Постанова Дніпровський апеляційний суд № 183/2871/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/358/23 Справа № 183/2871/21 Категорія 30 Суддя у 1-й інстанції - Оладенко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" про відшкодування шкоди, - В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 13 травня 2017 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля «БМВ Х5» державний номер НОМЕР_1 загинув ОСОБА_3 , який позивачу ОСОБА_2 доводився чоловіком, а позивачу ОСОБА_1 батьком. Цивільно-правову відповідальність водія автомобіля «БМВ Х5» державний номер НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди застраховано відповідачем. Позивачі зазначають, що у зв`язку із втратою найріднішої людини, вони мають право на отримання моральної шкоди у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, тобто 38 400 грн., по 19200 грн. на кожного. Крім того, ОСОБА_1 на час загибелі батька навчався у вищому навчальному закладі, перебував на обліку в пенсійному фонді та отримував пенсію у разі втрати годувальника, відтак має право на відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою годувальника у розмірі 36 мінімальних заробітних плат, що складає 115 200 грн. ОСОБА_2 завдано матеріальної шкоди пов`язаної із витратами на поховання у сумі 38 400 грн. Позивачі зазначають що неодноразово зверталися до відповідача з заявами про виплату страхового відшкодування, надавали підтверджуючи документи, проте отримали відмову. З урахуванням викладеного просили: стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 19 200 грн.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 19200 грн. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою годувальника внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки 115 200 грн., стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 38 400 грн., завданої внаслідок джерела підвищеної небезпеки. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2022 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 23 430 грн. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 19 200 грн. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» на ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 19 200 грн. В інший частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано наявністю правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 моральної та матеріальної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, чоловіку та батьку позивачів. Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою годувальника, суд першої інстанції вважав їх недоведеними, у зв`язку із відсутністю доказів того, що померлий ОСОБА_3 був його годувальником. Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду в частині залишених без задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що будучи повнолітньою особою він перебував на утриманні свого батька, оскільки на час дорожньо-транспортної пригоди був студентом Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара та не мав власного заробітку, а батько був єдиним його годувальником, і тому має право на відшкодування шкоди, завданої смертю батька у розумінні положень ст.1200 ЦК України. З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині залишених без задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою годувальника, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Зазначеним вимогам закону судове рішення в повній мірі не відповідає. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Судом встановлено, що 13 травня 2017 року приблизно о 12:00 год. на а/д «Обїздна м.Новомосковська» сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «БМВ Х5» державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 та велосипедиста ОСОБА_3 , внаслідок якої останній загинув, що підтверджується копією постанови про закриття кримінального провадження від 26 липня 2017 року та копією свідоцтва про смерть (а.с. 51-60). Позивач ОСОБА_2 є дружиною померлого ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_5 , які неодноразово зверталися до відповідача з приводу виплати страхового відшкодування, проте отримували відмови з посиланням на неповноту поданих документів. На час загибелі ОСОБА_3 його син ОСОБА_1 досяг віку 22 років та навчався у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «БМВ Х5» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 застрахована в ПрАТ «СК «Юнівес» відповідно до полісу страхування №АК/3441410 (а.с.46). Залишаючи без задоволення вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою годувальника, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що будучи повнолітньою особою, він перебував на утриманні батька, який фактично був його годувальником, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог. Проте погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Відповідно до частини першою статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Частиною першою статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19 (провадження № 61-6775св20). Згідно із пунктом 27.1 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Тлумачення положень статей 1200 та 1202 ЦК України дає підстави для висновку, що одна із них визначає перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, а інша порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, вказані норми необхідно розглядати у взаємозв`язку, оскільки вони підлягають застосуванню як елементи єдиного механізму правового регулювання відносин із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого. Згідно із частиною 1 статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується дитині до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років). Звертаючись до суду з вищевказаним позовом ОСОБА_1 зазначав, що на час смерті батька він був студентом Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, та є єдиною особою, яка має право на страхове відшкодування шкоди, завданою смертю потерпілого у розумінні положень ст. 1200 ЦК України, оскільки перебував на утриманні померлого та отримував пенсію пов`язану з втратою годувальника. На підтвердження вказаного надав суду першої інстанції копії витягів з наказів Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара про зарахування останнього до складу студентів з 01 вересня 2012 року, та довідку Новомосковського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) про перебування на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 14 травня 2017 року по 01 квітня 2018 року та отримування пенсії в разі втрати годувальника. З огляду на зазначене та враховуючи, що позивач був студентом, який навчався у вищому навчальному закладі та не досяг 23 років, проживав за однією адресою разом з потерпілим, та фактично перебував на його утриманні, у зв`язку з навчанням у вищому навчальному закладі, у розмінні положень частин 1, 2 статті 1200 ЦК України мав право на одержання утримання на день смерті батька. Вищезазначена довідка Новомосковського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) у розумінні положень пункту "е" 35.2 ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є документом, що підтверджує розмір пенсій, наданих утриманцю внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника, що в свою чергу дає підстави вважати про перебування позивача на утриманні батька. Суд першої інстанцій вирішуючи спір, не врахував надану позивачем довідку, як один із доказів у справі, не взяв до уваги, що починаючи з 2017 року позивач отримує пенсію пов`язану із втратою годувальника, що має істотне значення у даній справі та узгоджується із положеннями ст. 1200 ЦК України та надає право останньому на відшкодування шкоди. На день настання страхового випадку розмір мінімальної заробітної плати складав 3 200 грн (ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік»). З врахуванням встановленого п.27.2. ст.27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового відшкодування для утриманців (36 мінімальних заробітних плат), складає 115 200 грн. Ліміт відповідальності відповідача щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого встановлено у розмірі 260 000,00 грн. У даному випадку максимальна сума, яка підлягає відшкодуванню позивачам, становить 260 000,00 грн., (в межах ліміту страхової виплати по 130 000,00 грн. на кожного), та складається із 19 200 грн. моральної шкоди раніше визначеної до відшкодування ОСОБА_1 , тому виплата у заявленому позивачем розмірі становить 134 400, 00 грн. (115 200 грн.+19 200), тобто перевищує ліміт страхової виплати. У даному випадку максимальна сума, яка підлягає відшкодуванню позивачу ОСОБА_1 , становить 110 800 грн. Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Таким чином, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, призвело до ухвалення у справі незаконного рішення в оскарженій частині, а тому останнє підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення в оскарженій частині про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення шкоди, пов`язаною з втратою годувальника з вищевказаних підстав. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2022 року в частині залишених без задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" про відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою годувальника скасувати та ухвалили нове судове рішення. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою годувальника 110 800 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича О.В. Лаченкова