Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/12751/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/12751/21 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г. За участю секретаря: Шевченко Е.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,- У С Т А Н О В И Л А: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувсмя до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області у якому просить: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №0171180707 від 04.08.2021, відповідно до якого до Фізичної особи- ОСОБА_2 було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 34000,00 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №0171160707 від 04.08.2021, відповідно до якого до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,00 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №0171170707 від 04.08.2021, відповідно до якого до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12,70 грн; - визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Київській області №0048384-1308-1012 від 06.09.2021, відповідно до якого Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено податковий борг у розмірі 34352,70 грн. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у даній адміністративні справі з викликом сторін. Рішенням Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2022 року адміністративний позов залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини. ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, дата державної реєстрації: 15.05.2019, номер запису: 23380000000003666, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Види господарської діяльності позивача за кодом КВЕД: 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 78.30 інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами; 53.20 інша поштова та кур`єрська діяльність; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 74.90 інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; 78.10 діяльність агентств працевлаштування; 73.11 рекламні агентства; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 82.99 надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 78.20 діяльність агентств тимчасового працевлаштування; 77.33 надання в оренду офісних машин і устатковання, у тому числі комп`ютерів; 47.51 роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах. Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 01.07.2021 №1180-п «Про проведення фактичних перевірок» та направлень на перевірку від 06.07.2021 №4608, №4609 проведено перевірку магазину-павільйону за адресою:, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 . З 06.07.2021 по 12.07.2021 інспекторами Головного управління ДПС у Київській області проведено фактичну перевірку магазину-павільйону позивача, який знаходиться за вищевказаною адресою. За результатами перевірки посадовими особами відповідача складено акт фактичної перевірки №11494/1036/07/ НОМЕР_1 від 12.07.2021 яким встановлено наступні порушення: - не застосування реєстратора розрахункових операцій та не видача відповідних розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, чим порушено п. 1, п. 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР; - здійснення торгівельної діяльності алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, чим порушено ст. 15 Закону №481/95-ВР. На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 04.08.2021 №0171180707, від 04.08.2021 №0171160707 та від 04.08.2021 №0171170707. Вказаним вище повідомленням-рішенням від 04.08.2021 №0171180707 відповідачем на підставі пп. 54.3.3, п. 54.3 ст. 54 ПК України та згідно з ст. 17 Закону №481/95-ВР на позивач накладено штраф у розмірі 34000,00 грн. за порушення ст. 15 Закону №481/95-ВР та п. 1, 2 ст. 3 Закону 265/95-ВР. Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 04.08.2021 №0171160707 на позивача накладено штраф у розмірі 340,00 грн за порушення п.63.3 ст. 63 ПК України та податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2021 №017170707 відповідачем накладено штраф на позивача у розмірі 12,70 грн за порушення п.1, 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР. Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до приписів пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Контролюючі органи на підставі пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів. У пункті 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому Законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України. Згідно з абз. 1 п. 75.1 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Згідно із п. 80.1 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися і на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, і фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки. За змістом п.п.80.2.2 п. 80.2. ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності обставин, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливість порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявності яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Приписами п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Відповідно до п. 71.1 ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну Фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій. Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла зокрема: від платників податків, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах (п.п.72.1.1.1. п.72.1 ст.72 ПК України); про застосування реєстраторів розрахункових операцій (п.п.72.1.1.4. п.72.1 ст.72 ПК України); про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності і п.п.72.1.2.5. п.72.1 ст.72 ПК України). Пунктом 74.1 ст.74 ПК України визначено, що посадові (службові) особи контролюючих органів можуть зберігати та опрацьовувати в інформаційних базах контролюючих органів податкову інформацію, зібрану відповідно до Кодексу. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання відповідно до п.74.2 .ст.74 ПК України використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань. Отже, використання інформації, яка міститься в автоматизованих базах та системах контролюючих органів є компетенцією контролюючих органів. Аналізуючи вищевказані правові норми чинного на момент перевірки ПК України, суд дійшов висновку, що твердження позивача про те, що фактична перевірка проведена протиправно, оскільки відсутні підстави, які зазначенні у п. 80.2 ст. 80 ПК України, для проведення такої перевірки є безпідставним та необґрунтованим, оскільки у відповідача достатньо підстав для проведення фактичної перевірки. Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дача початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дата і часу ознайомлення. Як убачається з матеріалів справи, перед початком перевірки продавцю ОСОБА_3 , яка була працівником у ФОП ОСОБА_1 , надано для ознайомлення направлення на перевірку, наказ на проведення перевірки та надано службові посвідчення, проте вказана особа відмовилась проставляти відмітку у направленнях на перевірку, та отримувати копію наказу, про що складені відповідний акт №805/10-36-07-07 від 12.07.2021. Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, перевірка позивача проведена за наявності законних підстав для її проведення з дотриманням встановленої процедури допуску до перевірки. Щодо законності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №0171180707 від 04.08.2021, №0171160707 від 04.08.2021, №0171170707 від 04.08.2021, колегія суддів зазначає наступне. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України №265/95ВР від 06.07.1995 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. Згідно з п. 11 ст. 3 Закону №265/95ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості. Тобто, реалізація підакцизних товарів повинна проводитись через реєстратори розрахункових операції з обов`язковим використанням режиму програмування. При цьому, при програмуванні таких товарів повинно бути відображено код товарної підкатегорії згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, а також зазначено найменування товару, його ціна та облік кількості такого. Як встановлено судом, під час перевірки господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 посадовими особами відповідача встановлено факт реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа, чим порушено вимоги п.1 ст. 3 Закону №265/95-ВР, а саме реалізацію пляшки горілки «Козацька рада» 0,37 л по ціні 70,00 грн та пачки цигарок «LМ» по ціні 57,00 грн. Розрахунок проводився за готівкові кошти, розрахунковий або інший касовий чек не видавався. Розрахунок проводила продавець ОСОБА_4 . Доводи позивача про те, що реєстратор розрахункових операцій перебував на технічному обслуговуванні відповідно до договору №470 від 12.07.2021 про введення в експлуатацію та технічне обслуговування реєстратора розрахункових операцій, повідомленням про укладання договору про технічне обслуговування та ремонт реєстратора розрахункових операцій від 17.07.2021, акту №194 від 16.07.2021 про введення в експлуатацію реєстратора розрахункових операцій, довідки про опломбування реєстратора розрахункових операцій №425 від 16.07.2021, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги та зазначив, що відповідно до наказу про проведення перевірки, направлень на проведення перевірки та акту перевірки вбачається, що фактична перевірка проводилась з 06.07.2021 по 12.07.2021. Окрім того, позивач не надав зазначених вище документів як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції. В додатку до позовної заяви відсутні посилання про надання до позовної заяви договору про технічне обслуговування та ремонт реєстратора розрахункових операцій від 12.07.2021, як на те послався позивач. Відповідно до п.1 ст.17 Закону №265/95ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції: п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-BP. Згідно з ч. 20 ст. 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Відповідно до ч. 29 ст. 15 Закону № 481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво). За змістом абз. 6 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень. Отже, до суб`єкта господарювання, у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, застосовується штраф 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень. З акту перевірки вбачається, що реалізація вищезазначених алкогольних та тютюнових виробів проводилась без відповідних ліцензій, чим порушено вимоги ст.15 Закону №481/95-ВР. У позовній заяві та апеляційній скарзі позивача зазначає, що продавець магазину реалізовувала власні алкогольні напої та тютюнові вироби, без повідомлення та згоди на це позивача, тоді як він, як ФОП, такої діяльності не здійснював. Проте, як вірно встановлено судом, з матеріалів фотофіксації (дані фото наявні в матеріалах справи) вбачається, що алкогольні напої та тютюнові вироби на час проведення фактичної перевірки перебували на полицях магазину з цінниками на кожному виді товару, що має вигляд прямої пропозиції купівлі вказаних товарів. У даткових поясненнях представник відповідача вказав, що походження даних товарів перевіряючими не було можливості встановити, оскільки документів про їх оприбуткування не були надані інспекторам під час проведення перевірки. Окрім того, позивач не надав до суду жодних доказів на спростування факту належності чи неналежності йому реалізованого товару з його об`єкту підприємницької діяльності (пляшки горілки «Козацька рада» 0,37 л по ціні 70,00 грн та пачки цигарок «LМ» по ціні 57,00 грн), та/або відповідних ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами. Також колегія суддів зазначає, що ФОП ОСОБА_1 є особою, яка небе відповідальність за законність перебування в магазині товару, який йому належить, у т.ч., зобов`язаний слідкувати за роботою РРО, роботою продавців, які працюють в магазині та за видачу фіскальних чи товарних чеків, наявності відповідних ліцензій, які дають право на торгівлю окремими видами товарів. Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Заяву про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подають до відповідного контролюючого органу протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна або відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню. Згідно з пунктом 8.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, платник податків зобов`язаний повідомляти за формою №20-ОПП про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку. Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Отже, платник податків зобов`язаний подавати повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність. Як убачається з акту перевірки, під час перевірки посадовими особами відповідача встановлено факт неподання до органів ДПС повідомлення за формою №20-ОПП про зареєстровані об`єкти оподаткування (магазину-павільйону за адресою: АДРЕСА_2 , чим порушено вимоги ПК України. Доказів подання до органів ДПС повідомлення за формою №20-ОПП про зареєстрований об`єкт оподаткування, а саме магазину-павільйону за вищезазначеною адресою позивач лдо суду не надав. Відповідно до п. 117.1 ст. 117 ПК України, за неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень. Щодо вимоги позивача про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Київській області №0048384-1308-1012 від 06.09.2021, відповідно до якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено податковий борг у розмірі 34352,70 грн, то в цій частині суд першої інстанції вірно відмовив позивачу в задоволенні позову з огляду на те, що зазначена сума вимоги складається із сум, вказаних у податкових повідомленнях-рішеннях, а отже оскаржувана позивачем вимога є правомірною та не підлягає скасуванню. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Степанюк А.Г. Постанову виготовлено: 18 жовтня 2022 року.