Постанова Львівський апеляційний суд № 465/3365/21

Справа № 465/3365/21 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М. Провадження № 22-ц/811/2235/22 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І. секретаря: Салати Я.І. без участі сторін, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського міського центру зайнятості на рішення Франківського районного суду м. Львова від 08 серпня 2022 року у справі за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих коштів (грошових коштів),- ВСТАНОВИЛА: У травні 2021 року Львівський міський центр зайнятості звернувся з позовом до ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих коштів В обґрунтування позовних вимог покликались на те, що 01 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи і їй надано статус безробітної відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» на підставі поданої заяви. Вказували, що за час перебування на обліку як безробітна ОСОБА_1 отримувала у центрі зайнятості матеріальне забезпечення - допомогу по безробіттю з 08 липня 2019 року по 01 липня 2020 року в сумі 86 705, 30 гривень. Стверджували, що в заяві про надання статусу безробітної від 01 липня 2019 р. ОСОБА_1 підтвердила, що пенсію на пільгових умовах та за вислугу років їй не призначено, а також, що вона ознайомлена з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, що визначені Законом України «Про зайнятість населення» та «Загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та засвідчив особистим підписом. Однак, відповідачка під час реєстрації та набутті статусу безробітного 01 липня 2019 року та період перебування на обліку як безробітна, мала призначену та отримувала пенсію за вислугу років, про що не повідомила. Зазначали, що Львівський міський центр зайнятості скерував відповідачу повідомлення про відшкодування коштів в сумі 86 705,30 гривень, однак остання його проігнорувала За вказаних обставин, просили стягнути з ОСОБА_1 кошти безпідставно отриманої допомоги з безробіття в сумі 86 705, 30 гривень та судовий збір. Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 08 серпня 2022 року у задоволенні позову Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих коштів (грошових коштів) відмовлено. Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив Львівський міський центр зайнятості. В апеляційній скарзі покликається на те, що ОСОБА_1 знала про своє правове становище, щодо отримання права на призначення пенсії за вислугу років, однак не повідомила про цю обставину Львівський міський центр зайнятості, яка впливала па надання статусу безробітного та призначення їй допомоги по безробіттю. Вказує, що доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 повідомила центр зайнятості про своє право на пенсію за вислугу років - відсутні. Зазначає, що для реалізації права на призначення пенсії за вислугу років законодавством встановлено порядок звернення до компетентного органу, чим ОСОБА_1 і скористалась, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України № 3443 від 26 листопада 2020 p. Просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 08 серпня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 26 січня 2023 року, є дата складення повного судового рішення 09 лютого 2023 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступних обставин. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом та матеріалами справи встановлено, що 12 червня 2019 року ОСОБА_1 була звільнена із Західного територіального управління Національної гвардії України за станом здоров`я. Вказаний факт підтверджується витягом із Наказу №153 від 12 червня 2019 року. 01 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Львівського міського центру зайнятості із заявами про надання статусу безробітної та про призначення виплати допомоги по безробіттю (а.с. 5, 6) Згідно наказу Львівського міського центру зайнятості від 05 липня 2019 року № НТ190705 ОСОБА_1 надано статус безробітної. Наказом Львівського міського центру зайнятості від 08 липня 2019 року №НТ 190708 ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю та розпочато виплату допомоги по безробіття. (а.с. 7) Відповідно до акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №111 робоча група з розслідування страхових випадків дійшла до висновку, що ОСОБА_1 при реєстрації у Львівському МЦЗ не повідомила, що отримує пенсію за вислугу років з 13 червня 2019 року (а.с. 12). За змістом ч. 1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг. За ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття Фонд уповноважений стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою. Статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку, як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. За змістом п. 18 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення основними завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є: проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників. Відповідно до п.п. 2-6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року N 60/62 розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Перевірка проводиться центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, у разі, коли під час перебування особи на обліку як безробітної, до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації. Рішення щодо проведення перевірки приймається керівником відповідного центру зайнятості. Центри зайнятості під час проведення перевірки взаємодіють з органами державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, державними реєстраторами, управліннями праці та соціального захисту населення, відділами (управліннями) субсидій шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання роботи за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом та під час роботи закордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими угодами, ведення особистого селянського господарства тощо. Порядок обміну інформацією між зазначеними органами та центрами зайнятості визначається Мінпраці, Державною податковою адміністрацією та Пенсійним фондом України за погодженням з фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом звіряння з відомостями органів Державної податкової адміністрації, Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, державних реєстраторів, управлінь праці та соціального захисту населення, відділів (управлінь) субсидій; використання даних перевірок цих органів, Держнаглядпраці, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних безпосередньо на підприємствах, в установах та організаціях у порядку, встановленому законодавством. У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до п. 7 цього Порядку. Відповідно до ч. 1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. У статті 1215 ЦК України, передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та в постанові від 08 листопада 2018 року у справі № 591/7080/16-ц. Як вбачається з матеріалів справи, із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ лише 24 липня 2019 року.(а.с. 5). З виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що вперше вона отримала пенсію 04 вересня 2019 року(а. с. 50-53). Відтак, станом на момент звернення до Львівського міського центру зайнятості 01 липня 2019 року ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах та за вислугу років не отримувала. Крім цього, як вбачається за матеріалів справи, пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 (Серія НОМЕР_2 ), на ім`я ОСОБА_1 долучене позивачем до матеріалів справи, видане13 серпня 2020 року, тобто вже після припинення виплат допомоги по безробіттю останній на підставі наказу Львівського міського центру зайнятості від 02 липня 2020 року № НТ200702. За вказаних обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що Львівський міський центр зайнятості не довів належними та допустимими доказами подання ОСОБА_1 недостовірних даних, чи неповідомлення, приховання відомостей щодо наявності пенсійних виплат та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: апеляційну скаргу Львівського міського центру зайнятості залишити без задоволення. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 08 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 09 лютого 2023 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.