Постанова 4803 № 201/2849/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/654/23 Справа № 201/2849/22 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В.В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних- справ: головуючого - судді Барильської А.П. суддів - Деркач Н.М., Куценко Т.Р. секретар судового засідання Драгомерецька А.О. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, апеляційну скаргу адвоката Шаровського Сергія Анатолійовича, який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 , на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 серпня 2022 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи,- В С Т А Н О В И В : У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.07.2019 року близько 21 год. 35 хв., на автодорозі «Знамянка-Луганськ-Ізварино», в Дніпропетровській області, відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій автомобіль марки «Renault Logan», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди. Позивач є батьком загиблого ОСОБА_3 , у зв`язку із його смертю позивачу спричинена значна та непоправна шкода. Станом на дату дорожньо-транспортної пригоди відповідальність водія за спричинену шкоду майну, здоров`ю та/або життю третіх осіб, була застрахована у відповідача за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АМ9232530. 30.01.2020 року за результатами проведеного досудового розслідування по факту вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди за ст. 286 КК України, було винесено постанову про закриття кримінального провадження з підстав, що передбачені п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України. Станом на момент дорожньо-транспортної пригоди до складу сім`ї загиблого ОСОБА_3 входили батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_4 . Відповідач частково здійснив виплату страхового відшкодування позивачу при досудовому врегулюванні справи у розмірі 12 519,00 грн. страхового відшкодування, як моральної компенсації, а в частині здійснення виплати страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника - відмовлено. Не погоджуючись з виплаченою відповідачем сумою, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 12 519,00 грн. страхового відшкодування, як грошову компенсацію за спричинену моральну шкоду, 75 114,00 грн. страхового відшкодування, як грошову компенсацію за втрату годувальника та 20 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу. Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 серпня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи - відмовлено. В апеляційній скарзі адвокат Шаровський Сергій Анатолійович, який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та прийняття нового рішення про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відповідач повинен відшкодувати позивачу страхове відшкодування, відповідно до ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту», а тому суд першої інстанції неповно та неправильно встановив обставини справи та застосував при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які не підлягали застосуванню, суд першої інстанції необґрунтовано зменшив розмір страхового відшкодування з належної до виплати позивачу, адже у страховика відсутні правові підстави для зменшення розміру страхового відшкодування. Крім того, на підставі ст. 1200 ЦК України право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які не тільки були на утриманні померлого, а й особи, які мали на день смерті право на одержання від нього утримання. Тобто, ОСОБА_1 , як особа, який мав на день смерті сина ОСОБА_3 право на одержання від нього утримання, мав право на стягнення зі страхової компанії відшкодування, пов?язаного зі смертю потерпілого. У відзиві на апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» просить суд апеляційної інстанції залишити без задоволення апеляційну скаргу адвоката Шаровського Сергія Анатолійовича, який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 , рішення суду - без змін зважаючи на те, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення, а тому відсутні підстави для його скасування. Учасники справи, будучи належним чином, завчасно, повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з`явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до положень ч.ч.1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 12.07.2019 року, близько 21год. 35 хв., на 227 км. автодороги «Знамянка-Луганськ-Ізварино», в Дніпропетровській обл., відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «Renault Logan», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 загинув. (а.с. 21 зворот- 22) Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 22 зворот). Згідно довідки про причини смерті № 1380, ОСОБА_3 помер від сумісної тупої травми тіла. (а.с. 23) З свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , вбачається, що батьками ОСОБА_3 є позивач ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 . (а.с. 23 зворот). Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером за віком.(а.с. 25).Відповідно до довідки про доходи № 171171705576176,0 ОСОБА_1 за період 01.07.2018 року по 31.07.2019 року отримав пенсійні виплати у розмірі 24888,69 гривень. (а.с. 25 зворот). Відповідно до полісу № АМ 9232530, легковий автомобіль RENAULT Logan, державний номер НОМЕР_1 , станом на 12.07.2019 року, був застрахований в ПрАТ СК "ПЗУ Украни". (а.с. 27). 02.06.2020 року представником ОСОБА_4 , ОСОБА_1 - ОСОБА_6 повідомлено про дану дорожньо-транспортну пригоду. (а.с. 27 зворот -28). 02.06.2020 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подано заяву про виплату страхового відшкодування пов`язаного із втратою годувальника. (а.с. 28 зворот, 29). 02.06.2020 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подано заяву про виплату страхового відшкодування, пов`язаного із моральною шкодою. (а.с. 29 зворот, 30). Згідно відповіді ПрАТ "ПЗУ Україна" № 3974-31 від 29 липня 2020 року, прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 50 % від заподіяної шкоди, а саме у розмірі 12 519 гривень. (а.с. 30 зворот -31). 30.01.2021 року за результатами проведеного досудового розслідування по факту вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, було винесено постанову про закриття кримінального провадження з підстав, що передбачених п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України. (а.с. 20). Відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача 12 519,00 грн. страхового відшкодування, як грошову компенсацію за спричинену моральну шкоду, суд першої інстанції виходив з того, що розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 12 519,00 грн. є не більш ніж достатнім для розумного і справедливого задоволення потреб позивача та саме ця сума була виплачена страховою компанією. Однак, колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У статті 3 цього Закону визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Частиною першою статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. З урахуванням того, що на день настання страхового випадку мінімальна заробітна плата була встановлена на рівні 4 173 грн, розмір відшкодування моральної шкоди, які підлягає стягненню зі страхової компанії складає 50076 гривень. (із розрахунку 1 450 грн х 12). Зважаючи на те, що до складу сім`ї померлого ОСОБА_3 входили: батько - ОСОБА_1 , мати- ОСОБА_4 , на користь кожного сума страхового відшкодування складає 25038 гривень. (із розрахунку 1 450 грн х 12 / 2). Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18). У постанові про закриття кримінального провадження від 30.01.2020 зазначено, що пішохід ОСОБА_3 перетинав дорогу у не відведеному для цього місці. При цьому, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження настання дорожньо-транспортної пригоди як внаслідок непереборної сили так і внаслідок умислу потерпілого. А тому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не правомірно зменшено розмір страхових виплат, як компенсацію за спричинену моральну шкоду. У зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 12 519,00 грн. страхового відшкодування, як грошову компенсацію за спричинену моральну шкоду, Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення 75 114,00 грн. страхового відшкодування, як грошову компенсацію за втрату годувальника, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту перебування позивача на утриманні у ОСОБА_3 .. Колегія судів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Зазначена норма містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою. Згідно із частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті. Відповідно статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Аналіз наведеного положення закону дає підстави для висновку, що умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є одночасна наявність двох обов`язкових підстав: непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі. Зазначена стаття Сімейного кодексу України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19), під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. Відповідно до статті 1200 ЦК України право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які не тільки були на утриманні померлого, а й особи, які мали на день смерті право на одержання від нього утримання. Правовий висновок про застосування норм права в подібних правовідносинах, викладений в постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19-ц, провадження № 61-20355св19. Зважаючи на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо утримання позивача ОСОБА_1 його сином ОСОБА_3 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволені позовних вимог щодо стягнення страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що на підставі ст. 1200 ЦК України право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які не тільки були на утриманні померлого, а й особи, які мали на день смерті право на одержання від нього утримання. Позивач ОСОБА_1 , як особа, який мав на день смерті сина ОСОБА_3 право на одержання від нього утримання, мав право на стягнення зі страхової компанії відшкодування, пов?язаного зі смертю потерпілого, колегія суддів не бере до уваги з вищенаведених підстав. Колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу, з огляду на наступне. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України). Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до висновку викладеного у Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21 у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. У п.1 ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Зважаючи на те, що на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано тільки договір про надання професійної правничої допомоги № 2511 від 22.05.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням "АВТОПОМІЧЬ", в якому не зазначено вартість послуг надання правничої допомоги, встановити розмір понесених витрат на правничу допомогу не можливо. Зважаючи на викладене, колегія суддів, дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги адвоката Шаровського Сергія Анатолійовича, який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 , та скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування, як грошову компенсацію за спричинену моральну шкоду у розмірі 12 519 гривень, та прийняття в цій частині нового рішення про задоволення зазначених позовних вимог. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню 140 гривень в рахунок відшкодування судових витрат по справі за розгляд справи судом першої інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Шаровського Сергія Анатолійовича, який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 серпня 2022 року в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення 12 519 гривень страхового відшкодування, як грошову компенсацію за спричинену моральну шкоду - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування, як грошову компенсацію за спричинену моральну шкоду, у розмірі 12 519 гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь держави судовий збір у розмірі 140 гривні. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення Повний текст постанови складено 02 лютого 2023 року. Головуючий: суддя А. П. Барильська Судді: Н. М. Деркач Т. Р. Куценко