Постанова Дніпровський апеляційний суд № 226/1425/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1687/23 Справа № 226/1425/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Салькова В.С. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М., суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О. секретар судового засідання Гладиш К.І. сторони справи: заявник - ОСОБА_1 суб`єкт оскарження - приватний виконавець Виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», розглянувши у відкритому судовому засіданні,в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою заінтересованої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 14 липня 2022 року, винесену суддею Сальковою В.С. у м.Мирноград Донецької області, повний текст судового рішення складено 14 липня 2022 року, ВСТАНОВИВ Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». Просила суд скасувати постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 24.03.2020 ВП №61633020 про примусове виконання виконавчого листа №2/226/625/2016, виданого 05.04.2017 Димитровським міським судом Донецької області у справі №226/1425/16-ц, про стягнення з неї на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №500976346 від 27.04.2016 в розмірі 54 451,83 грн. з відповідним скасуванням наслідків дій приватного виконавця в рамках виконавчого провадження. Обґрунтовуючи вимоги скарги ОСОБА_1 зазначила, що 21.12.2021 вона дізналася про те, що 24.03.2020 приватний виконавець Виконавчого округу Донецької області Горелик Є.Б. на підставі заяви представника стягувача АТ «Альфа-Банк» розпочав виконавче провадження №61633020 зі стягнення з неї на користь банку заборгованості за кредитним договором у сумі 55829,83 гривень. Вважає, що він не мав достатніх підстав для відкриття виконавчого провадження, а виконавчий лист не підлягає виконанню з огляду на те, що стягувачем пропущено строк пред`явлення такого листа до виконання. З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що заява про його відкриття від представника стягувача АТ «Альфа-Банк» спрямована 05.03.2020 та надійшла до приватного виконавця 22.03.2020, тобто стягувач звернувся із заявою про примусове виконання рішення суду від 14.09.2016 поза межами встановленого граничного строку пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання. Разом з тим, виконавець 24.03.2020 всупереч положенням ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження» відкрив виконавче провадження. Частиною 5 ст.13 цього Закону визначене, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження». Копія рішення суду від 14.09.2016 та виконавчий лист у справі було видано стягувачеві 05.04.2017 за його заявою від 30.03.2017 та спрямовано поштовим відправленням, яке було вручене 12.04.2017 адресату. Повторно за заявою ПАТ «Альфа-Банк» від 19.04.2017 судом було повідомлено про отримання виконавчого листа та рішення суду банком раніше. Стягувач не звертався до суду для поновлення пропущеного строку про примусове виконання виконавчого документу, тобто не виявляв належної зацікавленості в реалізації своїх прав щодо примусового виконання рішення суду. Поштовий лист з копією постанови про відкриття виконавчого провадження було отримано нею 21.12.2021. Вважає за доцільне скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження із відповідним скасуванням наслідків дій виконавця у виконавчому провадженні. Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 14 липня 2022 року скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича задоволена. Постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження №61633020 від 24.03.2020 про примусове виконання виконавчого листа №2/226/625/2016, виданого 05.04.2017 Димитровським міським судом Донецької області у справі №226/1425/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №500976346 від 27.04.2016 в розмірі 54451,83 грн визнана неправомірною і скасована. В апеляційній скарзі ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», посилаючись на незаконність судового рішення, просить скасувати ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 14 липня 2022 року, винести нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її скарги на дії приватного виконавця Горелика Євгена Борисовича в повному обсязі. При цьому, скаржник зазначає, що рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 14.09.2016, яке набрало законної сили 27.09.2016, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання спливав 28.09.2019. Первісний стягувач АТ «Альфа-Банк» в березні 2018 року пред`явив виконавчий документ до виконання, який 18.10.2018 року був повернутий стягувачу на підставі п.8. ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з неподанням доказів сплати авансового внеску, тобто у даному випадку має місце переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, строк якого перерваний 18.10.2018, відповідно спливає 18.10.2021. Вказує, що 05 березня 2020 року стягувач звернувся до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження, тобто в межах строку пред`явлення виконавчого листа до виконання і 24.03.2020 приватним виконавцем Гореликом Є.Б. було відкрито виконавче провадження №61633020 з виконання виконавчого листа№226/1425/16-ц. Скаржник зазначає, що суд задовольнив скаргу з інших підстав, вийшовши за межі розгляду скарги по суті заявлених скаржником порушень. Вказує, що станом на дату подачі скарги на дії приватного виконавця та станом на дату подачі апеляційної скарги відсутня ухвала суду про заміну стягувача АТ «Альфа-Банк» на його правонаступника ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», тому приватний виконавець, отримавши заяву стягувача АТ «Альфа-Банк», перевіривши строки пред`явлення виконавчого листа до виконання, які не було пропущено, на законних підставах відкрив виконавче провадження. Посилаючись на ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 19.09.2022 у справі №226/1425/16-ц, вказує на те, що заява ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» про заміну сторони виконавчого провадження залишена без задоволення, що також підтверджує відсутність статусу стягувача у ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та підтверджує статус стягувача в АТ «Альфа-Банк». Відзив на апеляційну скаргу не подано. 06.02.2023 року на електронну пошту Дніпровського апеляційного суду від Генерального директора ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» Іжаковського О.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, що зумовлено неможливістю прибуття представника Товариства через значну віддаленість суду апеляційної інстанції від місця знаходження ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та завантаженістю представника заінтересованої особи, а також у зв`язку з воєнними діями на території України, високою загрозою ракетних ударів. Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно ч.1 ст.371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Згідно статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права. Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно з нормами ст.17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції. Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади. З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом. Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). Оскільки, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності сторони заінтересованої особи та звертає увагу на те, що позиція ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» викладена в апеляційній скарзі, почута судом апеляційної інстанції, тому в задоволенні клопотанняГенерального директора ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» Іжаковського О.В. про відкладення апеляційного розгляду на іншу дату, слід відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку, заявниці ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , які, кожна окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог скарги, доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 14.09.2016 у справі 226/1425/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №500976346 від 27.04.2016, яка виникла станом на 18.07.2016, в розмірі 54451,83 грн. Рішення сторонами не оскаржене і набрало законної сили 27.09.2016. На підставі зазначеного рішення 05.04.2017 Димитровським міським судом Донецької області був виданий виконавчий лист, який був пред`явлений до виконання у Мирноградський міський ВДВС ГТУЮ у Донецькій області і повернутий відділом стягувачеві 18.10.2018 на підставі п.8 ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження», про що наявна відповідна відмітка у виконавчому листі. 05.03.2020 представником АТ «Альфа-Банк», приватному виконавцеві Горелику Є.Б. подано заяву про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості, до якої додано сам виконавчий лист і довіреність на представника. 24.03.2020 на підставі цієї заяви приватним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №61633020). 13.12.2021 адвокатом Павловою О.О. в інтересах ОСОБА_1 спрямовано адвокатський запит приватному виконавцеві Горелику Є.Б. щодо надання матеріалів виконавчого провадження, постанову приватного виконавця про його відкриття ОСОБА_1 отримала поштою 21.12.2021. Скарга подана до суду 30.12.2021 згідно з відміткою відділення поштового зв`язку на конверті. В ході розгляду скарги судом встановлено, що 14.11.2016 між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу №4-АБ/КІ, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту №500976346. Також 26.12.2018 між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Фінансова компанія «Веста» було укладено Договір факторингу №20191КІ/Веста, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Веста» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту №500976346. Крім того 16.01.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «Ведикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту №500976346. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 та, скасовуючи постанову приватного виконавця Горелико Є.Б. про відкриття виконавчого провадження виходив з того, що оскільки АТ «Альфа-Банк» за укладеним 14.11.2016 договором відступило право своєї вимоги до ОСОБА_1 - ТОВ «Кредитні ініціативи», а заява про відкриття виконавчого провадження подана представником АТ «Альфа-Банк» приватному виконавцеві Горелику Є.Б. 05.03.2020, відкриття виконавчого провадження було здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме, виконавче провадження було відкрите за заявою особи, яка не момент подання такої заяви була позбавлена права вимоги до боржника. Проте, колегія суддів не може погодитись повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Проте суд першої інстанції не з`ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі неможна повністю визнати законним і обґрунтованим. Відповідно до норм ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року). Відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення частина перша 26 Закону України «Про виконавче провадження»). За правиламим ч.1, п.1 ч.2 ст.18 вказаного Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 07.02.2016 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. Під час судового розгляду скарги, суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази дійшов вірного висновку, що виконавчий лист у справі подано у межах встановленого законом строку для його пред`явлення до виконання, тому підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження з цих обставин у суду немає. При цьому, суд задовольнив скаргу ОСОБА_1 з тих підстав, що виконавче провадження приватним виконавцем Гореликом Є.Б. було відкрите за заявою особи, яка не момент подання такої заяви була позбавлена права вимоги до боржника. Матеріали справи містять заяву Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про відкриття виконавчого провадження скеровану 05.03.2020 приватному нотаріусу Горелику Є.Б., яка отримана приватним виконавцем 22.03.2020, до якої додано оригінал виконавчого листа та довіреність представника стягувача (а.с. 35-37). Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що приватний виконавець отримавши заяву про відкриття виконавчого провадження від Акціонерного товариства «Альфа-Банк», до якої було додано оригінал виконавчого листа, в якому стягувачем зазначено Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», боржником зазначена ОСОБА_1 , перевіривши строки подачі виконавчого документа до виконання та, встановивши їх додержання, не мав підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, оскільки приватному виконавцеві не було відомо про наявність Договору факторингу №4-АБ/КІ від 14.11.2016, Договіру факторингу №20191КІ/Веста від 26.12.202018 та Договогу про відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16.01.2019, вони не додавались до заяви про відкриття виконавчого провадження, тому висновок суду про незаконність дій приватного виконавця через відкриття виконавчого провадження за заявою особи, яка не момент подання такої заяви була позбавлена права вимоги до боржника, колегія суддів вважає неправильним. Нормами ч.1 та ч.2 ст.442 ЦПК України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Наведена вище норма процесуального закону вказує на те, що приватний виконавець, або державний виконавець, встановивши, що у відкритому виконавчому провадження відбулася заміна стягувача має право подати до суду заяву про заміну сторони виконавчого провадження яка вибула на її правонаступника. Колегія суддів вважає, що приватному виконавцю Горелику Є.Б. на час відкриття виконавчого провадження не було відомо про зміну стягувача, тому останній на підставі наданих йому заявником АТ «Альфа-Банк» документів (заяви та оригінала виконавчого документа), перевіривши строки подачі виконавчого листа до виконання, які не були пропущені на законних підставах відкрив виконавче провадження. Частинами другою, третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Колегія суддів дійшла висновку, що приватний виконавець Горелик Є.Б. при винесенні постанови про відкриття провадження 24.03.2020 на підставі наявних у нього документів діяв відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та в межах наданих йому повноважень, тому підстав для визнання його дій незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження немає. Отже, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, відповідно, визнавши дії приватного виконавця неправомірними, що суперечить дійсним обставинам справи та нормам Закону України "Про виконавче провадження". На підставі викладеного вище ухвала Димитровського міського суду Донецької області від 14 липня 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні вимог її скарги, задоволених судом першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд , ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу заінтересованої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задовольнити. Ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 14 липня 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні її скарги на дії приватного виконавця Виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича про відкриття виконавчого провадження №61633020 від 24.03.2020 про примусове виконання виконавчого листа №2/226/625/2016, виданого 05.04.2017 Димитровським міським судом Донецької області у справі №226/1425/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №500976346 від 27.04.2016 в розмірі 54451,83 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 08 лютого 2023 року. Головуючий: Судді: