Постанова 4823 № 751/8779/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 22 вересня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/8779/20 Головуючий у першій інстанції - Рахманкулова І. П. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/785/21 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Скрипки А.А. суддів: Онищенко О.І., Харечко Л.К. секретар: Поклад Д.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідачі: Новозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), Управління Державної казначейської служби України у м.Чернігові Чернігівської області Чернігівська окружна прокуратура розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами: Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова у складі судді Рахманкулової І.П. від 15 березня 2021 року, місце ухвалення рішення м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення 24 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), Управління Державної казначейської служби України у м.Чернігові Чернігівської області про відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), Управління Державної казначейської служби України у м.Чернігові Чернігівської області, в якому просила: стягнути з Державного бюджету України на свою користь, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 500 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди. Також ОСОБА_1 ставила питання про стягнення на її користь з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 6 500 грн. понесених нею витрат на правову допомогу. Вимоги заявленого позову ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що постановою державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби м.Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Васильченко А.І. про арешт майна боржника №55493238 від 09.01.2018 року прийнято рішення про накладення арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 , про що 10.01.2018 внесено запис про обтяження до державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №39154419. В подальшому, державним виконавцем винесено постанову від 23.06.2018 року про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду, проте відомостей про зняття арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 у вказаній постанові не зазначено. Після скарги представника позивача на дії державного виконавця з приводу бездіяльності у питанні скасування арешту майна ОСОБА_1 , у задоволенні якої було відмовлено, а в подальшому, в результаті розгляду її скарги, адресованої заступнику начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), державним виконавцем Васильченко А.І. було припинено обтяження з всього нерухомого майна ОСОБА_1 , і це відбулось лише 23.10.2020 року. У вимогах заявленого позову позивач ОСОБА_1 вказувала, що постанова про накладення арешту на все її рухоме та нерухоме майно є неправомірною з часу її винесення, оскільки у постанові про арешт майна не зазначено, що арешт накладено в межах суми боргу, який становив по двох вимогах органів Пенсійного фонду України, відповідно 750 грн. та 834 грн. Позивач зазначала, що у зв`язку із неправомірною бездіяльністю державного виконавця, її майно два роки та чотири місці перебувало під арештом, що є надмірно тривалим. При цьому, позивач стверджувала, що вона, будучи особою похилого віку, зазнала суттєвих обмежень щодо здійснення своїх прав, як власника, гарантованих Конституцією України та чинним законодавством. Зокрема, позивач вказувала, що вона не мала можливості відчужувати майно, яке належало їй на праві власності, та на яке було накладено арешт, внаслідок чого була фактично позбавлена додаткових джерел доходу. Також позивач стверджувала, що вона перебувала у стані тривалої невизначеності щодо можливості відчуження свого майна, втратила сон, мала гостре відчуття несправедливості щодо застосованих безпідставно відносно неї обтяжень, втратила довіру до органів державної влади, та постійно мала під час здійснення контакту із службовими особами даних органів занепокоєння. Позивач зазначала, що вказані обставини спричинили накладення на неї індивідуального та надмірного тягаря внаслідок недотримання справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу з одного боку, та її правом на мирне володіння своїм майном. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у 500 000 грн., які просить стягнути з Державного бюджету України на її користь, також позивач ставить питання про стягнення на її користь 6 500 грн. в рахунок відшкодування понесених витрат на правову допомогу. Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 15.03.2021 року позов ОСОБА_1 до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), Управління Державної казначейської служби України у м.Чернігові Чернігівської області про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Судом стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 65 грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу. Стягнуто з Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на користь держави 908 грн. судового збору. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 15.03.2021 року в частині розміру стягнутих на її користь витрат на правничу допомогу, стягнувши з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 6 500 грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу. В іншій частині ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції від 15.03.2021 року залишити без змін. Доводи апеляційної скарги вказують, що рішення суду першої інстанції від 15.03.2021 року у оскаржуваній частині є таким, що ухвалено судом із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необхідності стягнення понесених позивачем витрат на правову допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначають, що витрати позивача на правову допомогу у розмірі 6 500 грн. доведені по справі належними документальними доказами, і тому підлягають стягненню у повному обсязі, що узгоджується із положенням норм законодавства, які регулюють дані правовідносини. При цьому, апелянт посилається на статтю 59 Конституції України, практику розгляду справ Європейського Суду з прав людини, положення Закону України ''Про адвокатуру та адвокатську діяльність''. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стверджують, що встановивши бездіяльність осіб органу державної виконавчої влади та доведеність співмірності витрат позивача на правничу допомогу, суд першої інстанції визначив відшкодування збитків ОСОБА_1 у розмірі, меншому на 1 500 грн. від понесених затрат на поновлення її прав, що є явно несправедливим, непропорційним, неадекватним та неспівмірною сатисфакцією порушених прав ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі Новозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) просить скасувати рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 15.03.2021 року, та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги вказують, що рішення суду першої інстанції від 15.03.2021 року є необґрунтованим та ухваленим судом із порушенням норм права. В доводах апеляційної скарги Новозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) зазначає, що згідно статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання судового рішення, накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника. Доводи апеляційної скарги стверджують, що можливість зняття арешту із майна боржника існує за умови задоволення вимог всіх стягувачів. Доводи апеляційної скарги вказують, що на примусовому виконанні щодо стягнень із боржника ОСОБА_1 перебували наступні виконавчі провадження: №52679979, №52680345, №52680614. При цьому, згідно положень ч.6 статті 12 Закону України ''Про виконавче провадження'', стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції. В доводах апеляційної скарги Новозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди. З посиланням на положення статті 56 Конституції України, статей: 1167, 1173, 1174 ЦК України, статей: 76, 81 ЦПК України, доводи апеляційної скарги Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) вказують про недоведеність в позовній заяві, а також під час судового розгляду даної справи спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди діями державного виконавця. Доводи апеляційної скарги зазначають, що до 27.08.2020 року до відділу письмових заяв щодо зняття арешту з майна від боржника або її представників не надходило, також боржником не оскаржувались постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №55493238 та ВП №55493165. У відзиві на апеляційні скарги на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 15.03.2021 року Чернігівська окружна прокуратура просить задовольнити апеляційну скаргу Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), та відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Фурманов Є.В. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми). В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Фурманов Є.В. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 . У задоволенні вимог апеляційної скарги Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), просив відмовити у зв`язку із її необгрунтованістю. В судовому засіданні апеляційного суду представник Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) - Васильченко А.І. підтримала доводи та вимоги поданої Новозаводським відділом державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) апеляційної скарги. У задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 просила відмовити у зв`язку із її необґрунтованістю. В судовому засіданні апеляційного суду прокурор Косова О.А. просила задовольнити апеляційну скаргу Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), та відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 . В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , представник УДКСУ у м.Чернігові Чернігівської області, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи, не з`явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступного висновку. В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 09.01.2018 року (а.с.89, том 1) державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби м.Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Васильченко А.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55493238, з виконання вимоги №Ф-510-У від 23.06.2014 року, виданої Чернігівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 750 грн. 09.01.2018 року державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби м.Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Васильченко А.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55493165, з виконання вимоги №Ф-1190-У від 29.04.2015 року, виданої Чернігівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 834 грн. (а.с.93, том 1). 09.01.2018 року зазначені виконавчі провадження були об`єднані у зведене виконавче провадження №55496069 (а.с.90, том 1). 09.01.2018 року (а.с.91, том1) державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби м.Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Васильченко А.І. було винесено постанову про арешт майна боржника, ВП №55493238. 23.06.2018 року (а.с.92,94, том 1), відповідно до постанов державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби м.Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Васильченко А.