Ухвала КАС ВС № 420/2927/21

УХВАЛА 08 лютого 2023 року м. Київ справа № 420/2927/21 адміністративне провадження № К/990/3730/23 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Військової академії (м. Одеса) на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року у справі №420/2927/21 за позовом Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 760 861,56 гривень, УСТАНОВИВ: Військова академія (м. Одеса) звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути зі ОСОБА_1 на користь Військової академії (м. Одеса) витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 760 861,56 гривень. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Військової академії (м. Одеса) витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 760861,56 гривень. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року скасовано та ухвалено постанову, якою позовні вимоги Військової академії (м. Одеса) задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Військової академії (м. Одеса) витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 664 118,71 гривень. В іншій частині позовних вимог Військовій академії (м. Одеса) відмовлено. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції в частині суми стягнення зі ОСОБА_1 на користь Військової академії (м. Одеса) витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 664 118,71 гривень, позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 19 січня 2023 року. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне. У касаційній скарзі позивачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. На обґрунтування зазначеної підстави для касаційного оскарження, заявник касаційної скарги вказує, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив надані позивачем докази, зокрема, розрахунок заборгованості, та допустив помилку в оцінці нарахованих сум безпідставно визнавши витрати по виплатам щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу в розмірі 96742,85 грн, компенсацією за піднайом житлових приміщень. За твердженням позивача невірне визначення правового походження вказаної суми призвело до помилкового висновку про безпідставність їх стягнення судом першої інстанції. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставини справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Слід наголосити, що доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним недослідженню таких доказів, неповному з`ясуванню судом обставин та/або встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу. Тобто, доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв`язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним. Доведення наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині одного з висновків суду не може бути підставою для відкриття касаційного провадження в частині іншого висновку з підстав порушення норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що доводи позивача про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, не містять обов`язкового одночасного викладення обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Подаючи касаційну скаргу, скаржником не викладено підстави для касаційного оскарження судових рішень, визначеної пунктом 4 частини другої статті 328 КАС України, у зв`язку з чим така касаційна скарга підлягає поверненню. Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права. Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, та не викладення відповідачем підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки доводи позивача про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, не містять обов`язкового одночасного викладення обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Військової академії (м. Одеса) на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року у справі №420/2927/21 за позовом Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 760 861,56 гривень - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н. В. Шевцова