Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/978/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2023 року справа №200/978/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року (повне судове рішення складено 01 листопада 2022 року) у справі № 200/978/22 (суддя в І інстанції Бєломєстнов О.Ю.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості з пенсії, УСТАНОВИВ: У січні 2022 року представник позивача Мендрик Дмитро Олександрович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі ГУ ПФУ в Донецькій області), у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії у розмірі 93 341,05 грн.; - стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії у розмірі 93 341,05 грн. В обґрунтування позову зазначив, що позивач є пенсіонеркою та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області. За час перебування у відповідача на обліку їй нараховано, але не виплачено пенсію у розмірі 93 341,05 грн. У зв`язку з наведеним представник позивача вважав, що право позивача на отримання нарахованої суми пенсії має бути поновлено шляхом стягнення цих коштів з відповідача. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Донецькій області щодо не виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.07.2016 по 30.09.2019 у розмірі 93 341,05 грн. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.07.2016 по 30.09.2019 у розмірі 93 341,05 грн. Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначено, що пенсію позивач отримувала по червень 2016 року, однак Маріупольським ОУ ПФУ Донецької області у липні 2016 року від СБУ було отримано інформацію про повернення позивача на тимчасово окуповану територію. ОСОБА_1 звернулась з особистою заявою відповідно до порядку № 22-1 до управління Пенсійного фонду України про поновлення виплати пенсії. Управлінням виконано розрахунок суми пенсії за період з 01.07.2016 по 31.09.2019. Нарахована ОСОБА_1 сума доплати за період з 01.07.2016 по 31.09.2019 має бути виплачена на умовах Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165 «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території». Проте, ГУ ПФУ в Донецькій області не є розпорядником відповідних коштів. Фінансування пенсійних виплат здійснюється централізовано на підставі сформованої територіальним управлінням розрахункової потреби на фінансування пенсійних виплат, надісланої до ГУ ПФУ в Донецькій області. Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке. ОСОБА_1 є громадянкою України та внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копіями паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 18.03.2000, та довідки від 25.04.2017 № 0000187822. Відповідач є суб`єктом владних повноважень, основним завданням якого є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення. Положенням про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486 встановлено, що Головне управління, утворене шляхом злиття головного управління Фонду та управління Фонду, головне управління Фонду, до якого приєднані управління Фонду, також забезпечують виконання завдань, передбачених пунктом 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2. Підпунктом 7 пункту 4 цього Положення визначено, що Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства. Таким чином спірні правовідносини безпосередньо стосуються покладених на відповідача владних управлінських функцій. Судами встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач як отримувач пенсії перебуває на обліку у відповідача як внутрішньо переміщена особа. На адвокатський запит 12.01.2022 відповідачем була надана довідка про розмір нарахованої та фактично виплаченої пенсії ОСОБА_1 , з якої вбачається, що нарахована та не виплачена сума пенсійних виплат за період з 01.07.2016 по 30.09.2019 становить 93 341,05 грн. Позивач вважала, що станом на час звернення до суду належним та ефективним способом захисту порушених прав буде стягнення з відповідача вказаної заборгованості. Таким чином, спірним питанням даної справи є бездіяльність відповідача стосовно не виплати заборгованості з пенсії минулих періодів та її стягнення. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з такого. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII), відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Право позивача на отримання пенсії відповідачем не заперечується. Підстави для припинення виплати пенсії визначені 1 ст. 49 вказаного Закону, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду або судом, і лише з підстав визначених ст. 49 Закону № 1058-IV , перелік яких є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав виключно у випадках, передбачених законом. Законом № 1706-VII підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії не встановлені. Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу. Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Судами не встановлена наявність визначених у законі підстав для невиплати нарахованої позивачці пенсії. Слушними є доводи позивача, що в цьому спорі наявність статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні пенсії, яка призначена у зв`язку з трудовою діяльністю, і потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, які не передбачені законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікації особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення, тощо. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 8, ч.2 ст. 19 Конституції України). Припинення виплати пенсії позивачу відбулося не у спосіб, що передбачений законом, і з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд при розгляді справи № 805/402/18-а. Слід зазначити, що відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України для виплати пенсії за минулий період, не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 та Постанова КМУ № 335 є підзаконними нормативно-правовими актами, які обмежують встановлені законодавством право на отримання пенсії позивачем. Крім того, у пунктах 23, 26 рішення у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Судами встановлено, що позивачу пенсія за період з 01.07.2016 по 30.09.2019 фактично нараховувалась, однак не виплачувалась, у зв`язку з чим утворилась заборгованість з пенсійних виплат у розмірі 93 341,05 грн. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з метою повного захисту порушеного права позивача підлягає визнанню протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.07.2016 по 30.09.2019 у розмірі 93 341,05 грн., а порушені права - захисту шляхом стягнення заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.07.2016 по 30.09.2019 у розмірі 93 341,05 грн. Відтак, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року в справі № 200/978/22 залишити без змін. Повне судове рішення 07 лютого 2023 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук