Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/26096/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/26096/20 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Аблов Є.В. ПОСТАНОВА Іменем України 31 січня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Федотова І.В., Коротких А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що полягають у відмові нарахувати та виплатити пенсію у розмірі 80 % середньої заробітної плати шахтаря ОСОБА_1 , починаючи з 01.02.2018; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80 % середньої заробітної плати шахтаря, починаючи з 01.02.2018. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2022 позов задоволено. Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для здійснення перерахунку пенсії відсутні. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 23.04.2018 № 0000520199, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.02.2018 та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2019 у справі №826/15299/18 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення за її призначенням. Не погоджуючись з розміром пенсії позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про обчислення пенсії у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря відповідно до закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Листом від 17.06.2020 відповідач повідомив, що згідно документів пенсійної справи не вбачається, що позивач належить до кола працівників, передбачених статтею 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», тому підстав для обчислення пенсії в розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря немає. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що із зарахуванням до пільгового та страхового стажу за Списком №1 періоду роботи, позивач набув право на перерахунок пенсії згідно з Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Згідно статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон №345-VI) мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Відповідач в апеляційній скарзі в обґрунтування своєї позиції вказує про те, що на позивача не розповсюджуються положення Закону №345-VI, позаяк він не належить до кола працівників, перелік яких наведений у статті 1 цього Закону. Відповідно до статті 1 Закону №345-VI дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей. Верховний Суд у справах №345/4616/16 (постанова від 20.11.2018), №345/4570/16-а (постанова від 06.02.2019), №345/4462/16-а (постанова від 05.12.2019), №345/3954/16-а (постанова від 11.07.2019) та інших дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» слід розглядати у нерозривному зв`язку зі Списком №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах. Так, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2019 у справі №826/15299/18, яке набрало законної сили, встановлено факт того, що позивач працював на посадах, які дають право на пільгову пенсію за списком №1. Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Оскільки відповідач та позивач також були сторонами у справі №826/15299/18, то обставини встановлені рішенням у цій справі не підлягають доказуванню. Таким чином, оскільки, як встановлено рішенням суду у справі №826/15299/18, позивач працював на посадах, які дають право на пільгову пенсію за списком №1, то на нього поширюється дія Закону №345-VI. Аналогічну позицію у подібних правовідносинах підтримав Верховний Суд у постанові від 29.12.2021 по справі № 345/2562/17. При цьому, як наголосив Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 по справі №640/390/20 для призначення пенсії згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» необхідно мати стаж підземних робіт не менше ніж 15 років для чоловіків. З наявних у матеріалах справи записів у трудовій книжці позивача, а також довідок від 23.01.2018 №504, від 23.01.2018 №505, виданих підприємством ЗАТ «Внешторгсервис», філіал №2 ЗАТ «Внешторгсервис» структурним підрозділом «Краснодонуголь», вбачається, що стаж позивача підземних робіт перевищує 15 років. Про факт прийнятності вказаних довідок зазначено також і у згаданому рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2019 у справі №826/15299/18. Враховуючи викладене та беручи до уваги обставини незабезпечення скаржником достатності арифметичного стажу роботи позивача на підземних роботах за списком №1, то суд першої інстанції правильне рішення про задоволення позову. Щодо доводів скаржника в частині, що стосуються стягнення судового збору, то колегія суддів наголошує, що особливості фінансування суб`єкта владних повноважень не є обставиною, яка враховується при розподілі судових витрат. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2022 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя І.В. Федотов Суддя А.Ю. Коротких