Ухвала КЦС ВС № 753/15869/20

Ухвала 02 лютого 2023 року м. Київ справа № 753/15869/20 провадження № 61-1104ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації, ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року ТДВ «Експрес Страхування» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 502 256,50 грн. Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 24 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТДВ «Експрес страхування» грошові кошти у розмірі 502 256,50 грн. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 7 533,84 грн. 19 січня 2023 року представник ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення які не підлягають касаційному оскарженню. За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року 2 684 грн. Ціна позову у даній справі становить 502 256,50 грн, що станом на 01 січня 2023 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 250 = 671 000 грн). Таким чином, в контексті вимог частини третьої статті 389 ЦПК України оскаржені судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню. Колегія суддів надала оцінку предмету спору, нормативно-правовому регулюванню спірних правовідносин, внаслідок чого дійшла висновку про те, що справа не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження. На обґрунтування підстав, передбачених частиною третьою статті 389 ЦПК України, для перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених у справі з ціною позову нижче 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, заявник зазначає, що справа має для нього виняткове значення, оскільки на підставі оскаржуваних судових рішень з нього як з фізичної особи підлягає стягненню значна сума грошових коштів. Також заявник вважає, що касаційна скарга стосується питання, яке має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також останній позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи. Проте, такі доводи не заслуговують на увагу, виходячи з наступного. Заявником не вказано, при розгляді якої справи та які обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, він позбавлений можливості спростувати. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявник у касаційній скарзі не довів факт існування суперечності висновків судів попередніх інстанцій відносно судової практики Верховного Суду у справах з ідентичними фактичними обставинами. Посилання заявника на відсутність правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, водночас не обґрунтовують належним чином виключну підставу для касаційного перегляду судових рішень у цій справі. Доводи заявника полягають у його незгоді з оскаржуваним судовим рішенням, оцінкою судами попередніх інстанцій доказів у справі, водночас не обґрунтовують фундаментальність вирішених у справі правових питань. Разом з тим, аналіз судових рішень у справі та наведені заявником доводи не дають підстав для висновку про те, що ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу За таких обставин заявником не обґрунтовано належним чином потребу у касаційному перегляді судових рішень, ухвалених у справі з ціною позову нижче 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вказівка в резолютивній частині оскаржуваної постанови про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі. Сама по собі незгода заявника із судовим рішенням, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені у справі з ціною позову нижче 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров