Постанова 4803 № 212/9434/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1423/21 Справа № 212/9434/19 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , АТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариства «Страхової компанії «АРКС», розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами за апеляційними скаргами представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 -адвоката Чепурнова Віталія Івановича, відповідача ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 жовтня 2020 року року ухваленого суддею Чайкіним І.Б. у м. Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 06 жовтня 2020 року, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2016 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПрАТ«СК «АХА Страхування» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення з ОСОБА_2 на їх користь моральної шкоди в розмірі 447 800 грн. кожному та з Страхової Компанії «АХА страхування» моральної шкоди в розмірі 522 000 грн. В обґрунтування позовних зазначили, що 23.11.2016 року приблизно о 21.00 годині по об`їзній дорозі Покровського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області зі сторони вулиці Тімірязєва в напрямку мікрорайону Зарічний автомобіль «TOYOTA COROLLA» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 будучи неуважною до дорожньої ситуації, допустила наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який від отриманих травм загинув.За фактом наїзду на пішохода ОСОБА_4 , який був смертельно травмований та загинув на місці ДТП, було відкрито кримінальне провадження за № 12016040000000888 за ч. 2 ст. 286 КК України. Вважають, що з вини водія ОСОБА_2 вони втратили близьку людину-батька, перенесли значний емоціональний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, приниження гідності. Внаслідок смерті батька вони тривалий час перебували у напруженому психічному стані та зазнали психоемоційних змін. 17 червня 2020 року позивачі змінили свої вимоги шляхом відмови від позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. кожному та зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, а саме просили стягнути з ОСОБА_2 на їх користь моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, в якій загинув їх батько в розмірі 150 000 грн. кожному. Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1000 гривень.В стягненні витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи - відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, адвокат Чепурнов В.І. від імені позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 подав апеляційні скарги повністю ідентичні одна одній. В апеляційних скаргах представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 -адвокат Чепурнов В. І. посилаючись на порушення судом норм процесуального права ставить питання про зміну рішення суду в частині понесених судових витрат. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що 06.10.2020 року до письмового клопотання було долучено докази понесених позивачами витрат на правничу допомогу в сумі 15 000 грн., кожним, які підлягають стягненню з відповідача. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову . в задоволенні позовних вимог. В мотивування доводів апеляційної скарги зауважує, що жодного порушення ПДР України, які б вказували на наявність вини позивача, матеріали справи не містять. Постановою слідчого про закриття кримінального провадження встановлено винні неправомірні дії потерпілого пішохода ОСОБА_4 , який перебуваючи у нетверезому стані порушив вимоги розділу №4 «Обов`язки та права пішохода» , а саме п.4.1, 4.14а, що призвело до даної ДТП. З постанови про закриття кримінального провадження встановлено, що пішохід ОСОБА_4 за довгий час до події ходив по проїздній частині, тобто його дії виражались у грубому порушенні ПДР України, були довго триваючими і свідомими. Крім того позивачами не надано доказів спричинення їм моральної шкоди, позивачі не жили разом зі своїм батьком, не вели спільний побут, позивач ОСОБА_1 взагалі проживає в іншій області. Посилаючись на положення ст.1193 ЦК України, наявність грубої необережності самого потерпілого, просила суд зменшити розмір моральної шкоди до 5000 грн. Зауважує, що в її діях відсутня їх протиправність, як обов`язкова ознака для відшкодування шкоди. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, за апеляційними скаргами позивачів змінити рішення суду задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг, наданого відзиву, колегія суддів прийшла до наступних висновків. Судом встановлено, ОСОБА_3 , є рідною донькою, а ОСОБА_4 сином померлого ОСОБА_4 , ( том 1 а.с. 20, том 2 а.с. 5) 23.11.2016 року приблизно о 21.00 годині по об`їзній дорозі Покровського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в районі повороту на с. Кресівський - 2 зі сторони вулиці Тімірязєва в напрямку мікрорайону Зарічний рухався автомобіль «TOYOTA COROLLA» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю пішохода ОСОБА_4 . В результаті отриманих тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 помер на місці ДТП. За фактом наїзду на пішохода ОСОБА_4 23.11.2016 року відкрито кримінальне провадження за № 12016040000000888 за ч. 2 ст.286 КК України. (а.с.22) Постановою слідчого управління ГУНП В Дніпропетровській області від 27 грудня 2019 року закрито кримінальне провадження № 12016040000000888 від 23.11.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за фактом дорожньо-транспортної пригоди. В діях водія ОСОБА_2 по керуванню автомобілем «TOYOTA Corolla» невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з ДТП, не вбачається, у зв`язку чим в діях ОСОБА_2 була встановлена відсутність складу об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а пішохід ОСОБА_4 , у свою чергу порушив вимоги розділу № 4 «Обов`язки та права пішохода» Правил дорожнього руху України, що призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого останньому були спричинені тілесні ушкодження, від яких відразу настала його смерть. (том 1 а.с. 139-145). Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10.04.2019 року постанова слідчого про закриття кримінального провадження скасована, матеріали кримінального провадження направлені для проведення досудового розслідування. Між АТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариства «Страхової компанії «АРКС», 10.11.2016 року та ОСОБА_7 (власника транспортного засобу) було укладено Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5019482, строком дії з 15.11.2016 р. до 14.11.2017 р., згідно умов якого було застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу «TOYOTA COROLLA», реєстраційний номер НОМЕР_1 (Том 1 а.с. 75). На підставі вказаного поліса страховиком та заяв потерпілих було здійснено на користь відповідачів по 4669,00 грн. кожному (сума за вирахуванням обов`язкових платежів (Том 1 а.с. 75-121). Згідно висновку судово-медичної експертизи № 2103/1 від 09.12.2016 року, смерть ОСОБА_4 настала від сполучених травм, що стало безпосередньою причиною його смерті. Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( Том 1 а.с. 26-28). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для застосування положення ст. 1193 ЦК України про визначення розміру відшкодування моральної шкоди спричиненої смертю потерпілого та з урахуванням ступеня вини самого потерпілого ОСОБА_4 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 23 листопада 2016 року, прийшов до висновку про стягнення моральної шкоди по 50 000 грн. кожному з позивачів Однак, колегія суддів не може повністю погодитися із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид). Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди). Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Відповідно до вимог частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Ураховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачам моральної шкоди завданої загибеллю батька ОСОБА_4 . У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Колегія суддів з урахуванням постанови старшого слідчого ГУНП в Дніпропетровській області від 27 грудня 2019 року, якою закрито кримінальне провадження № 12016040000000888 у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального провадження, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, дійшла висновку про відсутність в діях відповідача ОСОБА_2 вини у смерті потерпілого. Навпроти, як видно з тексту постанови, пішохід ОСОБА_4 , порушив вимоги розділу №4 «Обов`язки та правила пішохода» Правил дорожнього руху України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої йому спричинено тілесні ушкодження, від яких настала його смерть (а.с том 1 а.с. 139-145 ). З огляду на висновок судово-токсикологічного дослідження крові та сечі потерпілого ОСОБА_4 , видно, що під час ДТП пішохід ОСОБА_4 перебував у тяжкому отруєнні алкоголем, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для застосування положення ст. 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди спричиненої смертю потерпілого, з урахуванням ступеня вини самого потерпілого ОСОБА_4 . Як видно з матеріалів справи, страховою компанією, дітям померлого ОСОБА_4 ,- ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на підставі їх заяв про відшкодування моральної шкоди проведено страхову виплату, заподіяної смертю фізичної особи, кожному по 5800,00 грн. (а.с.99-103 т.1). Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Колегія суддів з урахуванням страхового відшкодування сплаченого позивачам страховою компанією відповідача ПрАТ«СК «АРКС» на відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 800 грн.,кожному (т.1 а.с. 99-103) передбаченого статтею 27.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням вини потерпілого в настанні ДТП, який в темну добу, будучи одягнений у темний одяг, рухався по проїжджій частині, перебуваючи в стані тяжкого алкогольного оп`яніння, вважає що розмір компенсації моральної шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 , як особа, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки, повинна нести відповідальність за моральну шкоду, завдану таким джерелом, незалежно від наявності її вини, на користь позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 як дітей загиблого з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості має бути зменшений зі 50 000 грн. до 25 000 гривень. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Компенсація витрат на правову допомогу у цивільних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням. Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. В обґрунтування витрат на правничу допомогу стороною позивача було подано Акт виконаних робіт від 01.11.2020 року замовником якого є позивач ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 з зазначенням вартості виконаних робіт по 1 500 грн. Верховний Суд зазначає, що, відповідно до положень ст. 14 ПК адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. ВС вказав, що аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, Верховний Суд дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (постанова ВС у справі № 727/4597/19 від 16 квітня 2020 року). Проте, в даній справі а ні позивачами, а ні представником позивачів, не подано документ на піддтвердження сплати позивачами витрат на правову допомогу. Акт виконаних робіт наданий представником позивачів ОСОБА_6 до суду апеляційної інстанції не підтверджує факту отримання ним коштів від позивачів. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 , підлягає частковому задоволенню, апеляційні скарги представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - адвоката Чепурнова В.І. підлягають залишенню без задоволення, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає зміні. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Апеляційний суд Дніпропетровської області, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - адвоката Чепурнова Віталія Івановича, - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 жовтня 2020 року в частині визначеного розміру моральної шкоди стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 змінити та зменшити його з 50 000 грн. до 25 000 грн., кожному. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складений 11 лютого 2021 року. Головуючий: Судді: