Постанова 4813 № 523/3432/22

Номер провадження: 22-ц/813/3003/23 Справа № 523/3432/22 Головуючий у першій інстанції Далеко К.О. Доповідач Вадовська Л. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.01.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря - Поворозко І.Ю., переглянувши справу №523/3432/22 за заявою боржника ОСОБА_1 , за участю Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувача ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2022 року у складі судді Далеко К.О., - в с т а н о в и в : Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2014 року в справі №523/18490/13-ц позов ОСОБА_2 задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 переданий в рахунок купівлі-продажу квартири аванс у розмірі 112000,00 грн., судові витрати в сумі 1120,00 грн. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 липня 2015 року в справі №523/11372/15-ц подання державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України задоволено; заборонено боржнику ОСОБА_1 , 1959 року народження, перетинати державний кордон України до виконання зобов`язань за рішенням суду в справі №523/18490/13-ц. 4 березня 2022 року боржник ОСОБА_1 подав заяву про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, в якій просив скасувати заборону на перетинання державного кордону України, встановлену ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 липня 2015 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Заяву обґрунтовано тим, що виконавче провадження №43540654 закінчене в кінці 2016 року, в Єдиному реєстрі боржників запис про нього як боржника у виконавчому провадженні №43540654 відсутній. 2 березня 2022 року мав намір з родиною евакуюватись за межі території України, проте через контрольно-пропускний пункт на межі кордону України з Республікою Молдова його не пропустили з підстав наявної заборони на перетинання державного кордону України, що була встановлена в рамках виконавчого провадження №43540654. Вважає, що закінчення виконавчого провадження №43540654 та відсутність відомостей про нього як боржника в Єдиному реєстрі боржників є підставою для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 9 березня 2022 року заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України прийнято до провадження (а.с.12). Стягувач ОСОБА_2 заперечила проти задоволення заяви, посилаючись на невиконання рішення суду та намагання боржника у такий спосіб уникнути виконання зобов`язання (а.с.46). Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2022 року в справі №523/3432/22 заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України задоволено; скасовано тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , накладене ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 липня 2015 року по справі №523/11372/15-ц у вигляді заборони перетинання державного кордону України до виконання зобов`язань за рішенням суду (а.с.59-62). Висновок суду мотивовано тим, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України розповсюджується на заявника ОСОБА_1 протягом майже шести років після завершення виконавчого провадження №43540645 та протягом майже трьох років після спливу строку пред`явлення виконавчого листа №523/18490/13-ц до виконання. За таких обставин відмова у скасуванні тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України буде порушувати статтю 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також суд, виходячи з принципу пропорційності та того, що обмеження у праві виїзду за межі України носить «тимчасовий» характер, прийняв до уваги доводи заявника ОСОБА_1 про те, що він намагався домовитися із стягувачем та добровільно погасити заборгованість, проте вона відмовилась, посилаючись на незгоду із рішенням суду, яким стягнуто суму авансу в гривневому еквіваленті. На думку суду, завершення виконавчого провадження, відсутність доказів вчинення стягувачем дій з пред`явлення до виконання виконавчого листа з 2016 року (дати завершення виконавчого провадження) фактично унеможливлюють добровільне виконання ОСОБА_1 рішення суду. Суд також врахував, що боржник ОСОБА_1 має на утриманні двох малолітніх дітей 2012 та 2015 року народження, а Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України введено в Україні воєнний стан. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 травня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу суду про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви боржника про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (а.с.66-67). За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість ухвали з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Судове рішення, до виконання якого судом 23 липня 2015 року встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, до теперішнього часу не виконано навіть частково, боржник всіляко ухиляється від виконання рішення суду, що набрало законної сили. Невиконання судового рішення через ухилення боржника є суттєвою обставиною, яку суд безпідставно не врахував. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує тим, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України розповсюджується на боржника протягом майже шести років після завершення виконавчого провадження №43540645 та протягом майже трьох років після спливу строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Станом на дату розгляду судом заяви про скасування тимчасового обмеження боржник ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі боржників не значиться (а.с.109-111). Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2014 року в справі №523/18490/13-ц позов ОСОБА_2 задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 переданий в рахунок купівлі-продажу квартири аванс у розмірі 112000,00 грн., судові витрати в сумі 1120,00 грн. Рішення суду не оскаржено. На виконання вказаного рішення Суворовським районним судом м. Одеси 7 травня 2014 року видано виконавчий лист №523/18490/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 113120,00 грн. У виконавчому провадженні №43540645 з примусового виконання виконавчого листа 523/18490/13-ц, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 7 травня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів, державним виконавцем подано до суду подання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань. Подання розглянуто судом в порядку статті 377-1 ЦПК України 2004 року в редакції, що діяла на час розгляду подання, прийнята судом першої інстанції ухвала за результатами розгляду подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, не оскаржена. Виконавче провадження №43540645 з виконання виконавчого листа №523/18490/13-ц, виданого 7 травня 2014 року Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 авансу у розмірі 112000,00 грн., витрат на сплату судового збору в сумі 1120,00 грн., а всього грошової суми у розмірі 113120,00 грн.: відкрито постановою головного державного виконавця другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Хорунжа В.Г. від 4 червня 2014 року; повернуто стягувачу на підставі пункту 5 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місце проживання боржника) постановою старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Лисогор В.Г. від 26 вересня 2016 року. На час розгляду судом заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України: за даними Єдиного реєстру боржників ОСОБА_1 за виконавчим листом №523/18490/13-ц стягувача ОСОБА_2 не значиться; за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень відкритих за виконавчим листом №523/18490/13-ц стягувача ОСОБА_2 виконавчих проваджень після 26 вересня 2016 року не значиться. До апеляційної скарги стягувачем ОСОБА_2 не додано доказів звернення виконавчого листа №523/18490/13-ц до виконання після 26 вересня 2016 року. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) нині діючим Цивільним процесуальним кодексом України передбачені у Розділі УІ, норма статті 441 якого регулює тимчасове обмеження у праві виїзді за межі України. Так, відповідно до положень статті 441 ЦПК суд може скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника (ч.5); суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця (ч.6); за результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена (ч.7); відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України (ч.8). Отже, стаття 377-1 ЦПК України 2004 року, що діяла на час встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, рівно як і стаття 441 ЦПК України 2017 року, що діяла на час розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, була і є спеціальною нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень. Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Статтею 6 зазначеного закону встановлені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Так, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, зокрема, коли громадянин ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Встановлено, що виконавче провадження №43540645, в ході виконання якого за поданням державного виконавця було тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, завершено у 2016 році, виконавчий документ повернуто стягувачу та на примусовому виконанні з 26 вересня 2016 року не перебував. За таких обставин, зважаючи на те, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є спеціальною нормою, що застосовується на стадії виконання судових рішень, а таке примусове виконання рішення не проводиться протягом більше шести років після завершення виконавчого провадження №43540645, то накладене судовим рішенням тимчасове обмеження у виконавчому провадженні, що завершене, обґрунтовано скасовано судом. Сам по собі факт невиконання ухваленого судом у 2014 році рішення суду не є безумовною підставою для відмови у скасуванні встановленого судом за поданням державного виконавця обмеження, оскільки в даному випадку має місце те, що стягувач на протязі шести років після повернення їй у 2016 році виконавчого документа більше не звертала виконавчий лист до виконання. Підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду відсутні. Справа призначалась до розгляду на 15 грудня 2022 року; інформація про дату, час та місце розгляду справи доступна на сайті «Судова влада»; учасники справи повідомлялися документом в електронному вигляді «Судова повістка…», «SMS»-повідомлення «Судова повістка…»; на 15 грудня 2022 року учасники справи повідомлені завчасно, підстав для відкладення розгляду справи не встановлено. Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Датою ухвалення призначеного у судове засідання на 15 грудня 2022 року рішення судом апеляційної інстанції відповідно до положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складання повного судового рішення. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2022 року в справі №523/3432/22 про скасування тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві виїзду за межі України, встановлено на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 23 липня 2015 року в справі №523/11372/15-ц залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 30 січня 2023 року. Головуючий Л.М.Вадовська Судді Г.Я.Колесніков Є.С.Сєвєрова