Постанова 4813 № 521/16616/21

Номер провадження: 22-ц/813/2996/23 Справа № 521/16616/21 Головуючий у першій інстанції Бобуйок І. А. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.02.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Цюри Т.В., суддів Сегеди С.М., Комлевої О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 березня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів,- ВСТАНОВИВ: 19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів (т.1, а.с.1-10). 02 березня 2022 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів- відмовлено (т.2, а.с.136-139). Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 березня 2022 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі (т.2, а.с.147-157). 17 червня 2022 року Одеським апеляційним судом отримано відзив від ОСОБА_2 на апеляційну скаргу. У поданому відзиві відповідач вказує, що ніколи не відмовлявся від утримання своєї дитини та колишньої дружини, добровільно переводив грошові кошти щомісячно на картку позивачки, а також відповідач повідомив, що ним було написано заяву за місцем роботи про відрахування аліментів за ініціативою платника. Відповідач вважає, що судом першої інстанції було ретельно вивчено наявні у матеріалах справи докази та встановлено, що заявлені позовні вимоги є безпідставними. З огляду на вказане, просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02.03.2022 року залишити без змін (т.2, а.с.203-204). 19 липня 2022 року Одеським апеляційним судом отримано відповідь на відзив від ОСОБА_1 . У поданій відповіді, апелянт вказує, що виплати аліментів почали надходити на її рахунок лише з 26.06.2020 року та наголошує, що грошові кошти надходили виключно такі, що підлягають сплаті на дитину. Також, апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції не враховано доказів щодо несплати аліментів відповідачем. З огляду на вказане, апелянт просить суд скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 березня 2022 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі (т.2, а.с.210-214). Відповідно п.1 ч.4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах , що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя Пункт 1 частини четвертої статті 274 із змінами, внесеними згідно із Законом № 460-IX від 15.01.2020 Даний спір підпадає під вказане визначення наведеної норми закону. За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела за допомогою належних та допустимих доказів існування заборгованості зі сплати аліментів та винних дій відповідача , направлених на несплату аліментів. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає вірними вказані висновки суду першої інстанції в цій частині та вважає за необхідне вказати наступне. Так, судом встановлено, що 31.08.2018 року між позивачкою та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №2022, серії НОМЕР_1 . Під час шлюбу у позивачки та відповідача народилась спільна дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , що видане Суворовським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 19.06.2019 року, актовий запис №1634. 23.09.2020 року шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано рішенням Малиновського районного суду міста Одеси, яке набрало законної сили 26.10.2020 року. 26 травня 2020 року ухвалено рішення по справі № 521/19491/19, на підставі якого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнено аліменти на утримання малолітньої доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати з 26 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи стягувати з 26 листопада 2019 року і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Отже, рішення по справі № 521/19491/19, на підставі якого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнено аліменти на утримання малолітньої доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати з 26 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи стягувати з 26 листопада 2019 року і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , набрало законної сили, після оскарження його позивачкою до Одеського апеляційного суду, - 07.03.2021 року. 26.04.2021 року позивачка отримала рішення у справі №521/19491/21, яке набрало законної сили та виконавчі листи. 26.05.2021 року позивачка звернулась до Першого Київського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) із заявою про відкриття виконавчого провадження у справі. 26.05.2021 року державним виконавцем Лагутою Д.А., керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65577060 з виконання виконавчого листа про стягнення з відповідача на користь позивачки на утримання доньки аліментів у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи стягувати з 26 листопада 2019 року і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, державним виконавцем Лагутою Д.А. було здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому проваджені № 65577060, починаючи з 26.11.2019 року по травень 2021 року, згідно якого сукупний розмір заборгованості складав 27442,77 грн. Судом встановлено, що відповідач постанову про відкриття виконавчого провадження №65577060 від 26.05.2021 року отримав 07.06.2021 року, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження. Судом встановлено, що 19.07.2021 року на депозитний рахунок Відділу надійшли від відповідача, у рахунок сплати заборгованості аліментів за період 26.11.2019 року, кошти у розмірі 27442,77 грн. у виконавчому провадженні № 65577060. Також, згідно матеріалів виконавчого провадження 65577060 на депозитний рахунок Відділу надходили кошти у рахунок сплати аліментів: 12.08.2021 року у розмірі 1209,45 грн.; 31.08.2021 року в розмірі 1789,07 грн.; 29.09.2021 року в розмірі 938,68 грн.; 29.10.2021 року у розмірі 1596,80 грн. та 28.10.2021 року у розмірі 1760,19 грн. Представник третьої особи повідомив суду, що станом на 01.11.2021 заборгованість по сплаті аліментів по виконавчому провадженню № 65577060 у боржника відсутня. Судом встановлено, що 26.05.2021 року державним виконавцем Лагутою Д.А., керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65576863, з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати з 26 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Державним виконавцем Лагутою Д.А. було здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, починаючи з 26.11.2019 року по травень 2021 року, згідно якого сукупний розмір заборгованості складав 12410,81 грн. З матеріалів справи вбачається, що відповідач постанову про відкриття виконавчого провадження № 65576863 від 26.05.2021 року отримав, також, 07.06.2021 року, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження. 19.07.2021 року на депозитний рахунок Відділу надійшли від відповідача, у рахунок сплати заборгованості аліментів за період 26.11.2019 року, кошти у розмірі 27442,77 грн. у виконавчому провадженні № 65577060. Також, згідно матеріалів виконавчого провадження 65576863 на депозитний рахунок Відділу надходили кошти у рахунок сплати аліментів: 01.09.2021 року у розмірі 162,59 грн.; 04.10.2021 року в розмірі 162,57 грн.; 19.10.2021 року в розмірі 7631,87 грн.; 29.10.2021 року у розмірі 162,54 грн. Представник третьої особи повідомив суду, що станом на 01.11.2021 заборгованість по сплаті аліментів по виконавчому провадженню № 65576863 у боржника відсутня. Судом, встановлено, що на виконання постанови державного виконавця Лагути Дар`ї Артурівни, відповідачем було надано Декларацію про доходи та майно, довідки з місць роботи, а також докази наявності майна. У заяві адвокат Немерцалова С.В. повідомила, що ОСОБА_2 згодний добровільно виконувати рішення суду та виплачувати грошові кошти, що відповідач не відмовляється від утримання своєї дитини та добровільно переводив грошові кошти щомісячно на картку позивачки, а також написав заяву про відрахування аліментів за ініціативою платника за місцем роботи. В свою чергу, звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції не досліджено подані позивачем докази щодо систематичної несплати аліментів відповідачем. Також, апелянт наголошує на тому, що починаючи з листопада 2019 року по травень 2021 року відповідачем взагалі не сплачувались аліменти на дитину. Крім того, ОСОБА_1 подає розрахунки заборгованості по сплаті аліментів та розрахунок пені за вказаною заборгованістю. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги є неспроможними, з огляду на наступне. Згідно ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості . У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження". Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року роз`яснено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначеної ст.196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Вищевказане узгоджується з Постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 572/1762/15-ц від 25 квітня 2018 року. Апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що, заборгованість з 26.11.2019 по травень 2021 року виникла у відповідача через незалежні від нього обставини, а саме у зв`язку із тим, що позивачка звернулася до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) лише 26.05.2021 року, тобто через півтора року з моменту звернення до суду, після розгляду апеляційної скарги на рішення суду від 26.05.2020 року в Одеському апеляційному суді, після чого рішення суду набрало законної сили 17.03.2021 року. Зазначені відомості підтверджуються матеріалами виконавчих проваджень, які були витребувані судом першої інстанції та які наявні в матеріалах справи. Як вбачається з матеріалів справи, постанови про відкриття виконавчого провадження отримані ОСОБА_2 07.06.2021 року. Відповідно до вказаних постанов, боржника зобов`язано надати декларацію про доходи та майно. На виконання постанови, ОСОБА_2 надав декларацію про доходи та майно ,довідки з місць роботи, а також докази наявності майна, вказані відомості містяться в матеріалах справи. Крім того, ОСОБА_2 подав заяви в яких вказав, що добровільно перерахував грошові кошти в сумі 5000 грн на рахунок ОСОБА_1 та наголосив на добровільному виконанні рішення суду про виплату грошових коштів. Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з наведеного не вбачається винних дій відповідача, направлених на несплату аліментів, а тому суд дійшов вірного висновку, що підстав для нарахування неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів немає, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необгрунтованими та зводяться до переоцінки доказів по справі. Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки, звернувшись з позовом до суду про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, остання в прохальній частині просила стягнути фактично заборгованість по аліментах. Зазначений висновок суду є хибним з огляду на те, що, як вбачається з позовної заяви, позивач , відповідно ст. 196 СК України звернулась саме з вимогами про нарахування неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, а вимоги прохальної частини про стягнення розміру такої пені, нею були обгрунтовані у відповідності до ст.190 СК України. Тому, доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження. Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами п.2 ч. 1 ст. 374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли частково своє підтвердження в матеріалах справи , оскаржуване рішення суду , у відповідності до вимог ст. 376ЦПК України-підлягає зміні в частині його мотивування. Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 березня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів змінити, виключивши з мотивувальної його частини посилання суду на невірно обраний позивачем спосіб захисту. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 10.02. 2023 року. Головуючий Т.В. Цюра Судді: О.С. Комлева С.М. Сегеда