Постанова Чернігівський апеляційний суд № 740/4984/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 08 лютого 2023 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 740/4984/21 Головуючий у першій інстанції Шевченко І. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/344/23 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В., суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В., із секретарем Шкарупою Ю.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , треті особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області в особі відділу адміністративно-дозвільних процедур, приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 листопада 2022 року (місце ухвалення м. Ніжин, дата складання повного тексту судового рішення 06.12.2022) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру та зняття арешту, В С Т А Н О В И В : У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру та зняття арешту. В обгрунтування позову посилався на те, що 28.12.2012 між ним та відповідачкою був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1 , який є чинним і натепер не розірваний, ніким не оспорений, недійсним судом не визнаний. Посилається, що не знав про обов`язкову державну реєстрацію квартири після набуття права власності, у зв`язку з чим звернувся з відповідною заявою до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради лише 19.08.2021, проте отримав відмову у реєстрації права власності на підставі п. 12 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відмова в реєстрації права була обґрунтована тим, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження (арешт майна) за № 41679408. Наявність обтяжень у вигляді арешту свідчить про невизнання його права власності, що потребує захисту в судовому порядку у встановлений законом спосіб. У позові ОСОБА_1 на підставі положень ст. 15, 16, 392 ЦК України просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , набуте на підставі договору дарування від 28.12.2012, зареєстрованого в реєстрі за № 2101 та посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Зеленським В.В.; скасувати арешт вказаної квартири, накладений 24.04.2021 приватним виконавцем Приходьком В. М. на підставі постанови про опис та арешт майна боржника серії звп № 63779538 від 23.12.2020. Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від 04.10.2021 залучено у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. (а.с. 31). 02.12.2021 ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про визнання позову у цій справі (а.с. 40). Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від 06.01.2022 у прийнятті визнання відповідачем ОСОБА_2 позову ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру та зняття арешту відмовлено. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» (а.с. 64-65). Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 22.11.2022 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру та зняття арешту, задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування квартири від 28.12.2012, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Зеленським В. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2101. Скасовано арешт квартири АДРЕСА_1 , накладений 24.04.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Юрієм Михайловичем, зареєстрований 24.04.2021 за номером запису про обтяження 57843134, на підставі постанови про опис та арешт майна боржника серії звп № 63779538 від 23.12.2020 року. Рішення суду обґрунтовано тим, що спірна квартира належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 28.12.2012, тоді як арешт на вказану квартиру накладено 24.04.2021 на підставі постанови про опис та арешт майна боржника серії звп № 63779538 від 23.12.2020, прийнятої приватним виконавцем Приходьком Ю.М. Тому за висновком суду, оскільки позивач, який не є стороною виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт, фактично набув у встановленому законом порядку за нотаріально посвідченим договором дарування у власність спірну квартиру, проте не може зареєструвати за собою відповідне право у зв`язку з накладенням арешту, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Не погодившись з вказаним рішенням суду, директор ТОВ «Інвест Хаус» ОСОБА_3 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щод предмету спору) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду від 22.11.2022 і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. За доводами скарги оскаржуване рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права. У скарзі заявник посилається на те, що системний аналіз положень ст. 328 ЦК України та ст. 2, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідчить про те, що державна реєстрація визначає момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Зазначає, що приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. при примусовому виконанні виконавчого листа № 740/4359/20 на підставі даних з реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності було встановлено зареєстроване право власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 і жодної інформації щодо права власності на спірну квартиру за позивачем. Тому вважає, що дії приватного виконавця є законними і обґрунтованими і вчинені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Також зазначає, що законодавець не визначає правові наслідки недотримання положень про державну реєстрацію правочинів, вони випливають з контекстів певних правових норм ЦК, а саме відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації. Тобто, на переконання заявника, такі правочини не можуть породжувати для їх суб`єктів бажаного правового результату, а врешті й відповідних прав та обов`язків їх сторін. Щодо договірних правочинів цей висновок додатково підтверджується загальними положеннями про договір, за якими договір набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (статті 638, 640 ЦК). За доводами апеляційної скарги, згідно зі ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації, а тому за її відсутності у набувача майна за договором право власності виникнути не може. У відзиві ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «Інвест Хаус», а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування посилається, що оскільки договір дарування спірної квартири зареєстрований нотаріусом в реєстрі, то такий правочин є вчиненим у розумінні положень ст. 210 ЦК України. Вважає помилковим ототожнення апелянтом інституту реєстрації правочину та реєстрацію речового права, що було набуто на підставі такого правочину. В обґрунтування посилається на положення ст. 334 ЦК України, ст. 2, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17. Тому наголошує, що право власності на нерухоме майно було набуто ним на підставі договору дарування, який був нотаріально посвідчений і реєстрація проведена згідно діючого законодавства, проте не має можливості зареєструвати свої майнові права через накладення арешту, який був значно пізніше від моменту набуття права власності. В судове засідання сторони та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору не з`явились, про час та місце розгляду справи учасники справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи містяться зворотнє повідомлення на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 153), ОСОБА_2 (а.с. 155), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» (а.с. 151). Будь-яких клопотань про поважні причини неявки до суду апеляційної інстанції не надходило. Представник Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області в особі відділу адміністративно-дозвільних процедур, приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович, звернулись до суду з заявами про розгляд справи без їх участі ( а.с. 157, 158). Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як на підставу своїх порушених прав, посилався на те, що він є законним власником квартири АДРЕСА_1 , набутої на підставі договору дарування від 28.12.2012, зареєстрованого в реєстрі за № 2101. На квартиру накладено арешт 24.04.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М., зареєстрований 24.04.2021 за номером запису про обтяження 57843134, на підставі постанови про опис та арешт майна боржника серії звп № 63779538 від 23.12.2020. Відповідно до частин першої-третьої статті 59 Закону « Про виконаче провадження» № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII визначено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Скасовуючи судові рішення та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, Верховний Суд у постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 607/3269/21 (провадження № 61-19506св21) виходив з того, що позовні вимоги про зняття арешту, який накладений на будівлю гаража, заявлені Особа 2 до неналежного відповідача, що виключає підстави для задоволення позовних вимог Особа 2 про визнання права власності на 1/2 частки будівлі гаража та зняття арешту, який накладений на будівлю гаража. Верховний Суд у цій справі виходив з того, що відповідачами у справі про зняття арешту з майна є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог. У постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14?511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19). Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є визнання права власності на квартиру та зняття арешту. Однак відповідачем у цій справі ОСОБА_1 визначив ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області в особі відділу адміністративно-дозвільних процедур Ухвалами Ніжинського міськрайонного суду від 04.10.2021 та 06.01.2022 залучено у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. (а.с. 31), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» (а.с. 64-65). Як вбачається, при зверненні до суду позивач неповно визначив суб`єктний склад учасників справи, зокрема, не пред`явив позовні вимоги до належного відповідача, оскільки вимога про скасування арешту квартири безпосередньо стосується прав і інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», яке є стягувачем (а.с. 58), відділу державної виконавчої служби, в якому було відкрито виконавче провадження та накладено арешт щодо спірної квартири, що унеможливлює правильне встановлення фактичних обставин та вирішення спору по суті. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України). Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного перегляду справи позивач не вправі змінювати позовні вимоги шляхом їх збільшення, апеляційний суд не може залучати до участі в справі іншого чи додаткового відповідача, зміни у складі учасників процесу можуть мати місце на відповідній стадії процесу лише у прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках, зокрема, при правонаступництві, що відповідає приписам ст. 23-24, 43, 49-51, 55 ч. 1, 367, 368 ч. 1 ЦПК України. Таким чином, по захист своїх порушених прав особа може звернутися до суду не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права. Вирішуючи спір, суд першої інстанції на вищевказані роз`яснення щодо належних відповідачів у таких справах не звернув уваги. Суд першої інстанції розглянув справу за позовом ОСОБА_1 без участі належного співвідповідача у справі, а апеляційний суд не має процесуальних повноважень щодо залучення до участі в справі іншої особи як співвідповідача, колегія суддів апеляційного суду позбавлена можливості вирішувати питання про їх права та обов`язки шляхом ухвалення нового рішення. Позов у справі за відсутності належних співвідповідачів не міг бути вирішений по суті відповідно до закону незалежно від того, якими фактичними обставинами та правовими нормами він обґрунтовувався,слід зазначити, що питання обґрунтованості позову, доведеності обставин, які підлягають доказуванню, інші обставини по суті спору наразі значення не мають, оскільки не впливають на висновок про необхідність відмови у задоволенні позову. В свою чергу суд апеляційної інстанції не наділений законом повноваженнями залучати співвідповідачів до участі в справі. Суд першої інстанції при вирішенні спору не звернув своєї уваги на це, чим допустив порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування рішення. Отже, колегія суддів знаходить можливим вийти за межі доводів апеляційної скарги, скасувавши рішення суду в повному обсязі з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції відповідно до вищенаведених норм належить провести розподіл судових витрат, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь «Фінансова компанія «Інвест Хаус» у відшкодування судового збору у розмірі 2973,09 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389,390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» задовольнити. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 листопада 2022 року скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру та зняття арешту, відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» (юридична адреса 03035, м. Київ, Солом`янська площа, 2, оф. 102-Б, ЄДРПОУ 41661563) судовий збір у розмірі 2973,09 грн за апеляційний розгляд справи. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту. Повний текст судового рішення складено 09.02.2023. Головуючий Судді :