Постанова 4870 № 914/2289/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" лютого 2023 р. Справа №914/2289/21 м.Львів Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Гриців В.М. (головуючий), Зварич О.В., Бонк Т.Б. розглянув апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на ухвалу Господарського суду Львівської області (суддя Чорній Л.З.) від 19 травня 2022 року у справі №914/2289/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ВСТАНОВИВ: Господарський суд Львівської області ухвалою від 15 вересня 2021 року відкрив провадження у справі №914/2289/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , увів процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 , увів мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначив арбітражного керуючого Липського Сергія Івановича керуючим реструктуризацією боржника. Оголошення про відкриття справи оприлюднено 16 вересня 2021 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. 13 жовтня 2021 року Головне управління Державної податкової служби у Львівській області звернулося до суду із заявою про кредиторські вимоги до боржника (із врахуванням уточнення кредиторських вимог від 11 лютого 2022 року), просить визнати грошові вимоги у розмірі 40 430,85 грн, які складаються з: 37 788,74 грн єдиного внеску нарахованого по спрощеній системі основного платежу за період 2017 по 2020 рік включно, що підтверджується інтегрованими картками платника податків по вказаному платежу, 1 239,38 грн податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 01.04.2020 №0039974-5105-1350 на суму 1 239,38 грн, 1 402,73 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 07.06.2021 №0664011-2407-1350. Копії інтегрованих карток та повідомлень-рішень долучено до заяви про визнання грошових вимог. Також, до заяви долучено довідку про податкову заборгованість ОСОБА_1 від 08.02.2022 №1622/5/13-01-13-03. Представник боржника подав заперечення, в яких зазначив, що ОСОБА_1 не є фізичною особою підприємцем, а отже не може бути платником єдиного внеску для фізичних осіб, тому податкова вимога №Ф-3210-50 від 10.02.2021 на суму 37 788,74 грн винесена незаконно і ця сума сплаті не підлягає. Керуючий реструктуризацією направив на електронну адресу повідомлення про результати розгляду заяви кредитора, вказує, що боржник не заперечує щодо сплати податку на нерухоме майно за 2020 рік у сумі 1 402,73 грн. Господарський суд Львівської області ухвалою від 19 травня 2022 року у справі №914/2289/21 заяву Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання кредиторських вимог задовольнив частково, визнав грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до ОСОБА_1 в розмірі 2 642,11 грн, які підлягають внесенню до другої черги реєстру вимог кредиторів, в решті задоволення заяви про визнання кредиторських вимог відмовив, витрати на оплату судового збору в розмірі 4540,00 грн поклав на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів. Суд встановив, що у матеріалах справи відсутні докази звернення боржника з реєстраційною карткою для включення відомостей про нього як фізичної особи-підприємця до ЄДР та для заміни свідоцтва про його державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка, що спростовує факт наявності у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця до вказаного періоду в розумінні Закону №755-IV і підтверджується відповідними відомостями в ЄДРПОУ, внаслідок чого боржник не належав до платників єдиного внеску відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI на момент формування спірної вимоги. Тому вимога про сплату єдиного внеску у розмірі 37 788,74 грн не підлягає визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів. Суд також зазначив, що статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Виключно фізична-особа підприємець, зареєстрована в установленому порядку, яка має право здійснювати підприємницьку діяльність і перебуває на загальній або спрощеній системі оподаткування, вважається платником єдиного внеску і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу (за умови, що така особа не є найманим працівником). Суд, керуючись положеннями п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14, п.п. 16.1.4 п.16.4 ст. 16, п. 38.1 ст. 38 та п. п. 266.1.1 п. 266.1, п. п. 266.2.1 п. 266.2, п. п. 266.3.1 п. 266.3, п. п. 266.7.1 п. 266.7, п. п. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України вказав, що грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, які становлять податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2019 та 2020 роки на суму 2 642,11 грн підтверджені матеріалами справи, не заперечуються боржником на підлягають задоволенню і включенню до реєстру вимог кредиторів. Так суд дійшов висновку, що грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Львівській області підлягають визнанню у розмірі 2 642,11 грн та внесенню до другої черги реєстру вимог кредиторів. В решті задоволення заяви про визнання кредиторських вимог суд відмовив. Головне управління Державної податкової служби у Львівській області в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 19 травня 2022 року у справі №914/2289/21 в частині відмови у задоволенні заяви Головного управління Державної податкової служби у Львівській області по єдиному внеску на суму 37 788,74 грн та винести нове рішення, яким задоволити заяву Головного управління Державної податкової служби у Львівській області з кредиторськими вимогами до ОСОБА_1 в повному обсязі. Щодо єдиного внеску для фізичних осіб у сумі 37 788,74 грн зазначає, що нарахування на спрощеній системі основного платежу за період 2017 по 2020 роки включно на суму 37 788,74 грн підтверджується інтегрованими картками платника податків по вказаному платежу. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» та на підстав даних інформаційної системи органу доходів і зборів Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено податкову вимогу від МФ-3210-50 від 10.02.2021 на суму 37 788,74 гри, надіслана на адресу та вручена позивачу, однак лише після заявлення кредиторських вимог ГУ ДПС у Львівській області від 13.10.2021 ОСОБА_1 , 06.12.2021 була оскаржено в адміністративному порядку до ДПС України. Рішенням ДПС України від 22.12.2021 №28731/6/99-00-06-02-01-06 залишено без розгляду скаргу фізичної особи ОСОБА_1 у зв`язку з пропущенням строку на адміністративне оскарження. Це рішення в судовому порядку не оскаржувалось. Вказує, що з 01.07.2004 вступив в дію Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб фізичних осіб-підприємців» №755-ІV від 15.05.2003, яким врегульовано відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців, а саме посилається на ч. 1. п.8, ч. 9 ст. 1, ч. 2 ст.18, ч.8 ст.4 Закону№755, п.1 та 5 ч.1 ст.4, ч.1 ст.5, п.1 ч.2 ст.6, абз.1, 2 п.2 ч. 1 ст.7, ч.5 ст. 8, ч.8 та 12 ст.9, ч.2 ст. 18, ч.4 ст.25 Закону №2464, п.3, 4 р. VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449. Зазначає, що відповідно до реєстраційних та облікових даних платників податків інформаційної системи органу доходів і зборів, ОСОБА_1 перебуває як платник податків на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області. Дата взяття на облік 15.12.1997. Також вказує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. На дату формування вимоги від 31.01.2021 №Ф-3210-50 платник знаходився на загальній системі оподаткування та не перебував в стані припинення чи ліквідації. Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 31.01.2021, заборгованість ОСОБА_1 по єдиному внеску становила 37 788,74 гривень (сума недоїмка за 2017, 2018, 2019 2020 роки). Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2021 №Ф-3210-50 на суму 37 788,74 грн. сформовано відповідно до вимог Закону N 2464-VI. Крім цього, в IC «Податковий блок» в реєстрі страхувальників відсутня інформація щодо наявності у боржника пільги по сплаті єдиного внеску відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №2464. Представник боржника ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Львівської області від 19 травня 2022 року у справі №914/2289/21 без змін з таких підстав: Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 липня 2020 року по справі №260/81/19 дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження статусу ФОП шляхом визначеним Законом №755-IV проходження реєстраційних процедур y порядку виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом. ОСОБА_1 не є фізичною особою підприємцем, а отже не може бути платником єдиного внеску для фізичних осіб. З цього випливає, що податкову вимогу № Ф-3210-50 від 10.02.21 на суму 37788,74 грн винесено незаконно і дана сума сплаті не підлягає, а апеляційна скарга ГУДПС у Львівській області не підлягає задоволенню. Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 24 жовтня 2022 року поновив Головному управлінню Державної податкової служби у Львівській області строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 19 травня 2022 року у справі №914/2289/21; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19 травня 2022 року у справі №914/2289/21; витребував матеріали справи №914/2289/21. Розгляд справи призначив на 15 грудня 2022 року. Про дату, час і місце розгляду справи суд повідомив учасникам справи. У судове засідання представники не з`явились. Згідно з частиною першою статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області та матеріали справи і вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Господарський суд Львівської області ухвалою від 19 травня 2022 року у справі №914/2289/21 заяву Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання кредиторських вимог задовольнив частково, визнав грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до ОСОБА_1 в розмірі 2 642,11 грн, які підлягають внесенню до другої черги реєстру вимог кредиторів, в решті задоволення заяви про визнання кредиторських вимог відмовив, витрати на оплату судового збору в розмірі 4540,00 грн поклав на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів. Суд апеляційної інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, переглядає ухвалу Господарського суду Львівської області 19 травня 2022 року у справі №914/2289/21 у частині відмови у задоволенні вимог кредиторських вимог по єдиному внеску на суму 37 788,74 грн. Скаржник просить у цій частині ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити заяву Головного управління Державної податкової служби у Львівській області з кредиторськими вимогами до фізичної особи ОСОБА_1 в повному обсязі. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Відповідно до статті 113 КУзПБ Книги четвертої провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою. Відповідно до статті 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Згідно з частиною першою статті 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Згідно з частиною 2 статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу. За обставинами справи, 13 жовтня 2021 року Головне управління Державної податкової служби у Львівській області звернулося до суду із заявою про кредиторські вимоги до боржника (заява про уточнення кредиторських вимог подана 11 лютого 2022 року), просило визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 40 430,85 грн, які складаються з: 37 788,74 грн єдиного внеску нарахованого по спрощеній системі основного платежу за період 2017 по 2020 роки включно, що підтверджується інтегрованими картками платника податків по вказаному платежу, 1 239,38 грн податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 01.04.2020 №0039974-5105-1350 на суму 1 239,38 грн, 1 402,73 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 07.06.2021 №0664011-2407-1350. Представник боржника подав заперечення, в яких зазначив, що ОСОБА_1 не є фізичною особою підприємцем, а отже не може бути платником єдиного внеску для фізичних осіб, тому податкова вимога №Ф-3210-50 від 10.02.2021 на суму 37 788,74 грн винесена незаконно і ця сума сплаті не підлягає. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 липня 2020 року по справі №260/81/19 навела висновки щодо необхідності підтвердження фізичною особою-підприємцем набутого нею до 01 липня 2004 року (до набрання чинності Законом № 755-IV) статусу суб`єкта підприємницької діяльності і наслідків нездійснення таких дій в аспекті вирішення питання про віднесення позивача до платників єдиного внеску, зокрема зазначила:

54. Велика Палата Верховного Суду вважає, що суб`єктна ознака статусу ФОП є визначальною для вирішення питання про віднесення позивача до платників єдиного внеску, а тому дослідження питання про наявність у позивача статусу ФОП має значення як для правильного вирішення цієї справи та прийняття обґрунтованого рішення, так і для формування єдиної правозастосовчої практики.

57. Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

58. Згідно із частиною другою статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. 59.Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. 60. 01 липня 2004 року набрав чинності Закон № 755-IV, яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (тут і далі - у первинній редакції). 61.Відповідно до частини першої статті 42 Закону № 755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.

62. Згідно з пунктом 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

63. Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев`ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV). 64. 03 березня 2011 року набрав чинності Закон № 2390-VI, яким було внесено зміни до Закону № 755-IV. 70. 25 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 25 березня 2014 року № 1155-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру» (далі - Закон № 1155-VII).

77. У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).

78. За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, пункт 43).

79. Велика Палата Верховного Суду вважає, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

80. Водночас зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені законами № 2390-VI та № 1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності. 81.Велика Палата Верховного Суду також підкреслює, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.

82. При цьому застосовними в цій справі є висновки ЄСПЛ у справі «Серков проти України», оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов`язкових внесків, у тому числі єдиного внеску. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що відсутність офіційного підтвердження в фізичної особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом. Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_1 набув статусу суб`єкта підприємницької діяльності та отримав відповідне свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи до 01 липня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», проте не звертався до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про нього до ЄДР відповідно до вимог цього Закону. Так, у матеріалах цієї справи відсутні докази офіційного підтвердження в ОСОБА_1 статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV (відповідних відомостей в ЄДРПОУ немає), внаслідок чого згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI боржник не належить до платників єдиного внеску. Відповідно, у фізичної особи ОСОБА_1 у період з 2017 по 2020 роки не могло виникнути зобов`язань, як у фізичної особи-підприємця, зі сплати єдиного внеску. Ураховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про відмову у визнанні кредиторських вимог Головного управління Державної податкової служби у Львівській області у сумі 37 788,74 грн єдиного внеску за період 2017 по 2020 роки є обгрунтованим і законним. Суд урахував висновки щодо застосування норм права, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01 липня 2020 року по справі №260/81/19. Доводи апеляційної скарги про те, що нарахування по спрощеній системі основного платежу за період 2017 по 2020 роки на суму 37 788,74 грн підтверджується інтегрованими картками платника податків: про перебування ОСОБА_1 на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області, як платника податків з 15.12.1997; про наявність в облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 31.01.2021, заборгованості ОСОБА_1 по єдиному внеску у сумі 37 788,74 гривень (сума недоїмка за 2017, 2018, 2019 2020 роки) - не спростовують наведених вище висновків про відсутність в означений період у ОСОБА_1 статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, що в силу п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI виключає віднесення ОСОБА_1 до платників єдиного внеску, нарахування єдиного внеску. Відповідно до статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвала Господарського суду Львівської області від 19 травня 2022 року у справі №914/2289/21 постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для задоволення апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Львівській області немає. Відповідно до частин 4,5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Ухвалу Господарського суду Львівської області від 19 травня 2022 року у справі №914/2289/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області без задоволення. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Державної податкової служби. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку. Повний текст постанови підписано 07 лютого 2023 року. Суддя В.М. Гриців Суддя Т.Б. Бонк Суддя О.В. Зварич