Постанова 4857 № 380/7209/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/7209/21 пров. № А/857/16097/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Судової Хомюк Н.М., за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М., за участю представника відповідача Мельничука Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року, прийняте суддею Брильовським Р.М. о 09 год. 39 хв. у м. Львові, повний текст складено 31.01.2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- встановив: ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся з адміністративним позовом до Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення тринадцятої кадрової комісії №11 від 09 березня 2021 про неуспішне проходження атестації прокурором Золочівської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1 у зв`язку із не набранням прохідного балу за результатами складанням іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; визнання протиправним та скасування наказу керівника Львівської обласної прокуратури №650к від 18 березня 2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Золочівської місцевої прокуратури Львівської області та органів прокуратури з 23 березня 2021; поновлення ОСОБА_1 на службі в органах прокуратури на посаді прокурора Золочівської місцевої прокуратури Львівської області або на іншій рівнозначній посаді з 24 березня 2021; стягнення з Львівської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 відмовлено у задоволенні позову. Відмовляючи в задоволенні позову, суд зазначив про те, що комісія перед початком тестування встановила, що позивача ознайомлено з правилами проведення такого тестування, та з`ясовала про стан його здоров`я. Іспит не переривався, акти про дострокове його завершення з незалежних від членів комісії та прокурора причин не складалися. Зауваження чи скарги від прокурорів до та під час складання іспиту до членів кадрової комісії та робочої групи щодо технічної несправності програмного забезпечення, збоїв комп`ютерної техніки не надходили. Позивач жодних заяв щодо його стану здоров`я з метою перенесення дати іспиту не подавав і фактично використав своє право на проходження відповідного етапу атестації. Посилання позивача на лист ТОВ «Сайметрікс» від 02.03.2020 про технічні проблеми не стосуються предмету спору, оскільки позивач складав іспит через рік 23.02.2021. Набрання позивачем за результатами іспиту у формі анонімного тестування під час другого етапу атестації 89 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, є безумовною підставою згідно з пунктом 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX і пункту 5 розділу ІІ Порядку № 221 для його недопуску до наступних етапів атестації та прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Прийняти інше, крім указаного, рішення не було правових підстав. За наявності відповідного рішення тринадцятої кадрової комісії №11 від 09 березня 2021 про неуспішне проходження позивачем атестації Львівська обласна прокуратура на підставі вказаної норми Закону № 113-IX видала наказ №650к від 18 березня 2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Золочівської місцевої прокуратури Львівської області та органів прокуратури з 23 березня 2021. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги звертає увагу на те, що справді в жовтні 2019 позивачем було подано Генеральному прокурору заяву встановленого зразка про переведення його на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію. Однак, сам факт такого подання не свідчить про те, що ОСОБА_1 погодився з усіма умовами та процедурами проведення атестації, зокрема, і підставами для звільнення. Факт подання даної заяви дискримінаційного характеру, такого, що суперечить вимогам ст.62 Конституції України та ч.6 ст.27 Закону України «Про прокуратуру», підтверджує лиш бажання під загрозою звільнення перевестись на посаду прокурора в обласній прокуратурі та пройти відповідну атестацію. На думку скаржника, задекларована «атестація» по своїй суті є не атестацією з метою визначити здібності та моральні якості прокурора, а конкурсом з наявністю декількох претендентів на одне місце, за результатами якого певна кількість буде гарантовано звільнена з посад, не зважаючи на успішність проходження такої «атестації». Таким чином, навіть за умови успішного проходження атестації прокурором, наслідки щодо подальшої можливості бути призначеним на посаду прокурора є непередбачуваними, тобто прокурор може витратити певну, також не визначену, кількість часу на підготовку та успішне проходження атестації, після чого все одно може залишитися без роботи. Апелянт звертає увагу на те, що ст.51 Закону №1697-VІІ передбачено вичерпний перелік підстав звільнення прокурора з посади, тому недопустимим і безпідставним додаткове посилання в оскаржуваному наказі на пункт 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ. Покликається на те, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених саме КЗпП України, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника (попередження за 2 місяці про наступне вивільнення, врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення чисельності або штату працівників, змін в організації виробництва і праці тощо). При звільненні позивача жодної з наведених норм законодавства не було дотримано, за таких обставин його звільнення з посади є незаконним. Відтак, підставним є застосування положень КЗпП до регулювання спірних правовідносин, оскільки такі не врегульовані жодним спеціальним законодавством. Суд першої інстанції зазначаючи про те, що рішення Комісії є вмотивованим, упускає відсутність будь-якої мотивації комісії в частині некоректності питань, які містили по декілька варіантів правильних відповідей і є не зрозумілим, яку саме із правильних відповідей система враховувала, як правильну. Так, як вбачається з протоколу кадрової комісії №4 від 23.02.2021, заява позивача в частині некоректності поставлених питань та відповідей на питання, взагалі не розглядалась комісією. Зі змісту протоколу вбачається, що комісія обмежилась лише констатуванням того, що позивачем в поданій заяві зазначено про некоректність поставлених запитань. Однак, розгляду комісією зазначеної обставини протокол не містить. З приводу існування технічних збоїв в системі тестування, крім позивача, того ж дня до комісії звернулись інші прокурори, які брали у ньому участь, що підтверджується протоколами самої ж комісії №4 від 23.02.2021 та №5 від 09.03.2021. Однак, незважаючи на наявність значних скарг на технічну несправність обладнання, комісією жодних дій на встановлення об`єктивних причин цього здійснено не було. Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити позов. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06 серпня 2011 працював в органах прокуратури. До дисциплінарної відповідальності позивач жодного разу не притягався, а також неодноразово заохочувався. Тринадцятою кадровою комісією 09 березня 2021 прийняте рішення №11 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (другий етап атестації) у зв`язку із набранням недостатньої кількості балів 89, що є менше прохідного балу (93) для успішного складання іспиту. 18.03.2021 наказом Львівської обласної прокуратури №650к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Золочівської місцевої прокуратури Львівської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 23 березня 2021. Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання щодо правомірності звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури) у зв`язку із неуспішним проходженням прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (другий етап). Питання застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII у зіставленні з підпунктом 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-IX за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання вже неодноразово досліджувалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 17.08.2022 у справі №160/6659/20 і від 11.11.2021 у справі №580/1859/20. У вказаних справах Верховний Суд підкреслив, що з огляду на зміст включеної до Конституції України Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII (далі - Закон №1401-VIII) статті 131-1 Основного Закону, новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно внесено до загальної системи правосуддя. При цьому, Конституція України віднесла прокурорів у розділ «Правосуддя», змінила характер їхньої діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання як суддів, так і прокурорів. Дослідження змісту Закону №1401-VIII, а також пояснювальної записки до відповідного законопроєкту вказує на те, що його метою є удосконалення конституційних основ правосуддя для практичної реалізації принципу верховенства права, яке повинно забезпечуватися, зокрема, і шляхом належного функціонування прокуратури як органу, уповноважено виконувати функції з підтримання публічного обвинувачення в суді; процесуального керівництва досудовим розслідуванням; вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження; нагляду за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку. Верховний Суд узяв до уваги, що, згідно з частиною другою статті 131-1 Конституції України, організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом, яким наразі є Закон №1697-VII. Водночас стаття 4 цього ж Закону встановлює, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Черговим етапом процесу реформування прокуратури стало прийняття Верховною Радою України у межах своїх конституційних повноважень Закону №113-ІХ. Цим Законом внесено зміни до кодексів і законів України не лише щодо форми чи змісту діяльності прокуратури, а й щодо реформи органів прокуратури в частині кадрових питань. Передбачена Законом №113-ІХ переатестація не має систематичного характеру, відбувається одноразово за окремим законом, є винятковою. У «Пояснювальній записці» до проєкту цього Закону вказано, що він спрямований на запровадження тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури. Основною метою цього Закону є створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності. Реалізація «кадрового перезавантаження» органів прокуратури передбачає, крім іншого, приведення кількісного складу прокурорів відповідно до вимог статті 14 Закону №1697-VII зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ, шляхом атестації прокурорів. Отож проведення атестації прокурорів є обов`язковою складовою запровадженого Законом №113-ІХ процесу реформування системи органів прокуратури та є спеціальною процедурою, яка має на меті підтвердження здатності прокурорами виконувати повноваження на належному рівні за визначеними законом критеріями, шляхом здійснення оцінки їхньої професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, що стосувалась, зокрема, усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури. Верховний Суд також зазначив, що така атестація передбачає чітку процедуру та умови звільнення і переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, що здійснюється на підставі відповідних рішень кадрових комісій. Так, атестація прокурорів проводиться відповідними кадровими комісіями та включає три етапи, у т. ч. складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, тобто у цьому випадку менше встановленої наказом Генерального прокурора від 29.10.2019 №254 мінімально допустимої кількості набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування, - 93 бали, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Водночас зі змісту пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX убачається, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади в Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї з таких підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі. Системний аналіз положень абзацу першого пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX дає підстави для висновку про те, що: по-перше, підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації; по-друге, Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення, зокрема такої, як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Закон визначає, що звільнення відбувається не з підстав, установлених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», а на підставі цього пункту, що є нормативною підставою. Таким чином, підставою для звільнення є одна з підстав, передбачених підпунктами 1-4 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, а нормативною підставою - пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Судом встановлено, що ОСОБА_1 на виконання вимог пунктів 9, 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX подав Генеральному прокурору заяву за встановленою формою про намір пройти атестацію. У цій заяві позивач підтвердив бажання пройти атестацію, вказав на ознайомлення та погодження з усіма умовами та процедурами проведення атестації, що визначені Порядком №221, зокрема й щодо того, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком №221, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, його буде звільнено з посади прокурора. Отже, позивач фактично погодився зі встановленими умовами та правилами щодо переведення на посаду в Офісі Генерального прокурора та проведення атестації. Також судом встановлено, що за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (другий етап атестації) позивач набрав (89 балів) менше за кількість прохідного балу для успішного складання іспиту (93 бали), і його не допущено до проходження наступного етапу атестації. Указані результати зафіксовані у відомості про результати тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, в якій позивач власноручно поставив підпис. У примітках до цієї відомості інформацію щодо надходження будь-яких зауважень від позивача щодо процедури проведення тестування, поганого самопочуття, щодо порядку складання іспиту не зазначено. Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №221 прокурор, який за результатами складання іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. У зв`язку із цим Кадрова комісія №13 на підставі положень розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, розділів І та ІІІ Порядку №221 прийняла рішення від 13.11.2019 №5 про неуспішне проходження позивачем атестації. У оскаржуваному рішенні Кадрової комісії №11 від 09.03.2021 відповідно до вимог пункту 12 Порядку №233 зазначено мотиви та обставини, що вплинули на його прийняття, а саме: у зв`язку з набранням позивачем 89 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, він не допускається до етапу проходження співбесіди. З урахуванням викладеного колегія суддів уважає оскаржуване рішення Кадрової комісії мотивованим і таким, що містить посилання на нормативно-правові акти та обґрунтування щодо набрання позивачем балів за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12 січня 2023 у справі № 640/24614/19. Надаючи оцінку доводам скаржника, що рішення Кадрової комісії не відповідає критеріям обґрунтованості у зв`язку з ненаданням оцінки обставинам, викладеним в заяві позивача про надання можливості у зв`язку з поганим самопочуттям та у зв`язку із технічними несправностями повторно здати іспит, апеляційний суд зазначає таке. Згідно з пунктом 11 розділу І Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Аналіз положень цього пункту дає суду підстави для висновку, що вказаними положеннями передбачено можливість перенесення дати складання іспиту саме у випадку неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце. У спірному випадку позивач 23 лютого 2021, незважаючи на подання у день складання іспиту заяви про вирішення питання перенесення дати тестування на інший день у зв`язку з поганим самопочуттям прибув на тестування, тобто оцінивши свій стан здоров`я ним було прийнято відповідне рішення та завершено проходження певного етапу тестування. Вже після завершення тестування та отримання балів позивач написав заяву про повторне проходження атестації. Під час проведення тестування акти про дострокове завершення тестування з незалежних від члена комісії та прокурора причин не складалися. Безпосередньо під час проведення тестування жодних заяв до комісії не було подано і фактично позивачем використано право на проходження відповідного етапу атестації. Верховний Суд у постанові від 20 липня 2022 у справі № 380/7480/20 в черговий раз звернув увагу на те, що у разі наявності під час тестування об`єктивних причин, що унеможливлюють складання прокурором такого іспиту, єдиною логічною, послідовною і такою, що сприймається, є поведінка, коли останній звертається до членів комісії або робочої групи і не завершує тестування, передбачаючи, що результат буде негативний, і просить з огляду на ситуацію, що склалася, перенести тестування на інший день, чого у даному випадку, як свідчать обставини справи, не було (аналогічне в постановах Верховного Суду від 21 вересня 2021 у справах №200/5038/20-а та № 160/6204/20, від 24 вересня 2021 у справі № 160/6596/20, від 10 листопада 2021 у справі № 160/6065/20, від 17 листопада 2021 у справі № 340/1673/20, від 25 листопада 2021 у справі № 160/5745/20, від 25 січня 2022 у справі №160/6238/20, від 15 лютого 2022 у справі № 480/3785/20, від 31 травня 2022 у справі №380/5449/20, від 20 липня 2022 у справі № 160/5202/20, від 17 серпня 2022 у справі №380/4548/20). Пунктом 11 розділу І Порядку № 221 чітко регламентовано порядок дій прокурора у разі наявності поважних причин, що перешкоджають з`явитися для складення іспиту, у тому числі і у зв`язку із перебуванням на лікарняному, та надано право на перенесення дати іспиту, зокрема, у формі анонімного тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора з використанням комп`ютерної техніки. У той же час вимоги цього пункту позивачем не було виконано, на іспит позивач з`явився та його склав з відповідним результатом. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 грудня 2022 у справа №260/1027/21 з подібних правовідносин. Щодо покликання апелянта на технічну несправність комп`ютера, то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що згідно з даними системи тестування та відомостей про його результати тестування з боку заявника було завершено, під час проведення тестування акт про дострокове завершення тестування з незалежних від членів комісії та прокурора причин не складався, відтак таке не заслуговує на увагу. Інші доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду. Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі №380/7209/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 02.02.2023 року.