Постанова 4808 № 344/3107/22

Справа № 344/3107/22 Провадження № 22-ц/4808/315/23 Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О. В. Суддя-доповідач Бойчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Бойчука І.В., суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 16 грудня 2022 року під головуванням судді Шамотайла О.В. у м. Івано-Франківську, в с т а н о в и в : У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 2012 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем, за час яких народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24.09.2020 вирішено з відповідача стягувати аліменти на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 2 500 грн, щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття. Починаючи з листопада 2019 року по лютий 2022 року відповідач не сплачував аліменти на утримання дітей, у зв`язку з чим утворилася заборгованість по аліментах, яка складає 100 050,00 грн. Посилаючись на те, що заборгованість по аліментних платежах виникла з вини відповідача і вона має право на стягнення з відповідача неустойки (пеню) за прострочення сплати аліментів, просила стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01.11.2019 по 15.02.2022 на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі 52 500,00 грн, а також неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за цей же період на утримання дитини та на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 47 550,00 грн. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 грудня 2022 року задоволено у повному обсязі позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період з 01 листопада 2019 року по 15 лютого 2022 року у розмірі 52 500,00 грн і на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за період з 01 листопада 2019 року по 09 лютого 2022 року у розмірі 47 550,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн. У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду. Зазначає, що судом першої інстанції не досліджено всі надані ним докази та не взято до уваги те, що заборгованість по аліментах виникла не з його вини. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до нього про стягнення аліментів на утримання їх неповнолітніх дітей 28.11.2019. Рішення суду було ухвалено 05.02.2020 та оскаржене ним в частині визначення розміру аліментів. Остаточне рішення про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_1 було постановлене Івано-Франківським апеляційним судом 24.09.2020. Фактично справа про стягнення аліментів перебувала в провадженні судів одинадцять місяців. Відповідно, після набрання законної сили постанови про стягнення аліментів і виникла велика сума заборгованості по аліментах. Його вини у виникненні заборгованості по аліментах судом першої інстанції не встановлено. Відсутні і інші докази про те, що він ухилявся від сплати аліментів. Позивачкою не надано суду доказів щодо вживання нею будь-яких заходів про стягнення з нього аліментів. Відтак невірним є посилання позивачки на ст. 196 СК України, яка регламентує право стягнення неустойки (пені), що виникає у разі виникнення заборгованості з вини особи яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду чи за домовленістю між батьками. Судом першої інстанції не взято до уваги і той факт, що на час ухвалення рішення ним були сплачені значні суми заборгованості по аліментах, а саме-на утримання дочки ОСОБА_5 сплачено 30 500 грн, на утримання дочки ОСОБА_6 сплачено 17 500 грн, що свідчить про відсутність факту ухилення від сплати аліментів. Також судом першої інстанції не враховано, що він 11.08.2022 переніс гострий субендокринальний інфаркт міокарда, тривалий час перебував на лікуванні та продовжує лікуватися. З того часу він періодично продовжує лікування, бо хворіє і іншими тяжкими захворюваннями. При ухваленні рішення судом не враховано, що він не працює тривалий час та не отримував жодних доходів, а також йому не надається статус безробітного і не призначається допомога по безробіттю, оскільки він є особою котра відноситься до категорії людей старше 35 років та відсутністю страхового стажу. Таким чином, при ухваленні оскаржуваного рішення про стягнення з нього неустойки (пені) за несплату аліментів, судом першої інстанції не взято до уваги його матеріальне становище, поганий стан здоров`я. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити суму неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів. ОСОБА_1 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 06.02.2023 справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін не підлягає до задоволення, оскільки справа в силу закону є малозначною, відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України не відноситься до справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного. З огляду на категорію справи, ціну позову, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ураховуючи таке. Відповідно до копій свідоцтв про народження, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 14-15). Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 лютого 2020 року у справі № 344/21123/19 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 3 000,00 грн, щомісячно на кожну дитину, починаючи з 28.11.2019 до досягнення дітьми повноліття (а.с. 12-13). Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 05 лютого 2020 року змінено та зменшено розмір аліментів, які стягуються на утримання неповнолітніх дітей з 3 000,00 грн до 2 500 грн щомісячно на утримання кожної дитини до досягнення ними повноліття (а.с. 11). Відповідно до розрахунку Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) зі сплати аліментів згідно виконавчого листа № 344/21123/19 від 06.11.2020 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 2 500,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 01.06.2021 становить 49 000,00 грн (а.с.8). Згідно розрахунку Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) зі сплати аліментів згідно виконавчого листа №344/21123/19 від 06.11.2020 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 2 500,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 15.02.2022 становить 52 500,00 грн (а.с. 9). Відповідно до розрахунку Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) зі сплати аліментів згідно виконавчого листа №344/21123/19 від 06.11.2020 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по розмірі по 2 500,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 09.02.2022 становить 47 550,00 грн (а.с.10). Згідно розрахунку Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) зі сплати аліментів згідно виконавчого листа №344/21123/19 від 06.11.2020 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по розмірі по 2 500,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 12.10.2022 становить 52 035,00 грн (а.с. 90). Відповідно до розрахунку Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) зі сплати аліментів згідно виконавчого листа №344/21123/19 від 06.11.2020 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 2 500,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 01.10.2022 становить 57 000,00 грн (а.с.91). ОСОБА_2 звертався за медичною допомогою (а.с. 28-37, 65-66, 86-87, 92-96). Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України про суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 05.10.2022 відсутня інформація про доходи ОСОБА_2 за 1 та 2 квартали 2022 року (а.с. 82). Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України про суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 05.10.2022 відсутня інформація про доходи ОСОБА_2 за 1 та 4 квартали 2021 року (а.с. 83). Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України про суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 05.10.2022 ОСОБА_2 задекларовано доходи за 1 та 4 квартали 2020 року в сумі 0,00 грн (а.с. 84). Згідно листа Івано-Франківського міського центру зайнятості № 1791-06/29-22 від 21.06.2022, адресованого ОСОБА_2 , останній відноситься до категорії людей старше 35 років та відсутністю страхового стажу і у зв`язку з цим Івано-Франківським міським центром зайнятості статус безробітного йому не надається, допомога по безробіттю не призначається (а.с. 85). Згідно копії свідоцтва про народження батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (а.с. 88). Ухвалою Івано-Франківського міського суду 02.11.2022 витребувано у відділі державної виконавчої служби у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) інформацію про те, чи відкрите виконавче провадження та чи стягуються з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відділ державної виконавчої служби у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на виконання вказаної вище ухвали суду про витребування письмових доказів суду листом від 25.11.2022 повідомив, що ОСОБА_2 аліментні платежі не оплачує. Станом на 25.11.2022 наявна заборгованість зі сплати аліментних платежів, розмір якої становить 95 511 грн (а.с. 115). Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України). Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим ч. 1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України. При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим ч. 1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлений факт неналежного виконання ОСОБА_2 аліментних зобов`язань та ним відсутність своєї вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів не доведено, оскільки жодні обставини, які б давали підстави вважати, що аліменти не сплачуються з поважних причин, дослідженими у справі доказами, не встановлені. Незалежних від відповідача обставин, в результаті яких виникла заборгованість зі сплати аліментів, судом не встановлено, відповідач є винним у виникненні вищевказаної заборгованості, тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача неустойки (пені), передбаченої ст. 196 СК України. При цьому, суд першої інстанції не вбачав підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів про свій матеріальний та сімейний стан. Однак, колегія суддів апеляційного суду частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Заперечуючи проти задоволення позовної заяви, відповідач посилався на відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів. У постанові від 18 січня 2023 року у справі № 161/5211/22 (провадження № 61-10676 св 22) Верховний Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги та визначаючи відповідний розмір пені й період, за який вона підлягає стягненню з відповідача, врахувавши наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18, правила для обчислення пені за прострочення сплати аліментів, розрахунок заборгованості, а також часткову сплату відповідачем аліментів, правильно виходили з відсутності підстав для нарахування пені за прострочення сплати аліментів за період із 28 січня 2020 року (день звернення до суду з позовом про стягнення аліментів) по 23 вересня 2020 року (день ухвалення судового рішення про стягнення аліментів), оскільки до ухвалення рішення про стягнення аліментів у платника аліментів відсутня вина, що є обов`язковим елементом для стягнення неустойки. Колегія суддів Верховного Суду у названій постанові погодилася з такими висновками судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині і зазначила, що правовідносини щодо утримання батьками дитини або дітей до їх повноліття регулюються главою 15 СК України, яка зокрема передбачає обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, у визначений за домовленістю між ними спосіб або ж за рішенням суду з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України (ст. 180, 181, 183, 184, 189 СК України). Так, ч. 1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Тлумачення ст. 191 СК України дає підстави для висновку, що юридичне значення для визначення часу, з якого присуджуються аліменти на дитину, має час звернення до суду іншого з батьків з позовом або заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Виключення із цього правила стосуються стягнення аліментів за минулий час (до пред`явлення позову). Судовим рішення, яким стягнуто аліменти, визначено, що аліменти стягуються з 28 січня 2020 року, тобто з дня пред`явлення позову до суду. Разом із цим, для застосування зазначеної вище санкції (стягнення неустойки) до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості. Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, правильно виходив із відсутності вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів до 23 вересня 2020 року (день проголошення судового рішення про стягнення аліментів), оскільки відповідачеві стало відомо про необхідність негайної сплати аліментів на користь позивача лише цього самого дня. При цьому вірно, що розмір заборгованості обчислено з дня подачі позову про стягнення аліментів до суду (січень 2020 рік). Судом встановлено, що заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 лютого 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання двох неповнолітніх дітей. Частиною 3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою Івано-Франківського міського судувід 25 червня 2020 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 про скасування заочного рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 05 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 05 лютого 2020 року змінено та зменшено розмір аліментів, які стягуються на утримання неповнолітніх дітей з 3 000,00 грн до 2 500 грн щомісячно на утримання кожної дитини до досягнення ними повноліття. Таким чином, саме з 24 вересня 2020 року, дня набрання законної сили постанови Івано-Франківського апеляційного суду, у відповідача виник обов`язок сплати аліментних платежів у визначеному судом розмірі та йому стало відомо про необхідність негайної сплати аліментів (періодичних платежів) на користь позивача у розмірі по 2 500 грн на кожну дитину і терміни такої сплати. При цьому, матеріалами справи справи підтверджується, що виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження та здійснено розрахунок зі сплати аліментів, видано Івано-Франківським міським судом 06.11.2020. При вирішенні спору суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем не доведено відсутність своєї вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, він є винним у виникненні вищевказаної заборгованості за період з 01.11.2019 по 31.08.2020 і за цей період підлягає стягненню з відповідача неустойка (пеня), передбачена ст. 196 СК України. Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені) на заборгованість зі сплати аліментів за період з 01.11.2019 по 31.08.2020 і вважає, що в цій частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими. При перерахунку розміру неустойки (пені), розмір такої за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період з 01.09.2020 по 15.02.2022 становить 83 500,00 грн, за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за період з 01.09.2020 по 09.02.2022 - становить 70 275,00 грн. При цьому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 196 СК України стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів обмежується 100 відсотками заборгованості. Верховний Суд у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21, зазначив, що при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 ч. 1 ст. 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується. За період з 01 вересня 2020 року по 28 лютого 2022 року сукупна заборгованість зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , становила 27 500 грн та саме на цю заборгованість нараховано неустойку (пеню) в розмірі 83 500,00 грн, За цей же період сукупна заборгованість зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , становила 24 800 грн і саме на неї нараховано неустойку (пеню) в розмірі 70 275,00 грн. Тому відповідно до вимог частини першої статті 196 СК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню неустойка (пеня) на заборгованість за період з 01 вересня 2020 року по 15 лютого 2022 рокуу розмірі 27 500,00 грн , що складає 100 відсотків заборгованостіза прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також за період з 01 вересня 2020 року по 09 лютого 2022 рокуу розмірі 24 800,00 грн, що становить 100 відсотків заборгованостіза прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Посилання апелянта на те, що відсутні докази про ухилення його від сплати аліментів суперечать принципу презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати. Відповідачем не надано будь-яких доказів, якими доводиться відсутність його вини у виникненні заборгованості із сплати аліментів за період з 01 вересня 2020 року по 28 лютого 2022 року. Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги судом сплату ним сум заборгованості по аліментах, оскільки неустойка (пеня) нараховувалася до моменту звернення до суду на наявну заборгованістьзі сплати аліментів, яка не була погашена станом на час звернення з позовом та ухвалення рішення у справі. Відповідно до ч. 1, 2 та 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76, 77 ЦПК України). Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі. Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що він переніс гострий субендокринальний інфаркт міокарда, тривалий час перебував на лікуванні та продовжує лікуватися, не працює та не отримував жодних доходів, а також на неможливість призначення допомоги по безробіттю, оскільки такі обставини не свідчать про відсутність вини у простроченні сплати аліментів за період з 01 вересня 2020 року по 28 лютого 2022 року. Відсутність можливості працевлаштування не може бути обставиною, яка б звільнила відповідача від обов`язку зі сплати заборгованості за аліментами та відсутність доходів не впливає на його обов`язок утримувати дітей. Доказів, які б вказували на здійснення відповідачем активних дій з пошуку роботи у цей період матеріали справи не містять. Суд першої інстанції вірно вказав, що не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів про свій матеріальний і сімейний стан. Тому з цих підстав не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що при ухваленні рішення судом не взято до уваги його матеріальне становище, поганий стан здоров`я. Долучені до матеріалів справи медичні документи не підтверджують відсутність працездатності відповідача чи незадовільний матеріальний стан. Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення в частині визначення розміру неустойки (пені), яку стягнуто з ОСОБА_2 підлягає зміні шляхом зменшення розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до 27 500,00 грн, а також розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до 24 800,00 грн. При цьому початком періоду для такого нарахування є прострочення сплати аліментів з 01 вересня 2020 року. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Частиною 1 зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, тому відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, слід в розмірі 778,14 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів є малозначними справами. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. 374, 376, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 16 грудня 2022 року змінити. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ), неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період з 01 вересня 2020 рокупо 15 лютого 2022 року у розмірі 27 500,00 грн (двадцять сім тисяч п`ятсот грн 00 коп.). Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за період з 01 вересня 2020 рокупо 09 лютого 2022 року у розмірі 24 800,00 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот грн 00 коп.). Рішення суду в частині розподілу судових витрат залишити без змін. Компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 )778,14 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 лютого 2023 року. Суддя-доповідач: І.В. Бойчук Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин