Постанова Одеський апеляційний суд № 522/5404/21

Номер провадження: 22-ц/813/1451/23 Справа № 522/5404/21 Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.01.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Гірняк Л.А., Цюри Т.В., за участю: секретаря Хухрова С.В., представника ОСОБА_1 адвоката Павельченка І.В., розглянувши в режимі відеоконференції, за допомогою програмного забезпечення «ВКЗ», апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Павельченка Ігоря Віталійовича на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2021 року про забезпечення позову у цивільній справі за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Астер-Фінанс» адвоката Брушньовської Ілони Ігорівни про вжиття заходів забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Астер-Фінанс» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , встановив: 29.03.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Астер-Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Астер-Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , у якому просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки та встановити спосіб реалізації предмету іпотеки, а саме: - нежитлову будівлю, загальною площею 1004,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; - нежитлову будівлю, загальною площею 852,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; - встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеною суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В ході розгляду справи, представник позивача ТОВ «ФК «Астер-Фінанс» - адвокат Брушньовська І.І. звернулася до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом: - накладення арешту на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 1004,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2299743751101) та нежитлову будівлю, загальною площею 852,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2299705151101); - заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень), здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна тощо) об`єкта нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі, загальною площею 1004,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2299743751101) та нежитлової будівлі, загальною площею 852,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2299705151101) (т.1, а.с.110-116). Оскаржуваною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.04.2021 року заяву представника ТОВ «ФК «Астер-Фінанс» - адвоката Брушньовської І.І. було задоволено (т.1, а.с.120-122). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Павельченко І.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26.04.2021 року та ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову (т.1, а.с.126-131). У своїх поясненнях на апеляційну скаргу представник позивача ТОВ «ФК «Астер-Фінанс» - адвокат Селіванов С.А. просив ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26.04.2021 року залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення. У поясненнях на апеляційну скаргу представник третьої особи ОСОБА_3 адвокат Бандура Х.Ю., просить ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26.04.2021 року скасувати, апеляційну скаргу задовольнити, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення. Вирішуючи питання про слухання справи в режимі відеоконференції, за участю представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Павельченка І.В., колегія суддів виходить із того, що за заявою представника відповідача (т.2, а.с. 26-27, 30-31), ухвалою колегії суддів від 19.01.2023 року розгляд справи був призначений в режимі відеоконференції (т.2, а.с.33), про що учасники справи були належним чином повідомлені (т.2, а.с.34-38). При цьому, колегія суддів зазначає, що на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаОСОБА_2 , неодноразово направлялася поштова кореспонденція, однак останній жодного разу не з`являвся в судові засідання, оскільки поштова кореспонденція поверталась, з відміткою про те, що за зареєстрованим місцем проживання, ОСОБА_2 відсутній (т.1, а.с.153-154, 170-171, 178-179). У зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ)неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Неявка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні. Враховуючи викладене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді Одеського апеляційного суду майже півтора року (т.1, а.с. 145-146), колегія суддів вирішила слухати дану справу в режимі відеоконференції, у відсутність інших учасників справи, за участю представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Павельченка І.В. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пунктами 1-4, 6 ч. 1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. За змістом ч. 1 ст.153ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд керується як практикою ЄСПЛ, так і тим, що при вирішенні питання про забезпечення позову він має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Крім того, суд правильно зазначив, що відповідно до п. 4 «постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже зазначене питання є предметом дослідження суду під час розгляду спору по суті. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки та встановити спосіб реалізації предмету іпотеки, а саме: нежитлової будівлі, загальною площею 1004,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлової будівлі, загальною площею 852,6 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; Зазначені обставини свідчать про те, що предметом спору є саме вищезазначені нежитлові будівлі. В обґрунтування заяви про забезпечення позову, окрім іншого, позивач зазначив, що іпотекодавцям вже вдавалось ухилитись від звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом оформлення права власності на іншу особу, що підтверджується рішенням апеляційного суду Одеської області від 21.04.2016 у цивільній справі № 522/321/15-ц за позовною заявою ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 (т.1, а.с.50-55). З огляду на вищевикладені обставини, а також виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; з урахуванням встановленого спору між сторонами по справі, суд дійшов висновку, що вимоги про забезпечення позову є обґрунтованими, законними та співмірними із заявленими позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача. Також слід зазначити, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.08.2022 року, повний текст якої виготовлений 29.08.2022 року, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучений ОСОБА_3 (т.1, а.с.245-248), який, в особі свого представника дав письмові пояснення по справі (т.1, а.с. 219-223). Що стосується доводів представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Павельченка І.В. в апеляційній скарзіі в суді апеляційної інстанції про те, що суд забезпечив позов шляхом накладення арешту на відсутній об`єкт нерухомого майна, то колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи арешт накладено на нерухоме майно, а саме на дві нежитлові будівлі загальною площею 1857,3 кв.м, одна із якої має площу 1004,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2299743751101), а друга - площею 852,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2299705151101). Тобто на час постановлення оскаржуваної ухвали це були різні нежитлові приміщення і мали різні реєстраційні номери. Яким чином ці приміщення стали одним нежитловим приміщенням, тією ж загальною площею 1853,7 кв.м. належить встановити суду при розгляді справи по суті позовних вимог, а не при вирішенні питання про забезпечення позову стосовно об`єктів нерухомості, які належали відповідачу ОСОБА_1 на час винесення оскаржуваної ухвали суду (т.1, а.с.44-47). Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти заяви, оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Павельченка Ігоря Віталійовича залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2021 року про забезпечення позову залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 30.01.2023 року. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Л.А. Гірняк Т.В. Цюра