Постанова 4851 № 480/6601/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2023 р.Справа № 480/6601/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд-Петролеум" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2021, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 25.10.21 року по справі № 480/6601/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд-Петролеум" до Головного управління ДПС у Сумській області , Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Голд-Петролеум", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2020 року № 0001423201, видане Головним управлінням ДПС в Сумській області. В судовому засіданні 25.02.2021р., згідно протокольної ухвали до участі у справі було залучено ГУ ДПС у Сумській області як територіальний орган утворений на правах відокремленого підрозділу (ЄДРПОУ ВП - 43995469). Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд-Петролеум" відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що 29 липня 2020 року ГУ ДПС у Чернігівській області було видано Наказ №1016 про проведення фактичної перевірки ТОВ «Голд-Петролеум", за результатами якої було складено Акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним Б/Н від 29.07.2020 року. В Акті перевірки йдеться про те, що на господарській одиниці ТОВ «Голд-Петролеум" - АЗС (акцизний склад), що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Бахмацький район, місто Батурин, вул. Бутка, 14-А, не обладнано та не зареєстровано на трьох резервуарах з пальним витратомірів/рівнемірів-лічильників, чим порушено п. 12 підрозділу 5 розділу XX Перехідних положень та п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України. В подальшому, на підставі Акту перевірки відповідачем було видане податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2020 року № 0001423201, згідно якого загальна сума штрафних санкцій становить 120 000, 00 грн. Зазначив, що перевірка проведена з порушеннями п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. Так, згідно п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, згідно підпункту 80.2.2. пункту 80.2 ст.80 ПК України - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. У свою чергу, згідно підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. Звернув увагу, що Наказ № 1016 від 29 липня 2020 року не містить посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, а містить лише посилання на п.п. 80.2.2 та 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, що є порушенням п. 80.2 ст. 80 ПК України, а отже є втручанням у господарську діяльність позивача. Вважає, що у відповідача була відсутні правова підстава для здійснення фактичної перевірки (податкового контролю) позивача. Просив суд врахувати, що позивачем було вжито усі необхідні заходи для забезпечення (обладнання) акцизного складу рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарах в період до 01 липня 2020 року, отже відповідно п. 18 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення», відповідальність передбачена пунктом128-1.1 статті 128-1 ПК України застосовуватись не повинна. Так, позивач зазначає, що на підставі абз. 5 п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників. АЗС, яка розташована за адресою: Чернігівська область, Бахмацький район, місто Батурин, вул. Бутка, 14-А, обладнана паливорозливними колонками, на які були наявні позитивні результати повірки відповідності технічним нормам, тому вони по суті виконують функцію витратомірів-лічильників. Отже, висновок суду, що про те, що на господарській одиниці ТОВ «Голд Петролеум» - не обладнано та не зареєстровано на трьох резервуарах з пальним витратомірів/рівнемірів-лічильників не відповідає дійсності. Крім того, зазначив, що на дату проведення перевірки, позивач замовив за кордоном товару згідно специфікації до Договору поставки № ДП 19/2020-НГ, а саме: магнітострикційний рівнемір DELPHI 485/Exd/SS/K Single Pipe/NPT довжиною 2,500 м - шт. 3 (виробництво - Італія: магнітострикційний рівнемір DELPHI 485/Exd/SS/K Single Pipe/NPT довжиною 3,300 м - шт. 3 (виробництво - Італія); магнітострикційний рівнемір DELPHI 485/Exd/SS/K Single Pipe/NPT довжиною 3,250 м - шт. 3 (виробництво - Італія), проте, через виникнення непередбачуваних об`єктивних обставин, спричинених поширенням пандемії коронавірусної хвороби (COVID -19) в Італії, не зміг вчасно їх отримати та облаштувати ними резервуари пального на АЗС. Таким чином, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0001423201 від 19 серпня 2020 року винесене з порушенням процедури проведення фактичної перевірки та є протиправним, а тому підлягає скасуванню. Відповідач, Головне управління ДПС у Сумській області, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2022 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд-Петролеум" та призначено справу у відкритому судовому засіданні на 14.03.2022 о 10:40. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан. Розпорядженням Другого апеляційного адміністративного суду №2.2-08/5 від 24.02.2022 року "Щодо здійснення заходів по евакуації та збереження справ" зобов`язано здійснити вивезення всіх судових справ, насамперед у першу чергу тих, що перебувають у провадженні суддів; вміст серверів скопіювати на переносні носії та вивезти їх за першої можливості (в т.