Постанова 4857 № 380/10954/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/10954/21 пров. № А/857/15714/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Глушка І.В., Довгої О.І., при секретарі судового засідання: Пославському Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області та Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року (суддя Мричко Н.І. ухвалене в м. Львові) у справі № 380/10954/21 за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне підприємство «Тектоніка-Львів» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський Торговий Дім», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: ФОП ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області та просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області від 22.04.2021 № 4768/13/50/РРО. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з даним судовим рішенням, його оскаржили Головне управління ДПС у Львівській області та Головне управління Держпраці у Львівській області та з підстав наведених в апеляційних скаргах просять скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в позові. Головне управління ДПС у Львівській області у своїй апеляційній скарзі зазначає, що, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, має право здійснювати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а також органи доходів і зборів. Відтак апелянт вважає, що є правомірними дії Держпраці щодо накладення штрафу на підставі акта перевірки органу ДПС, оскільки такий акт є рівноцінним акту перевірки органів Держпраці. Зазначає, що акт перевірки територіального органу ДПС у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, є самостійною підставою для накладення штрафу відповідно до ст. 265 КЗпП України. Також вважає, що є достатні підстави для ідентифікації ресторану за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , а адміністратора ОСОБА_2 та решту виявлених осіб, як працівників позивачки. Апелянт- Головне управління Держпраці у Львівській області зазначає, що суд І інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем не доведено факту використання позивачем, як суб`єктом господарювання праці неоформлених працівників, оскільки факт виконання трудової функції ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у інших суб`єктів господарювання не виключає виконання ними трудових функцій також і у позивача. Також заначає, що адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач з підстав викладених у поясненнях на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін. В судовому засіданні представник апелянта- Головного управління ДПС у Львівській області надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. В судовому засіданні представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Апелянт- Головне управління Держпраці у Львівській області та треті особи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, пояснення, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ГУ ДПС у Львівській області провело фактичну перевірку господарської одиниці ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 10.03.2021, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України та вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 №413. На підставі вказаного акта відповідач прийняв постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 22.04.2021 №4768/13/50/РРО, якою за порушення частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу від 17.06.2015 №413» до позивача застосовано штраф у розмірі 300000,00 грн. ФОП ОСОБА_1 вважаючи вказану постанову протиправною, звернулася в суд з даним позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі ПК України) передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 вказаного Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до абзацу 1 пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Згідно з пунктом 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється, серед іншого, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог такого Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Абзацом 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки Відповідно до абзацу 1 підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Як передбачено, підпунктом 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації. Пунктами 80.5, 80.6 статті 80 ПК України передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 вказаного Кодексу. Як вірно зазначив суд першої інстанції, під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо). Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених вказаним Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених ПК України, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених ПК України, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. Суд першої інстанції вірно відхилив аргументи позивача про протиправне не зазначення ГУ ДПС у Львівській області у наказі та направленні відомостей про суб`єкта господарювання, оскільки у відповідності до наведених положень у таких документах альтернативно зазначаються відомості про суб`єкта або про об`єкт, перевірка якого проводиться. Як зазначено судом першої інстанції, що згідно з матеріалами фактичної перевірки при її проведенні присутньою була ОСОБА_2 , яка виконувала функції адміністратора ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Разом з тим доказів виконання позивачем господарської діяльності у такому закладі, як і доказів уповноваження позивачем ОСОБА_2 на вчинення будь-яких дій у матеріалах справи немає. Також суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно з поясненнями директора ПП "Тектоніка-Львів" І.Бочаров від 16.06.2022 № 16/06/22-1 у ресторані «Мангал» за адресою: АДРЕСА_1 , діяльність здійснювали працівники ПП Тектоніка-Львів на підставі цивільно-правових договорів. Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що проведення посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області фактичної перевірки за відсутності позивача чи її уповноваженого представника порушило вищевказані вимоги ПК України, а також мало наслідком неможливість позивача скористатися правом не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. Статтею 86 ПК України, зокрема, передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені ПК України, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених ПК України випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати. Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків. Абзацом 2 пункту 86.5 статті 86 ПК України передбачено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 вказаного Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу. Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 вказаного Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до такого Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. Суд першої інстанції вірно встановив, що за результатами проведеної посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області фактичної перевірки господарської одиниці ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , складено акт від 10.03.2021. В даному акті вказано, що перевірка здійснена у присутності ОСОБА_8 (посада адміністратор), яка і підписала такий акт. Як вже було зазначено , в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_8 була на момент проведення фактичної перевірки представником позивача чи здійснювала розрахункові операції від імені позивача, що свідчить про підписання акта особою, яка не мала права його підписувати. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відсутність позивача чи її представника при проведенні перевірки позбавило її права подати у відповідності до пункту 86.7 статті 86 ПК України заперечення та додаткові документи і пояснення, а відтак наведене свідчить про порушення посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області вимог ПК України при проведенні фактичної перевірки за адресою АДРЕСА_1 . Слід зазначити, що механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (надалі Порядок № 509), пунктом 2 якого передбачено, що штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Згідно з пунктом 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 вказаного Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження. Як вірно встановлено судом першої інстанції, у зв`язку з виявленими порушеннями позивачем частин першої, третьої статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 №413 відповідач прийняв оскаржену постанову та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України наклав на позивача штраф у розмірі 300000,00 грн. Колегія суддів зазначає, що частинами 1, 3 статті 24 КЗпП України передбачено, що при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Як вірно зазначив суд першої інстанції, постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 №413 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами. В оскарженій постанові зазначено, що за результатами перевірки ГУ ДПС у Львівській області у ФОП ОСОБА_1 за фактичним місцем здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_1 , встановлено, що ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 допущено до роботи без укладення трудових договорів. Щодо твердження позивача про нездійснення нею господарської діяльності у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак і неможливість притягнення її до відповідальності за частиною другою статті 265 КЗпП України, суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: місце проживання ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 ; основний вид економічної діяльності: 47.22 Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах. Як вбачається з матеріалів справи позивач зазначила, що вона мала намір провадити господарську діяльність не на усій території ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а лише здійснювати торгівлю алкогольними напоями на території бару для чого уклала відповідний договір оренди, отримала ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та придбала касовий апарат. Проте до ведення підприємницької діяльності так і не приступила, у зв`язку з нестабільною епідеміологічною ситуацією на території України та у зв`язку з продовженням на території України карантину. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 02.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський торговий дім» (Орендар) та позивачем (Суборендар) укладено договір суборенди нежитлових приміщень, згідно з яким Орендар зобов`язується передати Суборендареві, а Суборендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 5.1 вказаного договору передбачено, що передача Орендарем та прийняття Суборендарем в оренду здійснюється за актом приймання-передачі приміщення. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у матеріалах справи відсутні складені відповідно до описаного договору акти-приймання передачі приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім цього, на підтвердження не ведення господарської діяльності позивач долучила до позовної заяви щомісячні декларації, в тому числі за період проведення фактичної перевірки, по акцизному податку із проставленням нулів у клітинках відповідних граф. Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували здійснення позивачем господарської діяльності у статусі фізичної особи-підприємця у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та використання саме нею найманої праці таких працівників. Також як вірно зазначив суд першої інстанції, що жоден із названих працівників ( ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ) не повідомив посадових осіб ГУ ДПС у Львівській області про те, що до виконання трудових функцій їх допущено ФОП ОСОБА_1 чи уповноваженою нею особою. Щодо питання суб`єкта господарювання, який здійснював господарську діяльність у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_1 », то суд першої інстанції вірно встановив, що 01.03.2021 між ТзОВ «Львівський торговий дім» (Орендар) та ПП «Тектоніка-Львів» (Суборендар) укладено договір суборенди нежитлових приміщень, згідно з умовами якого Орендар зобов`язується передати Суборендареві, а Суборендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування чистину нежитлового приміщення, що находиться за адресою: АДРЕСА_1 , та становить 1/2 частку нежитлового приміщення бару мотелю, площею 26,2 кв.м., з прилеглими господарськими будівлями та спорудами, в тому числі літній майданчик, кухня, підсобне приміщення, що є невід`ємною частиною нежитлового приміщення загальною площею 208,0 кв.м. під ресторан. Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що станом на час проведення фактичної перевірки у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , господарську діяльність у такому провадило ПП «Тектоніка-Львів», що підтвердив і директор ПП «Тектоніка-Львів» у поясненнях від 16.06.2022, а також директор ТзОВ «Львівський торговий дім» у поясненнях від 24.08.2022. Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що під час проведення фактичної перевірки посадові особи ГУ ДПС у Львівській області не встановили факту здійснення позивачем господарської діяльності у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , а також факту допуску позивачем ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 до виконання трудових функцій без укладення трудового договору, а відтак з огляду на не доведення відповідачем факту використання позивачем, як суб`єктом господарювання, праці неоформлених працівників, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що позивач не може вважатися належним суб`єктом відповідальності відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, а тому судом першої інстанції підставно задоволено позов. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області та Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі №380/10954/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття. На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 02.02.2023