Постанова Волинський апеляційний суд № 161/13465/21

Справа № 161/13465/21 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П. Провадження № 22-ц/802/150/23 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 лютого 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О. І., суддів - Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В., секретар судового засідання Ганжа М. І., з участю особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування, за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2022 року, В С Т А Н О В И В : 28 липня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 03 листопада 2020 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz 300D» держаний номерний знак НОМЕР_1 , здійснюючи рух по вулиці Рівненській у напрямку Київського майдану в м. Луцьку, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка здійснювала перехід проїжджої частини дороги на нерегульованому пішохідному переході, унаслідок чого ОСОБА_5 від отриманих травм померла. Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2021 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Mercedes-Benz 300D» держаний номерний знак НОМЕР_1 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «Страхова група «ТАС», тому відповідач як страховик є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому законом порядку. 24 листопада 2020 року вона звернулася до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування, яке полягає у витратах у тому числі і на спорудження надгробного пам`ятника та надала усі необхідні докази, але відповідачем у виплаті саме цих витрат їй було відмовлено і запропоновано надати акт виконаних робіт та фото встановленого пам`ятника, що не передбачено вимогами законодавства для здійснення таких виплат. Вважає відмову відповідача у здійсненні страхового відшкодування незаконною та безпідставною. Ураховуючи наведене, просила стягнути із відповідача на її користь страхове відшкодування витрат, які вона понесла на встановлення надгробного пам`ятника із урахуванням пені та 3 % річних в загальному розмірі 45687,95 грн, з яких 45000 грн страхового відшкодування витрат на встановлення надгробного пам`ятника, 573,29 грн пені, 114,66 грн 3% річних, а також стягнути 3000 грн витрат на правничу допомогу. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_3 45000 грн страхового відшкодування. У решті позову відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «СК «ТАС» в дохід держави 977 грн 46 коп. судового збору. В апеляційній скарзі особа, яка не брали участі у справі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову у позові. Відзив на апеляційну скаргу учасники справи не подали. У судовому засіданні особа, яка не брали участі у справі ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав і просять її задовольнити. Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Позивачка повідомлялася про судове засідання як особисто, так і через свого представника /а.с.67, 166, 167, 175-178/ (ч. 5 ст. 130, п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вручення судової повістки представнику шляхом доставлення судової повістки на його офіційну електронну адресу). Крім того, надіслана позивачці за зазначеною нею у позовній заяві адресою знаходження (а.с.1) судова повістка про призначення судового засідання на 01.02.2023 повернулася без вручення з відміткою Укрпошти про відсутність адресата за цією адресою. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 131 ЦПК України ця судова повістка також вважається доставленою. Заслухавши апелянта та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з таких підстав. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачкою обставин встановлення пам`ятника і понесення відповідних на це витрат. Проте, до такого висновку суд дійшов помилково, без повного з`ясування обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК). Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Відповідно до вимог ст.ст.263, 264, 265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. В мотивувальній частині рішення має бути зазначено, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду. За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зокрема статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону). Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди. Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком. Згідно з пунктом 27.4. статті 27 Закону страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Судом встановлено, що 03 листопада 2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz 300D» держаний номерний знак НОМЕР_1 , здійснюючи рух по вулиці Рівненській у напрямку Київського майдану в м. Луцьку, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка здійснювала перехід проїжджої частини дороги на нерегульованому пішохідному переході, унаслідок чого ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень померла. Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2021 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с.17-18). На момент ДТП відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/7398238 від 14.05.2020 цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Mercedes-Benz 300D» держаний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС», страхова сума за шкоду заподіяну життю та здоров`ю становить 260000 грн (а.с.41). Згідно з матеріалами справи 27.11.2020 до ПрАТ «СК «ТАС» надійшла спільна заява ОСОБА_3 і ОСОБА_1 від 24.11.2020 про страхове відшкодування, у якій наведено у тому числі дані про витрати на спорудження надгробного пам`ятника ОСОБА_5 , приєднано до заяви щодо цих витрат оригінали товарного чека про оплату послуг зі спорудження надгробного пам`ятника на суму 45000 грн і договору про надання цих послуг, а також прохання страхове відшкодування виплатити в рівних частинах безготівково за зазначеними заявниками реквізитами (а.с.42-44). Згідно страхових актів із розрахунками сум страхового відшкодування та платіжних доручень вбачається, що ОСОБА_1 , як дочці потерпілої виплатили страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 60000 грн, а ОСОБА_3 виплачено страхове відшкодування витрат на поховання у розмірі 11030 грн. Зазначено про утримання 45000 грн відсутній акт виконаних робіт та фото встановленого пам`ятника (а.с.46-55). Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не залучив до розгляду справи іншу потерпілу ОСОБА_1 , яка спільно з позивачкою щодо і цих витрат підписувала заяву від 24.11.2020 до ПрАТ «СК «ТАС». Пункт 27.4 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає порядок здійснення страховиком відшкодування особі, яка здійснила витрати на спорудження надгробного пам`ятника. Спорудження пам`ятника включає в себе такі складові, як його виготовлення та встановлення. Позивачка не надала суду жодних належних, достовірних і допустимих доказів про встановлення надгробного пам`ятника ОСОБА_5 по ескізу, згідно укладеного 17.11.2020 договору на надання послуг та товарного чеку від 17.11.2020 (а.с.53-55). Разом із тим особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 приєднала до апеляційної скарги належні, допустимі і достовірні докази про виготовлення і встановлення надгробного пам`ятника ОСОБА_5 , тобто фактичне понесення витрат на спорудження надгробного пам`ятника. Жодних спростувань цим доказам позивачка ні особисто, ні через свого представника апеляційному суду не надала. Ураховуючи наведене, висновки суду першої інстанції про стягнення на користь позивачки ОСОБА_3 страхового відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника є такими, що зачіпають інтереси ОСОБА_1 , яка до участі у розгляді цієї справи залучена не була, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та зроблені з порушенням норм процесуального права. Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення. У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з позивачки на користь апелянта підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. В позові ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1362 (одну тисячу триста шістдесят дві) гривні судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя Судді