Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/505/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/505/21 Номер провадження 22-ц/814/2444/23Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Кузнєцової О.Ю., Гальонкіна С.А., при секретарі судового засідання: Бродській В.О., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 червня 2022 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : У січні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.06.2007 року, у розмірі 34075,13 грн та судові витрати 2102 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 11.06.2007 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг (далі-Договір), що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови. Вказує, що Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Разом з тим, відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відповідно до умов Договору у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 30.11.2020 року має заборгованість у розмірі 34075 грн 13 коп., яка складається з заборгованість за тілом кредиту. РішеннямОктябрського районного суду м. Полтави від 08 червня 2022 року у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено. З вказаним рішенням суду не погодився АТ КБ «Приватбанк» та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 червня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задовольнити у повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду першої є незаконним, необґрунтованим, та таким що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповно з`ясованообставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема вказує, що при укладенні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідач погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг. Щодо зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання кредитних послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Вказує, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти з власної ініціативи, а також здійснював частково погашення заборгованості по кредитному договору. Відсутність підпису позичальника в Умовах та Правилах і Тарифах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, також не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості, оскільки відповідач прийняв пропозицію банку на запропонованих умовах та поставив свій підпис в заяві позичальника, чим засвідчив, що він ознайомлений з вказаними документами та погодився з умовами кредитування. Посилається на те, що із виписки чітко вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, розплачувався за товар в магазині, встановив нерегулярні платежі за послуги, потім частково погашав заборгованість за договором і користувався кредитними коштами. Тому, висновки суду про те, що внесені Відповідачем кошти на погашення заборгованості повинні були спрямовуватися на погашення безпосередньо заборгованості за фактично отриманими кредитними коштами суперечать вимогам ст. 534,1048 ЦК України та умовами Договору. Зазначає, що встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач не повернув його, суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні заборгованості по кредиту. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив. Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав. У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 11.06.2007 між позивачем АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н (а.с. 33-43 т.1), за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Укладений між сторонами договір складається із анкети-заяви (а.с.33), Умов та правил надання банківських послуг (а.с.34-43). За своєю правовою природою вказаний договір є одним із видів кредитного договору. Відповідач взяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до Заяви та Умов. За укладеним 11.06.2007 кредитним договором б/н між позивачем та відповідачем, ОСОБА_1 було надано наступні кредитні карти: № НОМЕР_1 , дата відкриття 23.05.2007 з терміном дії до 05/15; № НОМЕР_2 , дата відкриття 12.05.2015 з терміном дії до 01/18; № НОМЕР_3 , дата відкриття 20.02.2018 з терміном дії до 01/22 (а.с.32 т.1). Надано довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 , згідно з якою на картковий рахунок № НОМЕР_1 23.05.2007 встановлено кредитний ліміт в розмірі 250 грн, 25.06.2007 збільшено кредитний ліміт до 7 000 грн, 17.01.2009 зменшено кредитний ліміт до 3500 грн, 12.02.2009 зменшено кредитний ліміт до 1750 грн, 07.12.2010 збільшено кредитний ліміт до 1950 грн, 06.08.2011 збільшено кредитний ліміт до 19 000 грн, 02.04.2018 збільшено кредитний ліміт до 21 000 грн, 04.06.2018 збільшено кредитний ліміт до 2150 грн, 12.11.2011 збільшено кредитний ліміт до 3700 грн, 05.01.2018 збільшено кредитний ліміт до 26 000 грн (а.с. 31 т.1). Крім цього, з наданих банком розрахунків вбачається, що відповідачем було погашено заборгованість по пені в сумі 11038,62 грн (а.с.04-19 т.1 ). За наданим позивачем розрахунком розмір заборгованості станом на 30.11.2020 року відповідача ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором становить 34075,13 грн, з яких: 34075,13 грн - заборгованість за тілом кредиту. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Банку, суд першої інстанції виходив з того, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Крім того, позивачем при зверненні до суду з вказаним позовом не надано доказів погодження сторонами розміру процентів за користування кредитом, пені та штрафів за порушення умов кредитного договору, то внесені ОСОБА_1 кошти йшли на погашення заборгованості по тілу кредиту. Разом з цим суд зазначив, що надані банком первинні документи не підтверджують наявності заборгованості за кредитним договором у заявленій позивачем сумі. Проте, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися в повній мірі виходячи з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). З наданих матеріалів справи вбачається, що у заяві позичальника процентна ставка не зазначена, також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Так, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», не містять підпису ОСОБА_1 .. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Тобто, з викладеного слідує, що стороною позивача не доведено, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Строк виконання зобов`язання сторонами не встановлено. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів». Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 вказаного Закону про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Тобто, АТ КБ «ПриватБанк», за відсутності узгоджених сторонами зобов`язання умов кредитування в частині нарахування відсотків та неустойки, має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку із повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17-ц. Так, за приписами пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Обґрунтовуючи підстави стягнення заборгованості за кредитом, банк надав розрахунок заборгованості за договором, та виписку по картковому рахунку, з якої вбачається, що позичальник користувався кредитними коштами (а.с. 20-30 т.1). Таким чином, виписка за договором по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, у сукупності із розрахунком, а також довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, є доказом отримання позичальником кредитних коштів. Проте, позивачем при зверненні до суду не надано доказів погодження сторонами розміру процентів за користування кредитом, комісій, пені та штрафів за порушення умов кредитного договору, тобто внесені ОСОБА_1 кошти йшли на погашення заборгованості по тілу кредиту та могли зараховуватися на погашення процентів та інших платежів. Згідно наданої банком виписка по картковому рахунку за договором б/н від 11.06.2007 вбачається, що ОСОБА_1 за період часу з 11.06.2007 р. по 30.11.2020 року фактично було знято з карткового рахунку кошти в сумі 120473.21 грн.., в той же час за вказаний період часу ОСОБА_1 , з метою повернення отриманих кредитних коштів, було внесено на рахунок кошти в сумі 114605,89 грн. Наведений банком розмір заборгованості за тілом кредиту заперечувався відповідачем у судовому засіданні, проте останній спростовував його лише виходячи з безпідставності проведення нарахування відсотків, комісії та неустойки. Доказів, які б підтверджували відсутність боргу за тілом кредиту та його розміру, щодо цього відповідачем суду не надано. Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Стаття 81 ЦПК України визначає обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Особа наділена правом самостійно обирати коло доказів, на які вона посилається і які подає до суду, виходячи із своєї процесуальної заінтересованості та позиції у справі. Звертаючись до суду з даним позовом АТ КБ «ПриватБанк», надало належні докази, які підтверджують наявність заборгованості по тілу кредиту в сумі 5867, 35 грн., на підтвердження заборгованості у заявленому розмірі доказів позивачем не надано. За таких обставин доводи позивача є часткового обґрунтованими, а висновки суду першої інстанції щодо не доведення позивачем факту наявності заборгованості по кредитному договору не ґрунтуються на поданих доказах, а тому підлягають частковому скасуванню. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 червня 2022 року, з ухваленням нового рішення. Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України). Так, при подачі позовної заяви позивачем було сплачено 2102 грн судового збору, при подачі апеляційної скарги - 3153 грн судового збору. Всього було сплачено 5255 грн. Оскільки даною постановою позовна заява задоволена на 17%, а тому на користь позивача АТ КБ «Приватбанк» з відповідача підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі 893,35 грн. Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 червня 2022 року - скасувати. Ухвалити нове рішення яким позовну заяву акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 11.06.2007 року у розмірі 5867 (п`ять тисяч вісімсот шістдесят сім) гривень 35 коп., яка станом на 30.11.2020 року складалася з заборгованості за тілом кредиту. Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 )) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» (код ЄДРПОУ 14360570) понесені судові витрати у загальному розмірі 893 (вісімсот дев`яносто три) гривні 35 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлено 07 лютого 2023 року. Головуючий суддя : __________________ Г.Л. Карпушин Судді: _______________ О.Ю. Кузнєцова _______________ С.А. Гальонкін