Постанова Західний апеляційний господарський суд № 921/409/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "31" січня 2023 р. Справа №921/409/22 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Галушко Н.А. суддів Желіка М.Б. Орищин Г.В. секретар судового засідання Олійник Н. за участю представників сторін: від позивача: Піун С.П.-представник; від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" №119/07-20956-2022 від 01.12.2022 (Вх. № ЗАГС 01-05/3051/22 від 09.12.2022) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2022 (повний текст складено 17.11.2022) у справі №921/409/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, до відповідача Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради, м. Збараж, про стягнення заборгованості в сумі 1 554 994,05 грн, з яких: 1 186 503,53 грн основний борг, 144 035,73 грн пеня, 17 711,41 грн 3% річних та 206 743,38 грн інфляційні втрати В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог. ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради про стягнення заборгованості в сумі 1 554 994,05 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині своєчасних розрахунків із позивачем, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі, заявленій до стягнення. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2022 у справі №921/409/22 позов задоволено частково, стягнуто з Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 1 186 503,53 грн основного боргу; 17 711, 41грн 3% річних; 206 743, 38грн інфляційних втрат; 72 017, 86 грн пені; 23 324, 91 грн судового збору. В задоволенні позовних вимог про стягнення 72 017, 86 грн пені відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що з урахуванням конкретних обставин в їх сукупності зменшення розміру пені на 50% є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Невиконання відповідачем договірних зобов`язань з своєчасної оплати поставленого товару свідчить про порушення відповідачем прав позивача, на підставі чого позовні вимоги про стягнення 1 186 503,53грн основного боргу, 17 711,41грн 3% річних, 206 743,38грн інфляційних втрат, 72 017,85грн пені є законними, ґрунтуються на положеннях укладеного між сторонами договору та нормах чинного законодавства України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2022 у справі №921/409/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 72 017,86 грн та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволити, посилаючись на те, що неможливість реєстрації фінансових зобов`язань у 2021 році не є підставою для звільнення відповідача від розрахунків за отриманий товар та від сплати штрафних санкцій та компенсаційних платежів. Скаржник вважає, що можливість здійснення оплати за поставлений природний газ у 2022 році за 2021 рік залежала саме від відповідача, від включення ним відповідних сум зобов`язань до проекту кошторису на 2022 рік. Будучи ознайомленим з умовами Типового договору, відповідач мав усвідомлювати, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладена відповідальність, передбачена п. 4.5 та розділом 8 договору. Також, на думку скаржника, оскільки сума зобов`язання відповідача з оплати поставленого газу та розмір заборгованості дорівнює 1 186 503,53 грн, (тобто, відповідач недоплатив позивачу аж 100% від загальної вартості поставленого газу), тоді як сума пені, нарахована відповідно до договору, становить 144 035,73 грн, вартість газу, з оплати якого відповідачем прострочило оплату, фактично збільшиться для відповідача не більш як на 12%. Відтак, заявлена сума пені не є надміру великою до боргу відповідача, враховуючи процентне співвідношення виконання зобов`язання. Таким чином, скаржник вважає, що суд неспівмірно зменшив заявлену до стягнення пеню, матеріали справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача у справі. Зменшення розміру пені майже на 50% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Скаржник вважає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен був з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що повноваження щодо зменшення розміру штрафних санкцій, передбачених статтями 551 ЦК України та 233 ГК України, належить до дискреційних повноважень суду, судом першої інстанції об`єктивно досліджено всі обставини та враховано баланс інтересів сторін при зменшенні розміру пені на 50 %, а отже рішення суду прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому є законним і скасуванню не підлягає. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2022 апеляційну скаргу АТ НАК Нафтогаз України у справі № 914/416/20 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б., Орищин Г.В. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2022 у справі №921/409/22 та призначено розгляд справи на 31.01.2023. Представник скаржника в судовому засіданні виклав доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги. Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, участь в судовому засіданні останнього обов`язковою не визнавалась, судова колегія прийшла до висновку про розгляд апеляційної скарги без участі представника відповідача. Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 31.01.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу. 26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236" (далі - Постанова КМ України № 1102). Відповідач є бюджетною установою (відповідно до Бюджетного кодексу України). Позивач зазначає, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 1 листопада 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем. На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав, позивач надає лист оператора ГТС від 14.06.2022 №ТОВВИХ-22-6251 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00017PUF800V; інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10); відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00017PUF800V (надано у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС). Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501. Згідно з п. 2.1 договору, постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3 договору). Відповідно до п. 4.2 договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 договору). На виконання вказаного пункту позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу. Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 договору). У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п. 4.5 договору). Згідно з пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору. П. 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством. З 29.10.2021 по 31.10.2021 позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 1 405,00 куб. м на загальну суму 23 604,00 грн, в той час як відповідач, за цей же період, не здійснив оплату за поставлений газ та не підписав Акт № 15998 приймання передачі природного газу. З 01.11.2021 по 18.11.2021 позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 69 220,21 куб. м на загальну суму 1 162 899,53 грн, в той час як відповідач за цей же період не здійснив оплату за поставлений газ та не підписав Акт № 22832 приймання передачі природного газу. Таким чином у відповідача перед позивачем на час пред`явлення позову до суду сформувалась заборгованість за спожитий природний газ на загальну суму 1 186 503,53 грн. У зв`язку із несвоєчасною сплатою заборгованості позивачем нараховано 144 035,73 грн пені, 17 711,41 грн 3% річних, 206 743,38 грн інфляційних втрат. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Закон України "Про ринок природного газу" визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (ст. 1). Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи. За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії". Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується скаржником, між позивачем та відповідачем укладено договір постачання природного газу, як між постачальником "останньої надії" та споживачем, до такого договору застосовуються положення Цивільного кодексу України. Згідно з визначенням, наведеним в ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Обов`язок покупця щодо оплати товару передбачено частиною 1 ст.692 ЦК України. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Відповідно до ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Як зазначалось вище та вбачається із матеріалів справи, за періоди з 29.10.2021 по 31.10.2021 та з 01.11.2021 по 18.11.2021 позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 1 405,00 куб. м на загальну суму 23 604,00 грн та 69 220,21 куб. м, на загальну суму 1 162 899,53 грн, в той час як відповідачем за ці періоди, не здійснено оплату за поставлений газ та не підписано Акти № 15998 та № 22832 приймання передачі природного газу. Всього відповідачу поставлено 70625,21 куб. м природного газу на загальну суму 1 186 503,53 грн. За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради, зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56XS00017PUF800V. Згідно з листом ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00017PUF800V зазначено, що у періоди з 29.10.2021 по 30.11.2021 та з 02.12.2021 по 04.12.2021 обсяги природного газу, використані споживачем, внесені в алокацію постачальника "останньої надії" ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", та становить: з 29.10.2021 по 31.10.2021 - 1 405,00 куб. м; з 01.11.2021 по 18.11.2021 - 69 220,21 куб. м. Окрім того, наявність основної заборгованості у розмірі 1 186 503,53 грн за поставлений природний газ не заперечується відповідачем. З огляду на викладене, враховуючи умови договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов`язальні правовідносини з поставки, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 186 503,53 грн документально обгрунтовані та правомірно задоволені судом першоі інстанції. В цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України). Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Пунктом 4.5 договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Враховуючи встановлення судом факту несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов`язань, перевіривши правильність розрахунку пені, штрафу, 3% річних та інфляційних, судова колегія прийшла до висновку про правомірність поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору відповідачем щодо нарахування 144 035,73 грн пені, 17 711,41 грн 3% річних, 206 743,38 грн інфляційних втрат. Щодо заявленого відповідачем клопотання на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України про зменшення пені, інфляційних втрат та 3 % річних на 90% судова колегія зазначає таке. Заявляючи дане клопотання відповідач посилався на те, що Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради не заперечує проти сплати основної суми боргу, однак у зв`язку із неможливістю реєстрації фінансових зобов`язань у 2021 році, було позбавлене можливості належним чином виконувати господарсько-майнові зобов`язання. У кошторисних призначеннях управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради станом на тепер відсутні кошти для сплати штрафних санкцій у визначеному розмірі. До того ж, фінансовим управлінням Збаразької міської ради проведено аналіз бюджету територіальної громади за доходами та встановлено, що за 9 місяців до місцевого бюджету недоотримано 4 722 731,00 грн. Річний план доходів виконано лише на 67,8%, очікується до кінця року недопоступлень на суму 9 100 000,00 грн. Також, відповідач звертає увагу на те, що розраховані позивачем штрафні санкції (пеня, 3% річних, інфляційні втрати) становлять 31% від ціни основного боргу, не враховуючи значну суму судового збору. Заявлена позивачем у позові сума штрафних санкцій є неспіврозмірною, тоді як пеня, як засіб розумного стимулювання виконання грошового зобов`язання, не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Суд першої інстанції правомірно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних. Нормами ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України передбачено можливість зменшення розміру виключно неустойки (штрафу, пені) і за своєю природою є компенсацією за користування належними до сплати позивачу коштами, та інфляційні нарахування, які є відшкодуванням втрат позивача, спричинених знеціненням грошових коштів, що в свою чергу забезпечує захист майнових прав та інтересів позивача. Таким чином, судова колегія погоджується з позицією суду, що нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати є законними, обґрунтованими, та співмірними з розміром заявлених вимог про стягнення заборгованості та не є надмірними. Зазначений висновок суду не спростовується та не оскаржується скаржником в апеляційній скарзі. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення нарахованої суми пені на 50% від розрахованої позивачем, та в цій частині відхиляє доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з огляду на наступне. Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника. Згідно з положеннями ч.1 ст.233 ГПК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Зі змісту зазначеної норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Підстави та розмір зменшення стягуваної пені повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду. Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16. Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість. Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18). Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. В матеріалах справи відсутні докази заподіяння позивачу збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за поставлений природний газ. З урахуванням конкретних обставин в їх сукупності суд дійшов висновку, що зменшення розміру пені на 50% є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Судова колегія також враховує, що крім стягнення пені позивач також заявив до стягнення 3% річних , які за своєю природою є компенсацією за користування належними до сплати позивачу коштами, та інфляційні нарахування, які є відшкодуванням втрат позивача, спричинених знеціненням грошових коштів, та які визнано судом обґрунтованими, що в свою чергу забезпечує захист майнових прав та інтересів позивача. Проаналізувавши обставини та мотиви, якими керувався суд першої інстанції, частково задовольняючи клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість такого зменшення судом першої інстанції, враховуючи ще й те, що крім пені позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення 3 річних та інфляційні витрати, що є способом захисту майнового права й інтересу позивача, яке полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від відповідача, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити позивачу. З огляду на наведене, посилання скаржника на те, що суд неспівмірно зменшив заявлену до стягнення пеню, матеріали справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача у справі, зменшення розміру пені майже на 50% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін, не береться судовою колегією до уваги. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи. З огляду на викладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає. Судові витрати. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282-284 ГПК України Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ : 1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" №119/07-20956-2022 від 01.12.2022 (Вх. № ЗАГС 01-05/3051/22 від 09.12.2022) залишити без задоволення. 2.Рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2022 у справі №921/409/22 залишити без змін. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на позивача. Матеріали справи повернути до Господарського суду Львівської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України. Повний текст постанови складено і підписано 13.02.2023. Головуючий суддя Галушко Н.А. суддя Желік М.Б. суддя Орищин Г.В.