Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/966/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2026 року справа №360/966/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі № 360/966/25 (головуючий І інстанції Ірметова О.В.) за позовом адвоката Горщара Сергія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, - У С Т А Н О В И В: Адвокат Горщар Сергій Васильович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яким просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2024 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01 липня 2024 року за актуальними на день виплати банківськими реквізитами. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про що вказано у листі від 24.01.2025 за № 1200-0208-8/2356 Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач) як одержувач пенсії у зв`язку з втратою годувальника, що призначена відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-1V Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. У той же час, виплату пенсії позивачу було зупинено. Представником позивача надіслано відповідачу адвокатський запит № б/н від 22.01.2025, у якому висловлено прохання надати інформацію чи перебуває ОСОБА_1 станом на дату надання відповіді на обліку як отримувач пенсії за віком; інформацію щодо причин призупинення виплати пенсії, щодо дати з якої пенсія не виплачується, копію відповідного рішення; інформацію чи переведено виплату пенсії на поштове відділення; інформацію чи визначено пенсійними органами ОСОБА_1 як особу якій необхідно подавати заяву про проходження ідентифікації для поновлення виплати; інформацію чи визначено пенсійними органами ОСОБА_1 як особу яка проживає за кордоном; інформацію чи визначено пенсійними органами ОСОБА_1 як особу яка проживає на тимчасово окупованій території; копію розрахунку пенсії, стажу, індивідуального коефіцієнту; копію розрахунку не виплаченої пенсії станом на дату звернення. Листом від 24.01.2025 за № 1200-0208-8/2356 відповідач повідомив, що нарахування та виплату пенсії позивачу припинено з 01.07.2024 па підставі отриманої інформації з ЄІБВПО, щодо невідповідності її облікових даних. Зокрема вказано, що виплату призупинено відповідно до інформації, отриманої від Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. До листа додано протокол призначення пенсії, розрахунок заробітної плати, розрахунок стажу. Іншої запитуваної інформації та документів не надано. Відповідач зазначив, що поновлення виплати пенсії може бути вирішено в територіальному органі Пенсійного фонду України за новим місцем реєстрації проживання або реєстрації фактичного місця проживання за умови надання підтверджуючих документів про місце реєстрації на території, де органи державної влади України здійснюють свої повноваження. Позивач вважає дії відповідача з припинення виплати пенсії з підстав, які не передбачені частиною першою статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV протиправними. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі № 360/966/25 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2024 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 липня 2024 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджено паспортом громадянина України, довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера. ОСОБА_1 з 01.07.2015 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як внутрішньо переміщена особа та одержувач пенсії у зв`язку з втратою годувальника, що призначена відповідно до Закону № 1058-IV. З 01.07.2015 по 30.06.2024 пенсія у зв`язку з втратою годувальника нараховувалась та виплачувалась ОСОБА_1 в повному обсязі, заборгованості за цей період немає. Місяць останнього нарахування та виплати пенсії - червень 2024 року, розмір пенсії на дату припинення пенсії складає 10244,89 грн. 22 січня 2025 року представник позивача звернувся до ГУПФУ в Луганській області з адвокатським запитом щодо виплати пенсії. У відповідь на звернення ГУПФУ в Луганській області листом від 24.01.2025 № 1200-0208-8/2356 повідомило, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має статус внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_3 .Виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2024 призупинено (особливість 93 ВПО не зареєстрована) відповідно до інформації, отриманої від Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації 09.07.2024 про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи 23.04.2024 через застосунок Дія. Рішення стосовно припинення виплати пенсії Головним управлінням формується у випадку закриття постійною причиною. Розмір пенсії ОСОБА_1 на дату припинення пенсії складає 10244,89 грн. Питання поновлення виплати пенсії може бути вирішено в територіальному органі Пенсійного фонду України за новим місцем реєстрації проживання або реєстрації фактичного місця проживання за умови надання підтверджуючих документів про місце реєстрації на території, де органи державної влади України здійснюють свої повноваження. В електронній пенсійній справі відсутні документи підтверджуючи інформацію про перебування/не перебування ОСОБА_1 як особу, яка проживає на непідконтрольній українській владі території або за кордоном. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до статті 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. У статті 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. У частині третій статті 4 вказаного Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Згідно зі статтею 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. Відповідно до частини першої статті 47 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Право позивача на отримання пенсії відповідачем не заперечується. Підстави для припинення виплати пенсії визначені статтею 49 вказаного Закону, згідно з якою в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1)якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном; 3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин"; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом. Отже, припинення виплати пенсії можливе було лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду або судом, і лише з підстав визначених статті 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, перелік яких є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав виключно у випадках, передбачених законом. Законом України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії не встановлені. В судовому порядку виплата пенсії позивачу не припинялася. Органом Пенсійного фонду рішення про припинення виплати пенсії з встановлених законом підстав не приймалося. Правової позиції щодо пріоритетності застосування норм статті 49 Закону № 1058-IVяк підстави для припинення виплати пенсії дотримується Верховний Суд у своїх рішеннях за 2018 рік, зокрема, від 06 лютого 2018 року у справі № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17), від 13 лютого 2018 року у справі № 243/11937/17 (провадження № К/9901/1267/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 425/1459/17 (провадження № К/9901/15534/18), від 27 лютого 2018 року у справі № 644/6336/17 (провадження № К/9901/2714/17), від 06 березня 2018 року № 243/4732/17 (провадження № К/9901/1464/17). Посилання відповідача на те, що відбулося призупинення виплати пенсії позивача, є неприйнятними, оскільки таке зупинення з подальшим поновленням виплати пенсії законом передбачено лише щодо пенсії по інвалідності в разі зміни групи інвалідності (ст.35 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування). Підставою для припинення виплати позивачу пенсії став лист Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації від 09.07.2024 про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи 23.04.2024 через застосунок Дія. Водночас суд зазначає, що Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії. Не передбачено такої підстави й будь-яким іншим законом або нормативно-правовим актом України. Отже судом встановлено, що з 01.07.2024 виплату пенсії припинено з підстав, що не передбачені статтею 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем. Окремого рішення щодо припинення виплати пенсії суду не надано. Відповідачем у справі не надано відомостей, що позивач отримує пенсію в іншому територіальному органі Пенсійного Фонду України на території України. Суд вважає за необхідне зазначити, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи. У рішеннях Конституційного Суду України (від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України. Враховуючи наведене, орган Пенсійного фонду безпідставно не виплачував позивачу пенсію. Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. В даному спорі наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв`язку з трудовою діяльністю, і потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, які не передбачені законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікації особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення, тощо. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України). Верховний Суд України 06.10.2015 ухвалив постанову в справі №608/1189/14-а, де зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право (право на отримання пенсії) незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія. Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття майно охоплює як наявне майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності (п. 74 рішення від 02.03.2005 у справі Von Maltzan and Others v. Germany). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися активом: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є активом, на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, ст.1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту правомірних (законних) очікувань. Припинення виплати пенсії позивачу відбулося не у спосіб, що передбачений законом, і з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним. Припиненням виплати пенсії з підстав, що не передбачені законом, порушено право позивача на отримання пенсії, на що позивач мав законні очікування. Щодо вимоги про поновлення нарахування та виплати пенсії за актуальними на день виплати банківськими реквізитами, суд зазначає, що така вимога є передчасною, спірним питанням у цій справі є правомірність припинення виплати позивачеві пенсії без прийняття відповідного рішення у зв`язку зі скасуванням довідки ВПО, а не спосіб виплати пенсії. Згідно із частинами першою, другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на наведене такі дії суб`єкта владних повноважень підлягають визнанню протиправними, а порушені права захисту шляхом зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату позивачу пенсії з дня припинення її виплати. Вирішуючи спір, судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України враховані правові висновки, що викладені у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18). Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Щодо клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду суд зазначає, що згідно з положеннями статті 49 Закону № 1058-IV припинення виплати пенсії відбувається за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України або суду за наявності визначених законом підстав. Відповідачем до суду не надано жодних доказів вручення позивачу рішення про припинення (призупинення) виплати пенсії. Таким чином, строк звернення до суду з даною позовною заявою не пропущено. Аналогічна правова позиція зазначена в рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі № 360/966/25 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі № 360/966/25 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 15 січня 2026 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв