Відповідачем 19.02.2013 року договору про надання банківських послуг, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. Тому анкета-заява не є належним доказом, який підтверджував би факт укладення між сторонами кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. Вважає, що в анкеті-заяві від 19.02.2013 року Відповідач лише виявив бажання оформити на своє ім`я кредитний ліміт за платіжною карткою «Універсальна» та погодив, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Він зобов`язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" . Натомість зазначені Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису Відповідача. При цьому Позивачем на надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі Відповідач, підписуючи анкету - заяву позичальника, та відповідно, чи брав він на себе зобов`язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Посилаючись на висновок ВПВС викладений у постанов від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, зазначає, що позивач має право лише на повернення сум фактично отриманих коштів відповідачем. Сам по собі факт користування відповідачем грошовими коштами не дає підстав вважати, що з відповідачем погоджені розмір відсотків, пені та штрафів, порядок та підстави їх нарахування. Зазначає, що суд першої інстанції невірно оцінив докази по справі щодо наявності заборгованості у Відповідача, адже позивач у своєму розрахунку вказує, що заборгованість за кредитом у розмірі 1803,00 грн. Виникла станом на 20.04.2013 року. Відповідач не продовжував дію карткового рахунку, та не користувався карткою з 2013 року, таким чином, строк позовної давності щодо стягнення заборгованості закінчився 20.04.2016 р. 23 грудня 2023 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким представник позивача просить апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін. Зазначає, що зі скаргою не погоджується в повному обсязі. Вказує, що 19.02.2013 року між сторонами укладено Договір про надання банківських послуг, що складається з анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, Умов та Правил надання банківських послуг, тарифів. Зазначає, що відсутність підпису Позичальника на Умовах та Правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних відносин між сторонами та відсутність заборгованості. Підпис Відповідач поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах. Посилаючись на законодавство, вказує, що надання безпроцентних кредитів забороняється. Кредитний договір є двостороннім та оплатним, де оплатою користування кредитом є сплата відсотків. Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі. Задовольнивши позов, суд встановив такі обставини: 19.02.2013 р. Відповідач з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (Позивач, банк) та, підписавши відповідну анкету-заяву, отримав кредитну карту «Універсальна», що підтверджено доданою до позовної заяви копією цієї анкети-заяви Відповідача (а.с. 8). Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на Відповідача (а.с. 9), розмір встановлено йому кредитного ліміту змінювався, максимальний розмір 1 800,00 грн. встановлено 19.02.2013 р. Як вбачається з долучених до позовної заяви Розрахунку заборгованості станом на 31.03.2020 р. (а. с. 11-13), а також виписки по рахунку Відповідача (а. с. 14-18), Відповідач користувався кредитними коштами Позивача з відповідного карткового рахунку, періодично поповнюючи цей рахунок, однак останній платіж, зокрема поповнення картки/рахунку було здійснено 14.03.2013 р. у розмірі 205,00 грн. (а. с. 18). Таким чином, судом встановлено, що Відповідач отримав у Позивача кредитні кошти у розмірі відповідного кредитного ліміту, що змінювався максимально до 1 800 грн. (а. с. 9). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПРИВАТБАНК" ). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 19.02.2013 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19.02.2013 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в "ПРИВАТБАНК" як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в "ПРИВАТБАНК" що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в "ПРИВАТБАНК" , які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем, про що він вказує в апеляційній скарзі, та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19.02.2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Вищевказані висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові ВП ВС від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Колегія суддів зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 19.02.2013 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПРИВАТБАНК" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 1 800 грн. Враховуючи викладене, Київський апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги про стягнення відсотків , надав неповну оцінку наданим сторонами доказам, внаслідок чого суд не встановив обставини справи, що мають значення для правильного вирішенні справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні не відповідають обставинам справи та наданим доказам, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та не застосування норм матеріального права, які мали б бути застосовані до спірних правовідносин. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Володарського районного суду Київської області від 28 грудня 2020 року в частині стягнення відсотків підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні таких вимог. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Виходячи з того, що з заявлених позовних вимог на суму 134115, 50 грн. , за результатами апеляційного перегляду на користь позивача стягується лише 1803 грн., що складає 1, 34% на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір за подачу позову в сумі 28 грн. 16 коп. З огляду на те, що за апеляційний розгляд відповідач сплатив 3153 грн. судового збору, то з позивача на користь позивача підлягає стягненню 3110 грн. 74 коп. (3153 х 98, 66%) Провівши взаєморозрахунок по судовому збору, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач зобов`язаний компенсувати відповідачу судовий збір на загальну суму 3082 грн. 58 коп. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Володарського районного суду Київської області від 28 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків та судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, про відмову в задоволенні вимог про стягнення відсотків. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заборгованість за тілом кредиту в сумі 1803 грн. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на користь ОСОБА_2 3082 грн. 58 коп. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 13 лютого 2023 року. Судді: О.В. Желепа В.А. Кравець О.Ф. Мазурик

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»