Постанова 4807 № 334/2708/17

Дата документу 01.02.2023 Справа № 334/2708/17 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 334/2708/17 Головуючий у 1-й інстанції Гнатюк О.М. Провадження №22-ц/807/161/23 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2023 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Кухаря С.В. Бєлки В.Ю. за участю секретаря судового засідання Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позову зазначено, що з вона відповідачем знаходиться в зареєстрованому шлюбі з 19 грудня 1998 року, актовий запис за №

680. Від спільного шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактично шлюбні відносини з відповідачем припинені. Спір про розподіл майна буде вирішуватись окремо. Подальше сумісне життя і збереження сім`ї вважає неможливим, просить шлюб розірвати. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2017 року позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований ВРАГС Хортицького районного управління юстиції м. Запоріжжя, актовий запис за № 680 від 19 грудня 1998 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на ухвалення судом рішення за відсутності відповідача як на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також на бажання зберегти шлюб між сторонами, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд розглянув справу без його участі. Суд ізолював його від розгляду справи та позбавив його права клопотати про надання строку для примирення та скористатися строком для збереження шлюбу. ОСОБА_2 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що поновлення шлюбних відносин між нею та відповідачем не є можливим. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін. Справу просить розглянути без її участі та без участі її представника. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 06 квітня 2022 року відкрито провадження по даній справі та ухвалою колегії суддів від 19 квітня 2022 року справу призначено до розгляду на 10:00 год. 18 травня 2022 року. Згідно ч.ч.2,4 ст.128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. У зв`язку з неявкою в судове засідання, призначене на 18 травня 2022 року, розгляд справи було відкладено на 29 червня 2022 року на 10:20 год. 29 червня 2022 року розгляд справи відкладено за заявою ОСОБА_1 на 21 вересня 2022 року на 10:30 год. 21 вересня 2022 року розгляд справи повторно відклався за заявою представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 на 02 листопада 2022 року на 09:30 год. 02 листопада 2022 року розгляд справи знов відклався за заявою ОСОБА_1 на 07 грудня 2022 року на 09:40 год. 07 грудня 2022 року розгляд справи відкладено на 01 лютого 2023 року на 10:20 год. у зв`язку з оголошеною в м. Запоріжжі повітряною тривогою. 31 січня 2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду його апеляційної скарги у зв`язку з тим, що в нього випала пломба та йому призначено лікування, на той самий час, що й судове засідання. Надав талон на прийом до лікаря. 01 лютого 2023 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи й зв`язку з тим, що ОСОБА_1 через відвідування лікаря не зможе прийняти участь в судовому засіданні. Просив відкласти розгляд справи на іншу дату. Розглянувши заяви ОСОБА_1 та його представника про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов до висновку про їх необґрунтованість та безпідставність, спрямовану на безпідставне затягування і перешкоджання розгляду справи, виходячи з наступного. ОСОБА_1 до клопотання про відкладення справи надано талон на прийом до лікаря, з якого вбачається, що талон виданий на амбулаторне лікування на 01.02.2023 року на 11:30 год.. судове засідання призначено на 01 лютого 2023 року на 10:20 год. тобто, ОСОБА_1 мав реальну можливість з`явитися в судове засідання на 10:20 год. для розгляду його апеляційної скарги, а потім з`явитися до лікаря на 11:30 год. Крім того, з наданого талону не вбачається, що він виданий саме на ім`я ОСОБА_1 . З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 необґрунтовано та безпідставно затягує та перешкоджає розгляду справи. Апеляційна скарга знаходиться на розгляді з 21 лютого 2022 року, і кожне судове засідання відкладається за заявами ОСОБА_1 вже майже рік. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу. Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду слідує, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом. У справах "Рябих проти Росії" (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03 від 3 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З цих підстав колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, повідомлених належним чином про дату, час і місце розгляду справи, неявка яких до суду визнана судом неповажною. При цьому колегія суддів також виходить із того, що у своєму рішенні у справі "Калашников проти Росії" Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінки компетентних органів влади. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Справа розглянута апеляційним судом на підставі ч. 2 ст. 247 та ч. 2 ст. 372 ЦПК України Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справа здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що сторони знаходяться у зареєстрованому шлюбі з 19 грудня 1998 року, шлюб зареєстрований ВРАГС Хортицького районного управління юстиції м. Запоріжжя, актовий запис за №

680. Від спільного шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактичні шлюбні відносини припинені. Спір про поділ майна буде подано окремо. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із зазначених позивачем причин розірвання шлюбу, характеру відносин сторін, наполягання позивача на розірванні шлюбу, а також тверджень позивача про те, що збереження сім`ї неможливо. Разом з тим зазначено, що строк для примирення сторонам не потрібний, а заперечення з боку відповідача відсутні. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції. Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Згідно із частиною 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно із частинами 3 та 4 статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно із частиною 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу. Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Встановивши, що збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу. Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи не відповідають матеріалам справи, оскільки розгляд справи відкладався судом першої інстанції неодноразово саме за заявами відповідача, що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про розгляд справи до нього про розірвання шлюбу. ОСОБА_1 ухилявся від отримання судових повісток, які поверталися до суду першої інстанції з відміткою «За закінченням терміну зберігання». В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд порушив його права не надавши строк для примирення. Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивач наполягала на тому, що строк для примирення сторонам не потрібен. В свою чергу, ОСОБА_1 з відповідними заявами про надання часу для примирення до суду першої інстанції не звертався, надаючи лише заяви про відкладення слухання справи. Доводи апеляційної скарги про те, що судове рішення має формальний характер не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону, оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, поновлення шлюбних відносин вважає неможливим та недоцільним. Аналізуючи норми діючого законодавства, слід дійти висновку, що суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо, тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу, оскільки подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки та моральним засадам суспільства. Твердження відповідача в апеляційній скарзі про можливість збереження шлюбу є необґрунтованими, оскільки не надано належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача, щодо відсутності ведення спільного господарства та проживання разом. Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях відповідача, що суперечить частині 6статті 81 ЦПК України. Таким чином, встановивши фактичні обставини, суд першої правильно визначив правову природу цивільних відносин між сторонами, та ухвалив рішення, що відповідає вимогам законодавства. Тому доводи апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Інші доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки, зокрема, надання переваги поданим стороною відповідача доказам та відхилення аргументів позивачки, які за доводами заявника є необґрунтованими. Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивачки. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Підстав для скасування судового рішення не вбачається. Також, відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2017 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 02 лютого 2023 року. Головуючий Судді: