LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд640/29740/20

від 06.02.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/29740/20 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИЛА Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до ГУ ДПС у м.Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.02.2019 №0014184203, №0014204203, №0014164203, №0014174203. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м.Києві від 28.02.2019 №0014164203. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що під час перевірки відповідачем не досліджено документів, які підтверджують направлення (вручення) кредитором повідомлення про прощення боргу боржнику, а після переходу права власності на предмет іпотеки до ПАТ «Укрсоцбанк» позивач виконав своє зобов`язання перед кредитором у повному обсязі, тобто підставою погашення заборгованості по кредиту слугувало стягнення на предмет іпотеки, а не прощення банком заборгованості, а тому відповідна сума не могла бути віднесена до отриманого позивачем додаткового блага з ознакою доходу « 126», що свідчить про відсутність об`єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб, протиправність висновків акту перевірки та незаконність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що перевірку позивача проведено у відповідності до норм законодавства, позивачу пропонувалось надати інформацію з документальним підтвердженням щодо подання декларації та декларування доходу за 2017 рік та проінформовано про проведення документальної позапланової перевірки, а внаслідок прощення позивачу боргу ним було отримано дохід, про що контролюючий орган був повідомлений ПАТ «Укрсоцбанк», тому у ОСОБА_1 виникли зобов`язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб, військового збору та подачі декларації про майновий стан та доходи. Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). В силу положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України, беручи до уваги, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом ГУ ДФС у м. Києві від 11.01.2019 вирішено на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 ПК України та у зв`язку із одержанням інформації про отримання фізичною особою - платником податків доходу у вигляді анульованого боргу за кредитом провести документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 21.01.2019 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів. Метою проведення перевірки визначено встановлення дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019) за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 (а.с.60). Вказаний наказ направлено на адресу позивача разом із повідомленням від 11.01.2019 №2535/Г/26-15-42-03-27 із вимогою надання всіх необхідних документів, що пов`язані з нарахуванням і платою податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «Укрсоцбанк», які були отримані позивачем 17.01.2019 (а.с.62-63). В період з 21.01.2019 по 25.01.2019 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019) за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 31.01.2019 №171/26-15-42-03-2839116298 (а.с.13-16), яким встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: - абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 та п.179.7 ст.179 ПК України, в наслідок чого контролюючим органом донараховано платнику податок на доходи фізичних осіб у сумі 441823,98 грн; - пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України, що полягає у неподанні податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік; - п.161 підрозд.10 р.XX ПК України, внаслідок чого контролюючим органом донараховано платнику військового збору в сумі 36818,67 грн; - пп.«а» п.176.1 п.176 та п.44.1, п.44.3 ст.44 ПК України, що полягає у не надано до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.02.2019: - №0014174203 форми «ПС» (а.с.8), яким застосовано до позивача штрафну санкцію у сумі 170,00 грн; - №0014184203 форми «Р» (а.с.9), яким позивачу визначено до сплати грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 552279,98 грн (в т.ч. за податковим зобов`язанням - 441823,98 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 110456,00 грн); - №0014204203 форми «Р» (а.с.10), яким позивачу визначно до сплати грошове зобов`язання по військовому збору на суму 46023,34 грн (в т.ч. за податковим зобов`язанням - 36818,67 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 9204,67 грн; - №0014164203 форми «ПС» (а.с.11), яким до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 510,00 грн. Наведені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку та рішенням ДФС України від 13.05.2019 №21861/6/99-99-11-05-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення (а.с.25-28). Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що що наприкінці 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» прийняло рішення про прощення (анулювання) позивачу залишку заборгованості за кредитним договором у вигляді основної суми боргу у розмірі 90453,60 доларів США, що за офіційним курсом НБ України станом на 11.12.2017 складало 2454577,69 грн, які позивач не задекларував, та відповідно не обчислив із цієї суми податок на доходи та військовий збір, які піддягали сплаті таким платником до бюджету. В той же час, висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог ПК України у зв`язку із неподанням до перевірки книги обліку доходів і витрат є безпідставними. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Підпунктом 9.1.2 п.9.1 ст.9 ПК України податок на доходи фізичних осіб віднесено до загальнодержавних податків. У відповідності до п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Підпунктами 16.1.3-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з пп.пп.14.1.47, 14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу); доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Підпунктом 162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України встановлено, що платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Згідно п.163.1 ст.163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Пунктом 164.1 ст.164 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Згідно з ппп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 наведеної статті до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. За кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит), платник податку має право на сплату суми податкового зобов`язання, нарахованої на суму боргу (кредиту та/або відсотків), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов`язання. Для розстрочення такої суми податкового зобов`язання платник податку разом із декларацією подає до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов`язання Відповідно до п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Згідно з п.161 підрозділу 10 р.XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Відповідно до пп.1.3 п.161 підрозділу 10 р.XX «Перехідні положення» ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Таким чином, у випадку отримання фізичною особою - платником податків доходу у формі додаткового блага в результаті прощення (анулювання) основної суми боргу по кредиту у платника податків виникають податкові зобов`язання з подання декларації про майновий стан і доходи і сплаті податку на доходи фізичних осіб та військового збору. У справі, що розглядається, спірним, на думку позивача, є віднесення контролюючим органом основної суми прощеного (анульованого) за кредитним договором №1029/3455 від 24.05.2007 боргу в розмірі в розмірі 2454577,69 грн до отриманого ним у 2017 році доходу, а також недотримання ПАТ «Укрсоцбанк» визначеного ПК України порядку повідомлення боржника про прощення такого боргу. З матеріалів справи вбачається, що між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №02-10/1706 від 24.05.2007 у якості забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту №10-29/3455 від 24.05.2007, відповідно до п.1.4 якого розмір основного зобов`язання по кредиту становить 120000,00 доларів США зі сплатою процентів у розмірі 13% річних з терміном погашення до 24.05.2022 (а.с.17-18). Відповідно до п.1.1 вказаного договору іпотекодавець ( ОСОБА_1 ) передає в іпотеку іпотекодержателю (Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк») у якості забезпечення зобов`язання за договором кредиту №10-29/3455 від 24.05.2007 укладеним між іпотекодавцем та іпотекодержателем, нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири від 31.12.2004 №17-12868. У подальшому, у зв`язку з невиконанням позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку» ПАТ «Укрсоцбанк» 11.12.2017 задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (рішення держаного реєстратора Хмельницького С.Ю.. Філія КП Клаванської сільської ради «Абсолют» у м.Києві №38684839 від 12.12.2017), а саме на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . В матеріалах справи наявна довідка ПАТ «Укрсоцбанк» від 22.12.2017 вих.№1741 про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, за якою згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності ринкова вартість предмета іпотеки станом на 11.12.2017 визначена на рівні 1433712,00 грн та після здобуття банком права власності на предмет іпотеки, заборгованість за договором кредиту №10-29/3455 від 24.05.2007 склала 110918,16 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.12.2017 складає 3006918,67 грн, а саме: сума кредиту - 90543,60 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.12.2017 складає 2454577,69 грн; пеня - 20374,56 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.12.2017 складає 552340,98 грн. У зв`язку із задоволенням вимог іпотекодержателя в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку» на дату реєстрації банком права власності на нерухомість, позивачу прощено (анульовано) залишок заборгованості за договором кредиту №10-29/3455 від 24.05.2007 в розмірі 90543,60 доларів США, пеня 20374,56 доларів США та у відповідності до вимог ПК України до складу річного доходу ОСОБА_1 за 2017 рік включається дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу в розмірі 90543,60 доларів США та отриманий дохід підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%, які позивач самостійно повинен сплатити до Державного бюджету України (а.с.66). Вказана довідка була направлена на адресу позивача та отримана останнім 29.12.2017, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення (а.с.67). Таким чином, заборгованість позивача за кредитним договором №10-29/3455 від 24.05.2007 була лише частково погашена за рахунок майна, переданого в іпотеку. Водночас інша частина заборгованості була прощена банком, що в розумінні ппп.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України є додатковим благом у формі суми прощеного (анульованого) боргу, про що ПАТ «Укрсоцбанк» повідомив ОСОБА_1 у встановлений законодавством спосіб. Наведене відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 27.10.2022 у справі №240/8836/19, яка підлягає врахування при вирішення даного спору. Про факт анулювання заборгованості позивача за кредитним договором на суму 2454577,69 грн ПАТ Укрсоцбанк повідомив ГУ ДФС у м.Києві листом від 03.08.2018 №05.6.-12/79-802 (а.с.65). Відомості про отримання позивачем від ПАТ «Укрсоцбанк» доходу у сумі 2454577,69 грн за ознакою доходу « 126» (додаткове благо) містяться в Державному реєстрі фізичних осіб про суми отриманих доходів за видами доходів за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 (а.с.64). За таких обставин, внаслідок отримання позивачем у 2017 році доходу у вигляді додаткового блага внаслідок прощення позивачу основної заборгованості за кредитним договором №10-29/3455 від 24.05.2007 в розмірі 90543,60 доларів США, що станом на 11.12.2017 за курсом НБУ становить 2454577,69 грн, у позивача виник обов`язок з подачі декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік та сплати податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18% і військового збору за ставкою 1,5%. При цьому, наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 11.01.2019 №272 містить посилання на відповідні обставини та положення норм податкового законодавства, що слугували підставою для призначення та проведення перевірки позивача, і вказаний наказ був направлений на адресу позивача 11.01.2019 та отриманий останнім 17.01.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком та рекомендованим повідомленням про вручення (а.с.60-63), внаслідок чого колегія суддів відхиляє посилання скаржника на протиправність вказаного наказу та незаконність проведеної перевірки. З огляду на викладені обставини за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності і законності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 28.02.2019 №0014184203, №0014204203, №0014164203 і відсутність підстав для їх скасування. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що апеляційна скарга не містить жодних обґрунтувань та рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині задоволених позовних вимог, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Текст постанови виготовлено 06 лютого 2023 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»