І., виконавчі провадження №55493238 та №55493165 були закінчені у зв`язку із фактичним виконанням. Судом встановлено, що у Новозаводському відділі державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на примусовому виконанні щодо стягнень з боржника ОСОБА_1 перебували також наступні виконавчі провадження: - виконавче провадження №52679979 з виконання виконавчого листа № 2/751/40/2013 від 11.04.2013 року, виданого Новозаводським районним судом м.Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ''Надра'' 112186 грн. 60 коп., яке завершено 27.03.2017 року, в порядку п.2 ст.37 Закону України ''Про виконавче провадження'' (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними) (виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 27.03.2020 року) (а.с.99,100, том 1); - виконавче провадження №52680345 з виконання виконавчого листа № 2/751/40/2013 від 11.04.2013 року, виданого Новозаводським районним судом м.Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ''Надра'' 52720 грн. 41 коп., яке завершено 27.03.2017 року, в порядку п.2 ст.37 Закону України ''Про виконавче провадження'' (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними) (виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 27.03.2020 року) (а.с.97,98, том 1); - виконавче провадження №52680614 з виконання виконавчого листа № 2/751/40/2013 від 11.04.2013, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ''Надра'' 595 грн. 50 коп., яке завершено 27.03.2017 року, в порядку п.2 ст.37 Закону України ''Про виконавче провадження'' (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними) (виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 27.03.2020 року) (а.с.95,96, том 1). 18.08.2020 року, 08.10.2020 року (а.с.23-25,27-29, том 1) Адвокатським об`єднанням "Неофеліс Ло Груп" було направлено скарги на дії державного виконавця з приводу відсутності дій щодо винесення постанови про скасування арешту майна ОСОБА_1 . Відповідно до інформації Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (а.с.30, том 1), згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження та Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, 23.10.2020 року державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові припинено обтяження рухомого та нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_1 . Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 15.03.2021 року позов ОСОБА_1 до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), Управління Державної казначейської служби України у м.Чернігові Чернігівської області про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Судом стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 65 грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу. Стягнуто з Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на користь держави 908 грн. судового збору. В апеляційній скарзі Новозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) просить скасувати рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 15.03.2021 року, та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги вказують, що рішення суду першої інстанції від 15.03.2021 року є необґрунтованим та ухваленим судом із порушенням норм права. В доводах апеляційної скарги Новозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) зазначає, що згідно статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання судового рішення, накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника. Доводи апеляційної скарги стверджують, що можливість зняття арешту із майна боржника існує за умови задоволення вимог всіх стягувачів. Доводи апеляційної скарги вказують, що на примусовому виконанні щодо стягнень із боржника ОСОБА_1 перебували наступні виконавчі провадження: №52679979, №52680345, №52680614. При цьому, згідно положень ч.6 статті 12 Закону України ''Про виконавче провадження'', стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції. В доводах апеляційної скарги Новозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди. З посиланням на положення статті 56 Конституції України, статей: 1167, 1173, 1174 ЦК України, статей: 76, 81 ЦПК України, доводи апеляційної скарги Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) вказують про недоведеність в позовній заяві, а також під час судового розгляду даної справи спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди діями державного виконавця. Доводи апеляційної скарги зазначають, що до 27.08.2020 року до відділу письмових заяв щодо зняття арешту з майна від боржника або її представників не надходило, також боржником не оскаржувались постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №55493238 та ВП №55493165. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 15.03.2021 року та відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи із наступного. Як вбачається з інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо позивача, в Реєстрі є запис про вчинення 17.05.2013 року договору дарування будинку АДРЕСА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Бондарем М.К. (а.с.101-103, том 1). В даній інформації з Реєстру є запис про придбання позивачем 15.08.2020 року квартири у м.Харкові, яка також потрапила під арешт, оскільки державним виконавцем не було знято арешт з майна позивача при закінченні виконавчих проваджень після повного погашення боргу перед органами ПФУ, при виконанні вимог яких даний арешт було накладено. Згідно пояснень представника позивача в судовому засіданні суду першої інстанції, вказані обставини призвели до вчинення перешкод позивачу у розпорядженні своїм майном, оскільки позивач не змогла продати свою квартиру за наявності покупця. При цьому, матеріалами справи підтверджено, що 23.10.2020 року державним виконавцем було знято арешт з майна позивача. В реєстрі міститься запис з індексним номером рішення: 54734809 про припинення обтяження на підставі постанови про закінчення виконавчого провадження 55493238, виданої 23.06.2018 Новозаводським відділом ДВС у м.Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Суми) (а.с.102, том 1). На підставі фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку відносно того, що у державного виконавця не було законних підстав для збереження обтяження (накладеного арешту на нерухоме майно боржника) після закінчення 23.06.2018 року виконавчого провадження №55496069, в рамках якого арешт накладався, оскільки дане виконавче провадження було завершено у зв`язку з повним виконанням виконавчих документів. При цьому, матеріалами справи підтверджено, що із письмовою заявою про зняття арешту позивач звернулась до відповідача вперше у серпні 2020 року, але їй у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено (а.с.23-25,26, том 1). В подальшому, після повторної скарги позивача, арешт з майна ОСОБА_1 було знято державним виконавцем у жовтні 2020 року, із посиланням на постанову від 23.06.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 55496069. З посиланням на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 41 Конституції України, статті: 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, статті: 40,59 Закону України ''Про виконавче провадження'', суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 15.03.2021 року дійшов обгрунтованого висновку відносно того, що оскільки в ході судового розгляду даної справи встановлено, що при винесенні 23.06.2018 року постанови про закінчення виконавчого провадження №55493165 у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчих документів, не існувало виконавчих проваджень щодо позивача, як боржника, арешти по раніше відкритим та повернутим виконавчим провадженням не накладались, то за даних обставин, були відсутні законні підстави для продовження дії обтяжень щодо позивача (у вигляді арешту всього її майна). Судом першої інстанції при розгляді даного спору по суті також прийнято до уваги, що позивач вперше звернулась з відповідною скаргою у серпні 2020 року, в якій просила зняти арешт з її майна. При цьому, арешт з майна боржника було знято 23.10.2020 року, і за даних обставин, доводи позивача щодо безпідставності існування обтяження її майна після закінчення виконавчого провадження, є обґрунтованими. Європейський Суд з прав людини зауважує, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v.UKRAINE, №29979/04, §70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року). З врахуванням приписів статей: 8, 129 Конституції України, висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №242/4741/16-ц, провадження №14-515цс19, статті 23 ЦК України, а також фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення вимог заявленого позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди. При розгляді даної справи судом встановлено, що після закінчення 23.06.2018 року виконавчого провадження №55496069, в рамках якого накладався арешт на все майно позивача, були відсутні підстави для продовження дії арешту майна боржника, оскільки борг позивачем по вказаному виконавчому провадженню було сплачено. При цьому, інших виконавчих документів щодо позивача на час закриття виконавчого провадження №55496069 на виконанні не перебувало. Після звернення позивача з двома скаргами, про які було зазначено вище, 23.10.2020 було знято арешт з її майна, і підставою для зняття арешту стала постанова про закінчення виконавчого провадження №55496069 від 23.06.2018 року. За даних обставин, доводи апеляційної скарги Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що протягом тривалого часу існував арешт майна позивача без достатніх для цього правових підстав, оскільки державним виконавцем питання про зняття арешту не було вирішено при закінченні виконавчого провадження у зв`язку із виконанням виконавчих документів, для забезпечення виконання яких цей арешт було накладено. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, необхідно виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. В ході судового розгляду даної справи встановлено бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, які допустили продовження дії арешту майна позивача без достатніх для цього правових підстав. Враховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнала позивач у зв`язку з продовженням дії арешту всього належного їй майна без достатніх для цього правових підстав, за відсутності відкритих щодо ОСОБА_1 виконавчих проваджень, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку відносно того, що на користь позивача з Державного бюджету України підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 5 000 грн. Доводи апеляційної скарги Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди відповідає засадам виваженості, розумності та справедливості, з врахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступеня вини посадових осіб державної виконавчої служби у спричиненні моральної шкоди, а також тих обставин, що посадовою особою органу державної виконавчої служби порушене право позивача в подальшому було відновлено, і арешт з майна позивача було знято. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 15.03.2021 року, та прийняття апеляційним судом постанови про відмову у задоволенні вимог заявленого позову, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 15.03.2021 року в частині розміру стягнутих на її користь витрат на правничу допомогу, стягнувши з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 6 500 грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу. В іншій частині ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції від 15.03.2021 року залишити без змін. Доводи апеляційної скарги вказують, що рішення суду першої інстанції від 15.03.2021 року у оскаржуваній частині є таким, що ухвалено судом із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження вказані доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2020 року між Адвокатським об`єднанням "Неофеліс Ло Груп" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги (а.с.18-21, том 1). Згідно рахунку-фактури №56 від 13.10.2020 року (а.с.45, том 1), який містить в собі детальний опис виконаних Адвокатським об`єднанням "Неофеліс Ло Груп" робіт, із зазначенням їх вартості (вартість професійної правничої допомоги) за: підготовку скарги на дії державного виконавця до Новозаводського ВДВС м.Чернігова, підготовка скарги до Північного міжрег. Управління Мін. Юстиції Чернігівської області, підготовку та подання позовної заяви, становить 6 500 грн. Відповідно до платіжних доручень №33680030-2, №33680016-2 від 30.10.2020 року (а.с.46, том 1), Адвокатському об`єднанню "Неофеліс Ло Груп" в рахунок оплати рахунку №56 від 13.10.2020 року '' ОСОБА_1 '' було проведено оплату 3 500 грн. та 3 000 грн., відповідно. Актом приймання-передачі наданих послуг, відповідно до Договору про надання правової допомоги від 18.01.2020 року (а.с.47, том 1) підтверджено факт надання та прийняття послуг, відповідно до Договору про надання правової допомоги від 18.01.2020 року (послуги (правова допомога), кількість наданих послуг (визначається у годинах), вартість одиниці, загальна вартість послуги (гонорару)). Вказаний акт підписано між Адвокатським об`єднанням "Неофеліс Ло Груп" та ОСОБА_1 . Матеріали справи також містять в собі детальний опис від 02.12.2020 року послуг ОСОБА_1 , наданих Адвокатським об`єднанням "Неофеліс Ло Груп" та підтверджених актом приймання-передачі наданих послуг від 02.12.2020 року, відповідно до Договору про надання правової допомоги від 18.01.2020 року (а.с.48, том 1). Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 15.03.2021 року стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 65 грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу. Суд першої інстанції у даному рішенні зазначив, що ''За таких обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а також на користь позивача мають бути відшкодовані понесені у справі та документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, як це передбачено ч.1 ст.141 ЦК України''. З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно із частинами першою та третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. У частині четвертій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України). Відповідно до ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. На підставі наведеного, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1)їх дійсність; 2)необхідність; 3)розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі, і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін, без відповідних дій з боку такої сторони. Зазначений висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №750/2055/20. Згідно ч.5, ч.6 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. В ході судового розгляду даної справи клопотань від учасників справи про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу у зв`язку із їх неспівмірністю, в контексті приписів ч.4,ч.5,ч.6 статті 137 ЦПК України, не надходило. За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що стягненню на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України підлягає 6 500 грн. (шість тисяч п`ятсот) грн. в рахунок відшкодування документально підтверджених (а.с.18-21,45-48, том 1) понесених витрат на професійну правничу допомогу. В судовому засіданні апеляційного суду представник Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) - Васильченко А.І. зазначала, що у платіжному дорученні щодо оплати послуг Адвокатського об`єднання "Неофеліс Ло Груп" платником зазначено не позивача (а.с.46, том 1). Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дані твердження не можуть бути підставою для відмови у стягненні на користь позивача ОСОБА_1 відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки, як вбачається із платіжних доручень №33680030-2 від 30.10.2020 року та №33680016-2 від 30.10.2020 року (а.с.46, том 1), у графі ''Призначення платежу'' зазначено: ''Оплата рахунку № НОМЕР_1 від 13.10.2020 ОСОБА_1 ''. Тобто, на рахунок Адвокатського об`єднання "Неофеліс Ло Груп" було перераховано грошові кошти у вказаній сумі саме в рахунок оплати наданої позивачу ОСОБА_1 професійної правничої допомоги, на підставі рахунку-фактури №56 від 13.10.2020 року (а.с.45, том 1). Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) - залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити. При цьому, рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 15.03.2021 року змінити, збільшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 . Викласти четвертий абзац резолютивної частини рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 15 березня 2021 року у наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 6 500 грн. (шість тисяч п`ятсот) грн. в рахунок відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу''. В іншій частині рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 15.03.2021 року необхідно залишити без змін. Керуючись статтями: 137, 367, 368, 374; п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 15 березня 2021 року змінити, збільшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 . Викласти четвертий абзац резолютивної частини рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 15 березня 2021 року у наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 6 500 грн. (шість тисяч п`ятсот) грн. в рахунок відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу''. В іншій частині рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 15 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: