Ухвала КГС ВС № 913/186/22

УХВАЛА 09 лютого 2023 року м. Київ cправа № 913/186/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Колос І.Б. - (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Служби автомобільних доріг у Луганській області на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 у справі № 913/186/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ростдорстрой" до Служби автомобільних доріг у Луганській області про стягнення 164 817 463,19 грн, ВСТАНОВИВ: Служба автомобільних доріг у Луганській області (далі - Служба автомобільних доріг) 30.01.2023 (згідно з відміткою на поштовому конверті) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 про повернення апеляційної скарги у справі № 913/186/22. Дослідивши матеріали касаційної скарги Служби автомобільних доріг, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Рішенням господарського суду Луганської області від 09.11.2022 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ростдорстрой" (далі - ТОВ "Ростдорстрой") до Служби автомобільних доріг задоволено повністю; стягнуто зі Служби автомобільних доріг на користь ТОВ "Ростдорстрой" заборгованість у сумі 164 817 463,19 грн та судовий збір в сумі 868 350,00 грн. Не погодившись з рішенням господарського суду Луганської області від 09.11.2022, Служба автомобільних доріг звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати рішення місцевого господарського суду повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2022: відмовлено Службі автомобільних доріг у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг на рішення господарського суду Луганської області від 09.11.2022 залишено без руху; встановлено Службі автомобільних доріг десятиденний строк для її виконання шляхом надання доказів судового збору у сумі 1 302 525,00 грн та доказів повноваження в. о. начальника, заступника начальника Служби автомобільних доріг; роз`яснено про наслідки невиконання цієї ухвали. На виконання вимог зазначеної ухвали від 23.12.2022 Служба автомобільних доріг 29.12.2022 звернулася до Східного апеляційного господарського суду із заявою, у якій просить долучити до матеріалів справи копії документів на підтвердження повноважень Олега Кравцова та відстрочити Службі автомобільних доріг сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від 09.11.2022 у справі № 913/186/22 до ухвалення рішення у справі. Оскаржуваною ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 у справі № 913/186/22: відмовлено Службі автомобільних доріг у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг на рішення господарського суду Луганської області від 09.11.2022 у справі № 913/186/22 повернуто скаржнику. Відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду, апеляційний господарський суд зазначив, що положеннями Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір; Службою автомобільних доріг не наведено жодних доводів щодо його приналежності до кола суб`єктів, на яких розповсюджується дія статті 8 Закону України "Про судовий збір"; предметом спору у цій справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення Службі автомобільних доріг сплати судового збору; факту відсутності у сторони коштів для оплати судового збору самого по собі недостатньо для безумовного висновку про необхідність надання відстрочки або розстрочки сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору при поданні апеляційної скарги. Оскаржувана ухвала Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 з посиланням на приписи частини четвертої статті 174 та частини другої статті 260 ГПК України мотивована тим, що судом відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду; вимоги ухвали апеляційного господарського суду від 23.12.2022 про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений строк скаржником не виконано; апелянту було роз`яснено наслідки невиконання вимог ухвали. У касаційній скарзі Служба автомобільних доріг просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 у справі № 913/186/22 про повернення апеляційної скарги. В обґрунтування поданої касаційної скарги Служба автомобільних доріг посилається на порушення норм матеріального права; зазначає, що апеляційним господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали від 09.01.2023 було проігноровано той факт, що Служба автомобільних доріг є державною, неприбутковою організацією, отримувачем бюджетних коштів, які спрямовуються на утримання, розвиток, будівництво та реконструкцію мережі автомобільних доріг у Луганській області; виплата коштів у цій справі, у випадку набрання рішенням суду законної сили буде здійснюватися з бюджету України; основним предметом діяльності Служби автомобільних доріг є виконання функцій замовника робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, іншого державного майна; інших джерел отримання коштів, окрім державного бюджету України у скаржника немає; виконати вимоги по сплаті судового збору у встановленому законодавством розмірі у Служби автомобільних доріг не було можливості. Верховний Суд зазначає, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів і узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Водночас відповідно до частини другої статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 6 частини другої статті 42 ГПК України). Пунктом 2 частини третьої статті 258 ГПК України встановлено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору. Відповідно до частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Частиною четвертою статті 174 ГПК України передбачено, що, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина шоста статті 260 ГПК України). Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що невиконання заявником вимог процесуального законодавства, зокрема, оформлення апеляційної скарги з порушенням вимог, встановлених статтею 258 ГПК України та неусунення недоліків апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений судом строк, є правом суду апеляційної інстанції повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала, відповідно до частини четвертої статті 174 та частини другої статті 260 ГПК України. Апеляційним господарським судом також зазначено, що апелянт не позбавлений права повторно звернутися з апеляційною скаргою з дотриманням усіх встановлених законодавством вимог. Доводи касаційної скарги не спростовують правильність здійснених судом апеляційної інстанції процесуальних дій і в цілому зводяться до висловлення незгоди із прийнятою ухвалою апеляційного господарського суду. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 року у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32). Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини"). Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Служби автомобільних доріг на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 про повернення апеляційної скарги у справі № 913/186/22, у зв`язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права апеляційним судом є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Служби автомобільних доріг у Луганській області на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 у справі № 913/186/22. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя І. Колос Суддя І. Бенедисюк Суддя Т. Малашенкова