Постанова 4870 № 921/569/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" квітня 2023 р. Справа №921/569/22 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді О.С. Скрипчук суддів Р.І. Марка О.І.Матущака, розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області б/н і дати (вх. № 01-05/234/23 від 24.01.2023) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.12.2022 (повний текст рішення складено 02.01.2023, м. Тернопіль, суддя Н.В. Охотницька) у справі № 921/569/22 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до відповідача: Головного управління ДПС у Тернопільській області, м. Тернопіль про стягнення заборгованості в сумі 171 099,86 грн, з яких: 127 203,64 грн основний борг, 18 784,32 грн пеня, 2 216,48 грн 3% річних та 22 895,42 грн інфляційні втрати. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до Головного управління ДПС у Тернопільській області про стягнення заборгованості в сумі 171 099,86 грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» в частині своєчасних розрахунків із позивачем, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 127 203,64 грн. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 29.12.2022 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» задоволено. Суд виніс рішення, яким стягнув із Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія "Нафтогаз України» 127 203, 64 грн основного боргу, 18 784 , 32 грн пені, 2 216, 48 грн 3% річних, 22 895, 42 грн інфляційних втрат та 2 566, 50 грн судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати за поставлений газ. Відтак, перевіривши здійснений позивачем розрахунок нарахування основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та відповідно, задоволення позову. Не погоджуючись з даним рішенням суду Головне управління ДПС у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 29.12.2022 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права. А саме, скаржник стверджує, що між Головним управлінням ДПС у Тернопільський області та товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» в період з 01.12.2021 року по 31.12.2021 року жодні господарські операції по поставці природного газу не здійснювались, а отже і боргу по оплаті поставленого природного газу не існує. Жодної правової оцінки таким обставинам, судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні Господарського суду Тернопільської області від 29.12.2022 року N921/569/22 судом не надано. Крім того, Головним управлінням ДПС оплачено поставку природного газу, який був замовлений та використаний газ за грудень 2021 року обсягом 30,948 тис. куб. метрів на суму 605 012,42 грн, що підтверджується Платіжним дорученням №2336 від 29.12.2021. Відповідач вважає, що за висновками Господарського суду Тернопільської області, Головне управління ДПС у Тернопільській області повинне оплатити ще раз за той самий товар (газ) іншому постачальнику, а саме позивачу. Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 29.03.2023, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін. Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує. Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне. ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (далі - Постачальник, Постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу. 26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236" (далі - Постанова КМ України № 1102). Пунктом 2 Постанови КМ України № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником. Відповідач є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України. Позивач зазначає, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 02.12.2021 по 04.12.2021 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", і відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем. На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав, позивач надає лист оператора ГТС від 29.06.2022 №ТОВВИХ-22-6848 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS000183ZHP00W; відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS000183ZHP00W. Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501. Згідно з п. 2.1 Договору, Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором. За п. 3.1 Договору, постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3 Договору). Відповідно до п. 4.2 Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 Договору). Позивач направляв на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім здійснено оплату лише за спожитий газ за листопад 2021 року у розмірі 466 838,40 грн. Оплату за грудень 2021 року у розмірі 127 203,64 грн відповідач не здійснив. Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п. 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 Договору). У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п. 4.5 Договору). Згідно з пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 Договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору. П. 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством. Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, а Споживач відшкодовує збитки, понесені Постачальником, виключно у разі: порушення Споживачем строків розрахунків з Постачальником - в розмірі, погодженому Сторонами в цьому Договорі; відмови Споживача надати представнику Постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало Постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника (п. 8.2 Договору). За п. 11.1 Договору, він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором. Постановою КМ України № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236» на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість. Протягом жовтня - листопада 2021 розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна 16,8 гривні за 1 куб. метр. З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача, на підтвердження чого позивачем надано роздруківку з сайту та довідку, становила 44, 91 грн за 1 куб. метр, з 02.12.2021 - 46, 70 грн за 1 куб. метр, з 03.12.2021 - 45, 11 грн за 1 куб. метр ; з 04.12.2021 - 43, 11 грн за 1 куб. метр. Як стверджує позивач, ним було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до Договору, у строк та порядок передбачений Договором, належним чином та в повному обсязі. В листопаді 2021 року позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 27 788,00 куб. м на загальну суму 466 838,40 грн, а відповідач, за цей же період, здійснив оплату за поставлений газ. З 02.12.2021 по 04.12.2021 позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 2 818,56 куб. м. на загальну суму 127 203,64 грн. Однак, відповідач за вказаний період не здійснив оплату за поставлений газ та не підписав Акт № 30958 приймання - передачі природного газу. У зв`язку із несвоєчасною сплатою заборгованості позивач нараховує 18 784,32 грн пені, 2 216,48 грн 3% річних, 22 895,42 грн інфляційних втрат. При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного. Згідно з частинами 1, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил. Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи. За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу. Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи. Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднювати на своєму вебсайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу. Відповідач, почавши споживати газ позивача, тим самим приєднався до публічного Договору, що свідчить про те, що між ними укладено Договір постачання природного газу, як між постачальником "останньої надії" та споживачем, а тому до такого договору застосовуються положення Цивільного кодексу України. Згідно з визначенням, наведеним в ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України). Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Суд враховує приписи статей 11, 509, 525, 526, 530 ЦК України та статей 174, 193 ГК України, в силу яких договір є підставою виникнення зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Згідно з загальними положеннями про купівлю-продаж (ст. 662-663, 689, 691-692 ЦК України) продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк. Суд вказує, що згідно з п. 2.1 Договору постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором. Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п. 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 Договору). Як встановлено апеляційним судом, в листопаді 2021 року позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 27 788,00 куб. м на загальну суму 466 838,40 грн, а відповідач, за цей же період, здійснив оплату за поставлений газ. З 02.12.2021 по 04.12.2021 позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 2 818,56 куб. м. на загальну суму 127 203,64 грн. Докази сплати за період з 02.12.2021 по 04.12.2021 в матеріалах справи відсутні. За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача - Головного управління ДПС у Тернопільській області, зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56XS000183ZHP00W. Згідно з листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" від 29.06.2022 №ТОВВИХ-22-6848 щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS000183ZHP00W зазначено, що у періоди з 29.10.2021 по 30.11.2021 та з 02.12.2021 по 04.12.2021 обсяги природного газу, використані споживачем, внесені в алокацію постачальника "останньої надії" Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", та становлять: з 29.10.2021 по 31.10.2021 - 0,00 куб. м; з 01.11.2021 по 30.11.2021 - 27 788,00 куб. м; з 02.12.2021 по 04.12.2021 - 2 818,56 куб. м. За поставлений у грудні 2021 року газ позивач виставив відповідачу рахунок № 1590 за розрахунковий період 1-31 грудня 2021 року. Відповідач вказаний рахунок не оплатив. Факт відправлення на адресу відповідача зазначеного рахунку на оплату підтверджується наявним в матеріалах справи спискам згрупованих відправлень "Рекомендований лист", а саме: № 23 (штрихкодовий ідентифікатор №0600015717073), а також фіскальним чеком від 18.01.2022. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 127 203,64 грн за спожитий природний газ за грудень 2021, обґрунтовані, документально підтверджені та такі, що підлягають задоволенню. Доводи відповідача про те, що з листопада 2021 року, в тому числі і у спірний період (грудень 2021), постачання газу відповідачу здійснював інший постачальник - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на підставі договору постачання природного газу № 18-1333/21-БО-Т від 24.11.2021, є необгрунтованими з огляду на таке: - факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем в період з листопада по грудень 2021 до портфеля постачальника "останньої надії" підтверджується листом оператора ГТС від 29.06.2022 та інформацією платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС- кодом 56XS000183ZHP00W; - в матеріалах справи відсутні докази включення відповідача до реєстру споживачів ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" у спірний період, натомість, в матеріалах справи наявні докази включення відповідача саме до реєстру споживачів позивача у період з 02.12.2021 по 04.12.2021; - наявність підписаного договору постачання природного газу від 24.11.2021 № 18-1333/21-БО-Т не підтверджує постачання ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" природного газу відповідачу, а відтак доводи відповідача не спростовують факту споживання відповідачем природного газу, що отриманий від позивача в період за грудень 2021 з 02.12.2021 по 04.12.2021; - В інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56ХS5000183ZHPOOW був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз Україн (ЕС-код 56Х930000008780B) у періоди з 29.10.2021 по 30.11.2021 та з 02.12.2021 04.12.2021 (з різними періодами постачання по окремим точкам облу). Таким чином, в періоди з 29.10.2021 по 30.11.2021 та з 02.12.2021 по 04.12.2021 діючим постачальником споживача з ЕІС-кодом 56ХS5000183ZHPOOW був постачальник "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС - код 56X930000008780В). -наявність рахунку-фактури №18-1333/21-БО-Т/12/21 виставленого ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" за грудень 2021 відповідачу та оплата відповідачем за поставлений газ відповідно до рахунку-фактури, не спростовує споживання відповідачем природного газу, що отриманий з 02.12.2021 по 04.12.2021 від позивача, а свідчить лише про те, що ним отриманий газ від ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" в грудні 2021, але вже після 04.12.2021. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані обставини спростовують доводи відповідача про наявність у нього іншого постачальника в період з 02.12.2021 по 04.12.2021. Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність договірних зобов`язань з позивачем на постачання природного газу в спірний період, з огляду на таке: - відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника; - типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, не потребує двостороннього підписання та вважається укладеним між сторонами з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи; - відповідно до підпункту 4.2 розділу IV Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Разом з тим, як вже зазначала колегія суддів, посилання відповідача на оплату платіжними дорученнями №2336 від 29.12.2021, рахунку-фактури ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" №18-1333/21-БО-Т/12/21 від 29.12.2021 не є підтвердженням постачання природного газу ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" протягом спірного періоду. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 18 784,32 грн пені, 2 216,48 грн 3% річних та 22 895,42 грн збитків від інфляції, то суд зазначає наступне. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст. 611 ЦК України). Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу. Пунктом 4.5. Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Також відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Перевіривши заявлений до стягнення розмір пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 18 784,32 грн, 2 216,48 грн 3% річних та 22 895,42 грн інфляційних в межах заявлених вимог. З огляду на викладене, слід вважати, що відповідач висновків суду першої інстанції не спростував, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.12.2022 у справі № 921/569/22 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача. П О С Т А Н О В И В : 1.Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області б/н і дати (вх. № 01-05/234/23 від 24.01.2023) залишити без задоволення. 2.Рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.12.2023 у справі № 921/569/22 залишити без змін. 3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта. 4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Головуючий суддя О.С. Скрипчук Суддя Р.І. Марко Суддя О.І.Матущак