Постанова Київський апеляційний суд № 369/8794/21

Справа № 369/8794/21 Головуючий 1 інстанція- Фінагеєва І.О. Провадження № 22-ц/824/5360/2022 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І. П О С Т А Н О В А іменем України 17 травня 2022 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Ігнатченко М.В., Мережко М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 грудня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,- в с т а н о в и в: У червні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що 22 грудня 2018 року між банком і відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг, який включає анкету-заяву позичальника, «Умови та правила надання банківських послуг», «Тарифи банку», а також «Паспорт споживчого кредиту». Згідно вказаного договору банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 31000 грн. із сплатою 37,2 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов`язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за його користування. Вказував, що за умовами кредитного договору позичальник мав своєчасно повертати кредит та проценти платежами, однак не виконує цих обов`язків, має прострочену заборгованість, яка станом на 15 червня 2021 року становить 36447,20 грн., з яких борг за поточним тілом кредиту - 19383,01 грн., борг за прострочнним тілом кредиту - 11983,45 грн., нараховані проценти - 1443,02 грн. та прострочені проценти - 3637,72 грн. Посилаючись на ст.1054 ЦК України та умови кредитного договору, просив стягнути із відповідача на користь банку заборгованість за кредитом у розмірі 36447,20 грн. та судовий збір у розмірі 2270 грн. Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 грудня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» борг за тілом кредиту в розмірі 31366,46 грн.та судовий збір у розмірі 2270 грн. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись із судовим рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог і ухвалити нове, яким задоволити вимоги банку в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права. - 2 - Скарга мотивована тим, що суд прийшов до помилкового висновку про відсутність доказів узгодження з позивачем усіх умов кредитного договору, хоча банк надав на підтвердження досягнення згоди з усіх умов договору відповідні докази, а саме: копію анкети-заяви відповідача, розрахунок боргу, умови та правила надання банківських послуг, тарифи та інші докази. Також, банком надано паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем 15 липня 2019 року, який відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» і в якому сторонами погоджено розмір процентної ставки. Суд не врахував, що саме після підписання 15 липня 2019 року паспорта споживчого кредиту відповідачу було встановлено кредитний ліміт і він почав використовувати кредитні кошти, що стверджується розрахунком боргу та випискою по рахунку про рух коштів. Узгодження сторонами у паспорті споживчого кредиту розміру процентів за користуванян коштами свідчить про правомірність вимог банку щодо їх стягнення та підтверджується практикою Верховного Суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 355/1091/17. Висновок суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача процентів суперечить положенням ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч.1 ст.1048 ЦК України. Рішення суду в частині стягнення боргу за тілом кредиту не оскаржується і не є предметом апеляційного перегляду. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги з додатками 22 лютого 2022 року направлена згідно ч.6 ст.128 ЦПК України на електронну адресу відповідача, вказану ним у анкет-заяві, що стверджується повідомленням про її доставлення. Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки в даній справі ціна позову становить 36447,20 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційний розгляд справиздійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих - 3 - правовідносин. Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі. Судом встановлено, що 22 грудня 2018 року відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» та заповнив і підписав анкету-заяву, в якій зазначив, що ця анкета-заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. 15 липня 2019 року відповідач ознайомився і підписав інформацію про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту), який підписаний також представником банку. На підставі вказаних документів банк надав відповідачу грошові кошти на споживчі цілі у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 31000 грн. із сплатою 37,2 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов`язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за його користування, що стверджується копією анкети-заяви (а.с.17-18), копією паспорта (а.с.75-76), довідками про видані картки та зміну умов кредитування (а.с.15-16), розрахунком боргу (а.с.11-14). Отже, між сторонами виникли права і обов`язки, які грунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит». Також, судом встановлено, що відповідач після підписання паспорта споживчого кредиту 15 липня 2019 року за допомогою коду активував платіжну картку № НОМЕР_1 (строк дії - 06/2022 року) і в цей же день витратив кошти у розмірі 30578,93 грн. В подальшому відповідач продовжив використовувати кредитні кошти та здійснював періодичне погашення кредиту одноразово в розмірі від 150 грн. до 16500 грн.Останнє погашення кредиту відбулося 18 березня 2021 року на суму 1000 грн., після чого оплати на погашення кредиту відповідачем не проводилися, що стверджується наданим банком розрахунком. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Вирішуючи спір і стягуючи тіло кредиту, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідач ОСОБА_1 не повернув у повному обсязі отримані ним кредитні кошти, що у свою чергу свідчить про порушення прав АТ КБ «Приватбанк» як кредитора і необхідність їх захисту шляхом стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 31366,46 грн. Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону. Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. З огляду на встановлені у справі обставини та вимоги закону, суд вірно захистив права позивача як кредитора і стягнув на його користь тіло кредиту в розмірі 36447,20 грн. Водночас, колегія суддів не може погодитися із рішенням суду в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом у розмірі - 1443,02 грн. та 3637,72 грн. Відмовляючи у позові в цій частині, суд виходив з того, що анкета-заява ОСОБА_1 не містить відомостей про розмір процентної ставки за користування кредитними - 4 - коштами, а доданий до позову витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, не містить підпису відповідача, що у свою чергу свідчить про відсутність згоди між сторонами щодо істотних умов договору, зокрема розміру процентів, і як наслідок необгрунтованість вимог позивача в цій частині. Також, суд керувався тим, що наданий банком паспорт споживчого кредиту не можна вважати складовою кредитного договору з огляду на те, що вказані у паспорті процентна ставка та інші штрафні санкції не містять підпису позичальника і не можуть свідчити про їх погодження між сторонами (постанова Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20). Такі висновки не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону з наступних міркувань. По-перше, відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування», який вступив у дію 10 червня 2017 року, кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця, а споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. Тобто, закон покладає на споживача обов`язок самостійно ознайомитися із інформацією на веб-сайті банку, необхідною для отримання споживчого кредиту споживачем. По-друге, відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з ч.3цієї статті. По-третє, згідно ч.6 ст.9 вказаного Закону споживач зобов`язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами 2 та 3 цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». В матеріалах справи міститься інформація про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту), яка була надана банком відповідачу і повністю відповідає спеціальній формі (Додаток № 1 до Закону) та у якій міститься повна і вичерпна інформація про особливості здійснення ПриватБанком кредитування фізичних осіб за платіжною карткою, в тому числі у розділі 4 «Інформація щодо реальної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача» вказано розмір процентної ставки - 37,2 %, її тип - фіксована, розмір ставки у пільговий період - 0,00001 % (а.с.19-22). Вказана інформація про умови кредитування(паспорт споживчого кредиту) підписана 15 липня 2019 року банком і відповідачем ОСОБА_1 відповідно до приписів ч.2 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування». Саме в день підписання інформаціїпро умови кредитування 15 липня 2019 року відповідачу було встановлено кредитний ліміт 31000 грн., відповідач отримав платіжну карту - 5 - № НОМЕР_1 (строк дії - 06/2022 року), активував її за допомогою коду і з цієї дати, тобто із 15 липня 2019 року, розпочав використання кредитних коштів, витративши в цей день 30578,93 грн. До 15 липня 2019 року використання кредитних коштів не здійснювалося і заборгованість відсутня, що стверджується розрахунком. За таких обставин висновки суду про відсутність погодження сторонами розміру процентної ставки є помилковими. При цьому посилання суду у рішенні на те, що процентна ставка не містить підпису позичальника, суперечать ч.6 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування», яка передбачає підтвердження про ознайомлення з інформацією шляхом підписання споживачем паспорта споживчого кредиту вцілому, а не кожного з його розділів. Також, колегія суддів вважає необгрунтованими посилання суду на постанову Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20, які не є релевантними, оскільки у справі № 313/346/20 встановленіінші фактичні обставини, а саме - підпис позичальника міститься лише на початку паспорта споживчого кредиту, де зазначені інформаційні дані, однак вцілому паспорт не підписаний, тоді як у даній справі, рішення в якій є предметом апеляційного перегляду, встановлено, що відповідач підписав паспорт споживчого кредиту в кінці тексту документу, зазначивши, що підтверджує отримання і ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи з обраних ним умов кредитування. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Наведене у свою чергу спростовує висновки суду про відсутність погодження між сторонами розміру плати (процентів) за користування кредитними коштами. У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20, скасовуючи судові рішення і направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазанчив про помилковість висновків суду щодо недоведеності погодження розміру процентної ставки з огляду на те, що в матеріалах справи наявний підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. Аналогічні висновки про те, що підписання споживачем інформації про умови кредитування (довідка про умови кредитування, паспорт споживчого кредиту тощо) свідчить про погодження сторонами процентної ставки за користування коштами сформовані у цілому ряді постанов Верховного Суду та є усталеними, зокрема постанови від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 355/1091/17, від 11 лютого 2019 рокуу справі№ 725/5585/16-ц. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів не грунтується на матеріалах справи. - 6 - Апеляційний суд прийшов до висновку про необхідність зміни рішення і стягнення із відповідача на користь ПриватБанку боргу за кредитним договором у розмірі 36447,20 грн., який включає тіло кредиту - 31366,46 грн. та проценти - 5080,74 грн. Судом першої інстанції стягнуто судовий збір за подання позову в повному обсязі, а тому в цій частині апеляційний суд залишає рішення без змін. Відповідно до ч.13 ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України ЦПК України у зв`язку із зміною судового рішення суд покладає на відповідача витрати на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги. Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 грудня 2021 року змінити, стягнувши із ОСОБА_1 (мешкає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Грушевського 1-д, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором у розмірі 36447 гривень 20 коп. Стягнути із ОСОБА_1 (мешкає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Грушевського 1-д, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3405 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: