Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/3116/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 січня 2023 року м. Дніпросправа № 340/3116/22 головуючий суддя І інстанції Дегтярьова С.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача) Іванова С.М., суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.09.2022 року в адміністративній справі №340/3116/22 за позовом ОСОБА_1 до Злинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Злинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Злинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 21.01.2022 року № 978 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 . Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.09.2022 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що спірне рішення було прийнято відповідачем з порушенням приписів чинного законодавства, що свідчить про необхідність його скасування. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав. Як було встановлено судом першої інстанції, рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30.11.2018 року визнано право ОСОБА_1 на земельну частку (пай) пайового колективного господарства "Перше Травня" розміром 4,10 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23.12.2021 року у справі №392/579/21 зобов`язано Злинську сільську раду Маловисківського району Кіровоградської області виділити у натурі ОСОБА_1 земельну ділянку на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області у розмірі 4,10 умовних кадастрових гектарів (а.с.53-56). З огляду на невиконання рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23.12.2021 року представник позивача звернувся з адвокатським запитом до Злинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та просив надати, зокрема інформацію про те, в який спосіб та коли буде виконане таке рішення (а.с.19). Листом від 28.04.2022 року вих.№206 Злинською сільською радою повідомлено про те, що рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23.12.2021 року виконане, рішенням від 21.01.2022 року №978 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 (а.с.20). Посилаючись на протиправність рішення від 21.01.2022 №978 з підстав надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність, яка є занедбаною, із залишками бетону та будівельних матеріалів, та стверджуючи про відсутність підстав для виготовлення проекту землеустрою, вважаючи рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23.12.2021 року не виконаним, позивач звернулась до суду з даним позовом та просить надати йому оцінку, як рішенню суб`єкта владних повноважень на предмет його відповідності закону. Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно ст.126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Відповідно до ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: - у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; - шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; - шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; - шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; - за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Як свідчать встановлені обставини справи, рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30.11.2018 року визнано право ОСОБА_1 на земельну частку (пай) пайового колективного господарства "Перше Травня" розміром 4,10 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 без визначення конкретних меж. З огляду на викладені обставини справи, рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23.12.2021 року у справі №392/579/21 зобов`язано Злинську сільську раду Маловисківського району Кіровоградської області виділити у натурі ОСОБА_1 земельну ділянку на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області у розмірі 4,10 умовних кадастрових гектарів Згідно ч.7 ст.79-1 Земельного кодексу України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. З огляду на те, що в даному випадку ОСОБА_1 належить виділити в натурі ще не сформовану земельну ділянку (4,10 умовних кадастрових гектарів), її формування, в силу змісту ч.5 ст.79-1 ЗК України, повинне бути здійснене за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У відповідності до ч.9 та 10 ст.79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється, зокрема, на підставі рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок. Відтак, приймаючи рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення ще несформованої земельної ділянки, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, розпочавши процес щодо її формування, як об`єкта цивільного права. Що стосується посилань позивача на те, що Злинська сільська рада протиправно надала дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, на якій залишки бетонних конструкцій, що суперечить приписам ч. 4 ст. 7 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та яка не відноситься до сільськогосподарських угідь, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку; землі під полезахисними лісовими смугами; землі під водними об`єктами; землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності; землі під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна; землі, які передаються до запасу та резервного фонду; інші землі несільськогосподарського призначення. Посилаючись на те, що на земельній ділянки перебувають бетонні фрагменти та будівельні матеріали від колишньої ферми, ОСОБА_1 стверджує про те, що така земельна ділянка не є земельною ділянкою, яка повинна була бути виділена їй в натурі на місцевості за рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23.12.2021 року. Частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина друга статті 331, частина четверта статті 334 Цивільного кодексу України, частина третя статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Згідно зі статтею 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці. Згідно оскаржуваного рішення від 21.01.2022 року №978, земельна ділянка, на яку позивачу надано дозвіл на розробку проекту відведення є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення комунальної власності з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Документальних доказів, що на ній розташоване нерухоме майно в розумінні ст.181 Цивільного кодексу України, до суду не надано. Зважаючи на те, що виключний перелік земельних ділянок, які не підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), визначений ч.4 ст.7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", беручи до уваги посилання позивача на перебування на земельній ділянці залишків бетону та будівельних матеріалів, за відсутності доказів того, що на земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, як того передбачає дана норма, а також те, що закон не забороняє виділяти в натурі власникам паїв землі сільськогосподарського призначення під господарськими дворами, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання ОСОБА_1 на протиправність рішення з цих підстав є безпідставними. Крім того, колегія суддів апеляційного суду вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції відносно того, що у випадку якщо ОСОБА_1 вважає рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23.12.2021 року наразі не виконаним, вона не позбавлена права заявити про це у встановленому порядку у виконавчому провадженні №68868994, відкритому за виконавчим листом №392/579/21 від 11.02.2022 року, виданим Маловисківським районним судом Кіровоградської області на виконання рішення від 23.12.2021 року, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.09.2022 року в адміністративній справі №340/3116/22 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає за виключенням наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко суддя В.Є. Чередниченко