Постанова 4802 № 159/7080/21

Справа № 159/7080/21 Головуючий у 1 інстанції: Волкова Ю. Ф. Провадження № 22-ц/802/584/22 Категорія: 39 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 травня 2022 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Шевчук Л. Я., суддів Данилюк В. А., Киці С. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 березня 2022 року, В С Т А Н О В И В: У листопада 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтовані тим, що, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 19 липня 2018 року, позичальник ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до укладеного договору позичальник отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту. АТ «Акцент-Банк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало ОСОБА_1 кредит відповідно до умов договору. Проте позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 21 вересня 2021 року виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 21001,38 грн, з яких: 15056,82 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5944,56 грн - заборгованість за відсоткам, 0,00 грн - штраф. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 в користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 21001,38 грн, а також судові витрати по справі. Заочним рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 березня 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 в користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 19 липня 2018 року, яка відповідає заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15056,82 грн. У задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 5944,56 грн відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь АТ «Акцент-Банк» судові витрати в розмірі 1634,40 грн. Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення позову банку. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» та стягуючи з відповідачки в користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 15056,82 грн, судом першої інстанції враховано, що підстави для стягнення з відповідачки в користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом відсутні, оскільки сторонами не були узгоджені істотні умови договору, в тому числі і умови щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки судове рішення оскаржується лише в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків, то відповідно до принципу диспозитивності суд апеляційної інстанції не робить своїх висновків щодо неоскарженої частини судового рішення ні в мотивувальній ні в резолютивній частині свого рішення. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина 1 статті 629 ЦК України). Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За матеріалами справи судом установлено, що 19 липня 2018 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, в якій зазначено, що анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до укладеного кредитного договору ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Крім того, судом установлено, що підписана сторонами договору анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку не містить в собі будь-яких даних щодо виду та строку дії кредитної картки, а також інформації про розмір відсотків та порядок їх нарахування. У вказаній анкеті-заяві зазначено лише прізвище, адресу, особисті дані позичальниці ОСОБА_1 та згоду з тим, що анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг (а. с. 7 зворот). У матеріалах справи також наявний паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», які позичальник ОСОБА_1 не підписувала (а. с. 8-14). Згідно з наданим банком розрахунком станом на 21 вересня 2021 року заборгованість позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором складає 21001,38 грн, з яких: 15056,82 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5944,56 грн - заборгованість за відсоткам, 0,00 грн - штраф. Разом з тим, із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом убачається, що відповідачка фактично отримала у банку кредитні кошти, якими користувалася (а.с. 6, 7). У своїй позовній заяві банк, крім тіла кредиту, просив суд стягнути з позичальника заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами. Проте будь-яких доказів на підтвердження того, що при укладенні договору про надання банківських послуг діяли Умови та правила надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» саме в такій редакції, яка існувала на час підписання анкети-заяви, позивач суду не надав, а тому їх не можна вважати складовою частиною укладеного кредитного договору. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України). Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Як передбачено частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною 1, 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19 липня 2018 року, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», який розміщений на банківському сайті та тарифи користування кредитною карткою «Універсальна». При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі і порядку нарахування. Крім того, на думку колегії суддів, також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (19 липня 2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (21 листопада 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяги з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Наданий АТ «Акцент-Банк» витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві, яка підписана позичальнико м, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Відмовляючи у задоволенні вимог банку про стягнення з відповідачки в користь позивача відсотків за користування кредитом в розмірі 5944,56 грн, суд першої інстанції правомірно зазначив, що позивачем не доведено факт досягнення між сторонами договору щодо домовленостей про сплату відсотків. Як убачається із анкети-заяви від 19 липня 2018 року, сторони договору не обумовили розмір отриманого тіла кредиту, процентів за користування кредитом, штрафні санкції за неналежне виконання вимог щодо повернення кредитних коштів (а. с. 7 зворот). З поданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що розрахунок заборгованості за кредитом проведений за період з 19 липня 2018 року по 21 вересня 2021 року, банком нараховувались відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 46,8 % (а. с. 6, 7). При нарахуванні відсоткової ставки за користування кредитними коштами банк послався на паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який містить підпис ОСОБА_1 (а. с. 8). Апеляційний суд відхиляє такі доводи банку, оскільки термін «паспорт споживчого кредиту» випливає зі змісту Умов та правил надання банківських послуг, які позичальник ОСОБА_1 не підписувала, а зазначені у цьому паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» від 19 липня 2018 року процентні ставки не містять інформації про те, що вони стосуються саме договору від 19 липня 2018 року, а тому не можуть свідчити про узгодження цих умов кредитного договору між сторонами, що вимагає положення статей 3, 627 ЦК України. Зі змісту цього паспорту убачається, що інформація, зазначена у ньому, зберігає чинність та є актуальною лише в період до 01 липня 2018 року. Крім того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо (а. с. 8). Отже, паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача, а тому доводи банку про погодження умов кредитного договору шляхом підписання позичальником цього паспорту є необґрунтованими. Колегія суддів вважає, що паспорт споживчого кредиту не є складовою частиною кредитного договору. Висновок суду узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у подібних правовідносинах, наведеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20-ц (провадження № 61-14573св20). Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно звільнив відповідачку від відповідальності щодо погашення складової заборгованості, а саме заборгованості за процентами апеляційний суд відхиляє, оскільки можливість нарахування банком відсотків у зазначеному розмірі позивачем належними та допустимими доказами не підтверджені. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог банку щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення. Заочне рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 березня 2022 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді