Постанова 4806 № 297/1131/19

Справа № 297/1131/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 30 січня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів БИСАГИ Т.Ю., ФАЗИКОШ Г.В. за участю секретаря ЗУБАШКОВА М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 297/1131/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Берегівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та Виконавчий комітет Берегівської міської ради Закарпатської області як орган опіки та піклування, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду від 16 червня 2020 року, головуючий суддя Гецко Ю.Ю., - встановив: 31.05.2019 ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 мотивуючи таким. Позивачка з квітня 2008 року почала без реєстрації шлюбу спільно проживати з ОСОБА_3 , із яким вони стали виховувати трьох її дітей. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_4 і оскільки її батьки не перебували в шлюбі, актовий запис про батька ОСОБА_5 був вчинений на підставі ст. 135 ч. 1 СК України зі слів матері: батьком був записаний « ОСОБА_6 ». ОСОБА_3 увесь час визнавав ОСОБА_4 своєю донькою, займався її вихованням, утримував її. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, де спадкоємцями першої черги за законом є донька ОСОБА_5 та інша донька - ОСОБА_7 . Для реалізації ОСОБА_5 спадкових прав необхідне встановлення батьківства ОСОБА_3 щодо неї. Батьківство ОСОБА_3 підтверджується письмовими доказами: листом Берегівської міської ради від 05.12.2013 № 53; актом обстеження житлово-побутових умов від 05.03.2018; довідкою ЦНАП від 19.03.2018 № 514, а також може бути підтверджене показаннями працівника Управління соціального захисту населення Берегівської міської ради свідка ОСОБА_8 . Посилаючись на ці обставини, на норми ст. 128, 134 СК України щодо підстав і порядку визнання батьківства, на інші норми законодавства позивачка ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_3 батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внести відповідні зміни до актового запису від 28.01.2010 № 23, вчиненого Берегівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції, вказавши в графі «Батько» - громадянин України ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Берегівського районного суду від 16.06.2020 у позові відмовлено. Додатковим рішенням від 01.12.2020 звільнено Кедебец від сплати судового збору. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із його необґрунтованості та недоведеності. Позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Лемак Е.М., оскаржила рішення суду як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги зводяться до такого. Суд не встановив належним чином обставин справи, не сприяв всебічному її розгляду, не дав оцінки доказам, якими обґрунтовувався позов, а саме, копіям акту обстеження від 29.10.2013, листа Берегівської міської ради від 05.12.2013 № 53, акту обстеження від 15.01.2018, акту обстеження від 05.03.2018, довідки від 15.01.2018 № 7, довідки ЦНАП. Цими доказами підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю і у них народилася донька ОСОБА_4 . Предметом позову є захист сімейних та житлових прав. Сторона просить рішення суду скасувати, позов задовольнити. Заслухавши доповідь судді, врахувавши, що позиція позивачки ОСОБА_1 у справі викладена письмово, вона користувалася правовою допомогою адвокатів Лемака Е.М. і Муртазіної Н.М. , реалізувала своє право на подання доказів, учасники процесу повідомлялися про час і місце розгляду справи, однак, до апеляційного суду не з`являлися, явка сторін до апеляційного суду не визнавалася обов`язковою, а їхня неявка не перешкоджає розгляду справи, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності учасників процесу, обговоривши доводи апеляції, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого. За приписами ст. 3 ч. 1 п.п. 5, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, 15, 16, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 19, ст.ст. 43, 44, 49, 76-82 ЦПК України: загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність; правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення або оспорювання саме її прав; кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів; особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; сторони на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, і зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов`язок доказування позову лежить на позивачеві; предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Вимоги позову можуть бути задоволені за умов, коли вони коли вони пред`явлені належним чином, ґрунтуються на підставах позову, відповідають вимогам закону, договору та є доведеними у належний процесуальний спосіб (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України). За приписами СК України: сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки; сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ст. 3 ч.ч. 2, 4); за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу (походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою; така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ст. 126 ч. 1 СК України)), батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду; підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України; позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття; позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини; позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини 1 статті 135 цього Кодексу (ст. 128 ч.ч. 1, 2, 3, 4); у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду; заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини 1 статті 135 цього Кодексу; заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині 3 статті 128 цього Кодексу (ст. 130 ч.ч. 1, 2); при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (ст. 135 ч. 1). Пред`являючи позов, ОСОБА_1 посилалася на те, що з квітня 2008 без реєстрації шлюбу спільно проживала з ОСОБА_3 , із яким вони виховували трьох її дітей. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_4 і оскільки її батьки не перебували в шлюбі, актовий запис про батька дитини був вчинений на підставі ст. 135 ч. 1 СК України зі слів матері: батьком був записаний « ОСОБА_6 ». ОСОБА_3 визнавав ОСОБА_4 своєю донькою, займався її вихованням, утримував її. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, де спадкоємцями першої черги за законом є донька ОСОБА_5 та інша донька - ОСОБА_2 . Для реалізації донькою ОСОБА_4 спадкових прав необхідне встановлення батьківства ОСОБА_3 щодо неї. На підтвердження доводів позову позивачка надала суду першої інстанції як докази копії: листа Управління соціального захисту населення Берегівської міської ради від 05.12.2013 № 53, складеного у зв`язку з перевіркою виплати соціальної допомоги на дітей одиноким матерям, у якому зазначено, що ОСОБА_1 отримує допомогу одиноким матерям на дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно акту від 29.10.2013 ОСОБА_1 проживає у свого співмешканця ОСОБА_3 , за час спільного проживання у них народилася дитина ОСОБА_5 і ОСОБА_3 є її батьком, проживають, ведуть спільне господарство і разом виховують дітей (а.с. 4); акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї та фактичного місця проживання умов від 05.03.2018, складеного комісією Берегівського міськвиконкому, в якому зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю та вели спільне господарство з 2008 року по грудень 2016 року (до середини 2015 року по АДРЕСА_1 , у подальшому по АДРЕСА_2 ), під час спільного проживання у них народилася спільна дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3); Свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , виданого 28.01.2010 Відділом РАЦС Берегівського РУЮ Закарпатської області, в якому батьком дитини записаний ОСОБА_6 , актовий запис від 28.01.2010 № 23 (а.с. 6); акта обстеження умов проживання від 16.01.2018 по АДРЕСА_2 , складеного начальником Служби у справах дітей Берегівської міськради, в якому зазначений, зокрема склад сім`ї ОСОБА_1 , вказано, що вона проживає в будинку свого співмешканця ОСОБА_3 , зі слів ОСОБА_1 батьком доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 (а.с. 8); довідки ЦНАП Виконкому Берегівської міськради від 19.03.2018 № 514, у якій зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю та вели спільне господарство з 2008 року по грудень 2016 року (до середини 2015 року по АДРЕСА_1 , у подальшому по АДРЕСА_2 ), під час спільного проживання у них народилася спільна дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9). Позивачка надала суду також копію Свідоцтва про право на спадщину за законом, що його видала 13.07.2017 приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Похил Н.М. за реєстровим № 1458 у спадковій справі № 10/2017 на ім`я ОСОБА_2 як спадкоємиці за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_3 щодо спадкового майна - житлового будинку АДРЕСА_2 (а.с. 5). Інших доказів щодо обставин, які слугували підставами позову та є предметом доказування в справі, позивачка ОСОБА_1 суду першої інстанції не надавала, про допит працівника Управління соціального захисту населення Берегівської міської ради ОСОБА_8 як свідка, як на це вказувала в позовній заяві, не клопотала. Після явки в перше судове засідання 29.07.2019, в якому розгляд справи було відкладено, ані позивачка ОСОБА_1 , ані її представник адвокат Лемак Е.М. більше до суду першої інстанції не з`являлися, представник позивачки неодноразово клопотав про відкладення судового розгляду, а заявою від 20.02.2020 просив розглянути справу без його участі (а.с. 18, 23, 24, 38, 41, 42, 48, 49, 53, 54, 56, 61). На стадії апеляційного розгляду справи представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Лемак Е.М. надіслав поштою апеляційному суду оригінали акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї та фактичного місця проживання умов від 05.03.2018 і довідки ЦНАП Виконкому Берегівської міськради від 19.03.2018 № 514, а щодо оригіналу листа Управління соціального захисту населення Берегівської міської ради від 05.12.2013 № 53 повідомив, що такий відсутній (а.с. 158-161). Акт обстеження від 29.10.2013, на який представник позивачки посилається в апеляції, до апеляційної скарги не додавався і у справі відсутній. Під час апеляційного розгляду справи виконуючи завдання цивільного судочинства та порядком перевірки доводів, з`ясування обставин справи і сприяння сторонам у реалізації їхніх процесуальних прав та виконанні процесуальних обов`язків (ст. 2 ч. 1, ст. 12 ч. 5, ст. 214 ч. 2, ст. 263 ч. 5 ЦПК України) апеляційний суд отримав: від Берегівського відділу ДРАЦС у Берегівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) копію актового запису по народження № 23 від 28.01.2010, який позивачка суду не надавала і яким засвідчено факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , де зазначені відомості про батька: « ОСОБА_6 », відомості про матір: « ОСОБА_1 », підставою запису відомостей про батька вказана заява матері від 28.01.2010 № 7 (а.с. 169); від приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Похил Н.М. 1458 копію спадкової справи № 10/2017, у якій міститься, зокрема, Свідоцтво про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , видане Берегівським РВ ДРАЦС у Закарпатській області 30.12.2016 (належний доказ про факт смерті ОСОБА_3 позивачка суду не надавала), і Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане цим нотаріусом 13.07.2017 за реєстровим № 1458 у спадковій справі № 10/2017 на ім`я ОСОБА_2 як спадкоємиці за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_3 щодо спадкового майна - житлового будинку АДРЕСА_2 (а.с. 129-153); від ЦНАП Берегівської міської ради Закарпатської області відомості про те, що на день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 127). Позов про визнання батьківства щодо дитини за обставин, коли мати і батько дитини фактично проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, загалом не вимагає встановлення і доказування факту такого проживання батьків дитини, позаяк визнання батьківства щодо дитини є самостійним предметом позову і предметом доказування. Поряд із цим у кожній конкретній справі слід враховувати, з яких саме підстав пред`явлений позов про визнання батьківства щодо дитини, що покладено в його основу, яку лінію доказування батьківства обрала сторона позивача, які саме обставини доказуються як такі, що підтверджують факт батьківства, які докази щодо таких обставин надані стороною позивача тощо. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ч.ч. 1, 2 ЦПК України). Сторона позивача обов`язок доказування здійснює на свій ризик і розсуд, вільно обирає відповідно до процесуального закону засоби і способи доказування, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, а одним із завдань доказування є усунення неповноти та суперечностей в обставинах, які мають значення в справі (ст. 12 ч.ч. 3, 4, ч. 5 п.п. 1, 4, ст. 13 ч.ч. 1, 3, ст. 43 ч. 1 п.п. 2, 3, ч. 2 п. 2, ст. 76, ст. 77 ч. 2, ст. 81 ч.ч. 1, 5, 6, ст. 214 ч. 2 та інші норми ЦПК України). Висновок експерта є одним із джерел доказів у цивільній справі, його предметом може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, суд своєю ухвалою призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (ст. 76 ч. 1, ч. 2 п. 2, ст. 102 ч.ч. 1, 2, ст. 103 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 104 ЦПК України). Питання батьківства відповідача щодо дитини має ключове значення в спорі, що розглядається, є предметом доказування в справі і власне предметом спору. Оскільки підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України, позивачка повинна була належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами довести саме походження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_3 . Розпорядившись своїми процесуальними правами вільно, здійснюючи обов`язок обґрунтування та доказування позову на власний розсуд, позивачка ОСОБА_1 пов`язала батьківство ОСОБА_3 щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , саме і тільки з тим, що дитина народилася під час проживання її батьків однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Інших обставин і підстав для визначення походження дитини від ОСОБА_3 позивачка в заяві не наводила і такими свій позов не обґрунтовувала. Тож у конкретній справі, що розглядається, позивачці ОСОБА_1 належало довести факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 у певний період і, в усякому разі, в той, що відповідає обставинам народження дитини, як визначену в позові підставу для визнання батьківства щодо дитини. Належало також доводити конкретні факти, що можуть свідчити про визнання ОСОБА_3 батьківства щодо ОСОБА_5 . Факт проживання батьків дитини однією сім`єю без реєстрації шлюбу не був предметом позову, не встановлювався судом в іншій цивільній справі, а констатація позивачкою цього факту як встановленого за певний період часу не ґрунтується на доказах. Документи, на які посилалася сторона позивачки в позові та в апеляційній скарзі, не є належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами ані щодо факту проживання батьків дитини в конкретний період однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ані щодо батьківства. За період, який передував смерті ОСОБА_3 , є лише лист Управління соціального захисту населення Берегівської міської ради від 05.12.2013 № 53, в якому в контексті здійснення соціальної виплати стверджується, що згідно акту від 29.10.2013 ОСОБА_1 проживає у свого співмешканця ОСОБА_3 , за час спільного проживання у них народилася дитина ОСОБА_5 і ОСОБА_3 є її батьком, проживають, ведуть спільне господарство і разом виховують дітей. Однак, цей лист сам по собі жодним чином не може кваліфікуватися належним доказом щодо факту проживання осіб однією сім`єю без реєстрації шлюбу, періоду такого проживання, часу припинення такого проживання, батьківства ОСОБА_3 щодо дитини, батьком якої офіційно зареєстрована інша особа. Орган соціального захисту не уповноважений встановлювати та підтверджувати такі факти. Крім того, вищевказаний лист є лише в копії, а акт обстеження від 29.10.2013, на який посилається лист, відсутній. Інші документи, яким обґрунтовувала свою позицію позивачка, складені вже після смерті ОСОБА_3 , на підставі відомостей, наданих ОСОБА_1 , до того ж, мають ті самі вади як докази, що і лист Управління соціального захисту населення Берегівської міської ради від 05.12.2013 №

53. Колегія суддів зауважує також відсутність у справі доказів, які б підтверджували доводи позивачки ОСОБА_1 , що ОСОБА_3 за свого життя визнавав ОСОБА_5 саме своєю донькою, даних про будь-які дії ОСОБА_3 з цього приводу немає. Попри спільне проживання, за твердженням позивачки - б однією сім`єю без реєстрації шлюбу та народження дитини в цей період, мати дитини не вказала ОСОБА_3 батьком дитини, водночас у справі відсутні дані про наявність у ОСОБА_3 будь-яких перешкод, якщо він визнавав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своєю донькою, заявити офіційно про таке визнання, відсутні дані про наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перешкод подати спільну заяву про походження дитини від ОСОБА_3 . За умов офіційної неврегульованості спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 сім`єю та відсутності встановленого належним чином факту проживання в певний період однією сім`єю без реєстрації шлюбу, саме по собі їхнє спільне проживання в будинку АДРЕСА_2 , який належав ОСОБА_3 , піклування про дітей, матір`ю яких є ОСОБА_1 , не є достатніми для встановлення факту батьківства ОСОБА_3 щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Питання про можливість проведення посмертної судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи, результат якої має важливе значення для встановлення чи спростування батьківства ОСОБА_3 щодо дитини, позивачкою не ставилося, хоча перешкод для цього не було. За таких обставин, доводи позову ґрунтуються на недопустимих у доказуванні припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України), позивачка не довела в належний процесуальний спосіб батьківства ОСОБА_3 щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наведені вище обставини виключали можливість задоволення позову, суд першої не мав для цього передбачених законом підстав, тому відмова в позові, де вимога про внесення змін до актового запису від 28.01.2010 № 23, вчиненого Берегівським РВ ДРАЦС, із вказівкою в графі «Батько» ОСОБА_3 , звернена до неналежного відповідача, є похідною та зайвою, оскільки рішення суду є підставою для внесення відповідних змін до актового запису, а відмова в цьому оскаржується за правилами адміністративного судочинства, правильна по суті. Доводи апеляції цього не спростовують. Відтак на підставі ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Берегівського районного суду від 16 червня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 9 лютого 2023 року. Судді