ч. сервери з кадровою, бухгалтерською інформацією та інші переносні носії з відповідною інформацією); вивезти особові справи та трудові книжки суддів і працівників апарату суду; вивезти прилади з електронними цифровими підписами суддів і працівників апарату суду, які знаходяться у приміщенні суду. Рішенням зборів суддів Другого апеляційного адміністративного суду "Про особливості роботи Другого апеляційного адміністративного суду в період воєнного стану" №7 від 16.05.2022 вирішено розпочати організаційні заходи суду щодо відновлення процесу відправлення правосуддя, який був вимушено тимчасово обмежений, у зв`язку з проведенням бойових дій на території Харківської області, а саме поступове вирішення питань щодо розгляду справ в порядку письмового провадження та процесуальних питань, в яких не вимагається призначення судового засідання, та за наявності можливості інших справ та питань. Рішенням зборів суддів Другого апеляційного адміністративного суду "Про особливості роботи Другого апеляційного адміністративного суду в період воєнного стану" №10 від 30.06.2022 зазначено, що у зв`язку з проведення бойових дій у Харківському регіоні, постійним оповіщенням сигналу повітряної тривоги про небезпеку авіаційних та артилерійських ударів, перебоями у роботі систем електропостачання та Інтернету, з метою недопущення випадків загрози життю та безпеці відвідувачів і працівників суду, тимчасово обмежено призначення та проведення відкритих судових засідань, в тому числі в режимі відеоконференцзв`язку та вирішено вважати неможливим відновлення проведення відкритих судових засідань, в тому числі в режимі відеоконференцзв`язку зважаючи на ситуацію в Харківському регіоні на теперішній час. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2022 року запропоновано учасникам справи протягом 10 днів з моменту отримання вказаної ухвали висловити свою пропозицію щодо можливості апеляційного розгляду справи №480/6601/20. Рішенням зборів суддів Другого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2022 № 11 "Про відновлення проведення судових засідань в режимі ВКЗ в Другому апеляційному адміністративному суді в період воєнного стану" відновлено проведення судових засідань в режимі відеоконференцзв`язку. Листом Другого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022 року сторін у справі повідомлено, що враховуючи факт проведення бойових дій на території Харківської області та технічні можливості суду, проведення розгляду справи у відкритому судовому засіданні за участю сторін є значно ускладненим та небезпечним та запропоновано учасникам судового процесу висловити позицію стосовно можливості розгляду справи в режимі відеоконференції та надати відповідні клопотання у найкоротший термін будь-яким засобом зв`язку. Представниками відповідачів були подані клопотання про розгляд справи в режимі відеконференції. Позивач не надав до суду клопотання стосовно можливості розгляду справи в порядку письмового провадження або в режимі відеоконференції. Рішенням зборів суддів Другого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 року відновлено з 05.12.2022 проведення відкритих судових засідань, зважаючи на ситуацію в Харківському регіоні та за дотриманням умов відсутності загрози життю та здоров`ю учасникам судового процесу, суддям та працівникам суду з урахуванням вимог воєнного часу. Враховуючи викладене, ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022 та 11.01.2023, відповідно, було задоволено клопотання відповідачів, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 26.01.2023 о 14:20 год. в режимі відеоконференції. В судове засідання сторони не прибули. Судова повістка позивачу про виклик у судове засідання на 14:20 год. 26.01.2023 була направлена на адресу: АДРЕСА_1 , проте до суду повернувся конверт із значенням причини повернення - адресат відсутній за вказаною адресою. Відповідно до ч. 8, 11 ст. 126 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Враховуючи, що в позовній заяві та в апеляційній скарзі позивачем зазначено місцезнаходження: АДРЕСА_1 , іншої адреси суду не повідомлено та не встановлено судом з матеріалів справи, а також повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, колегія судів вважає, що така повістка вручена позивачу належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 29 липня 2020 року Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було видано Наказ № 1016 про проведення фактичної перевірки ТОВ «Голд-Петролеум», за результатами якої було складено Акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним Б/Н від 29.07.2020 року. Як свідчить з Акту фактичної перевірки, на господарській одиниці ТОВ «Голд-Петролеум" - АЗС (акцизний склад), що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Бахмацький район, місто Батурин, вул. Бутка, 14-А, не обладнано та не зареєстровано на трьох резервуарах з пальним витратомірів/рівнемірів-лічильників, чим порушено п.12 підрозділу 5 розділу XX Перехідних положень та п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України. 19 серпня 2020 року позивачем були подані до Головного управління ДПС у Чернігівській області заперечення у порядку ст. 86 Податкового кодексу України. В подальшому, з урахуванням висновків викладених в Акті перевірки, відповідачем було видане податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2020 року № 0001423201, згідно якого загальна сума штрафних санкцій становить 120 000, 00 грн. До податкового повідомлення-рішення було додано Розрахунок (фінансових) санкцій (штрафу), який містить суть встановленого порушення: «Не обладнано та не зареєстровано рівнеміри-лічильники в трьох введених в експлуатацію стаціонарних резервуарах та не зареєстровано три витратоміри-лічильники у місцях відпуску пального наливом із стаціонарних резервуарів». Позивач не погодившись із зазначеним податковим повідомленням - рішенням, звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки основним видом діяльності ТОВ "Голд Петролеум" є оптова та роздрібна торгівля пальним, то прийняття спірного наказу про проведення фактичної перевірки позивача цілком узгоджується з вимогами Податкового кодексу України. Також суд зазначив про відсутність в діях відповідачів обґрунтованої протиправності прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення та порушення прав позивача. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п.п 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. В обгрунтування своїх вимог, позивач посилається на протиправність наказу Головного управління ДПС у Чернігівській області № 1016 від 29.07.2020 року, який містить лише посилання на п.п. 80.2.2 та 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України без зазначення, що стало підставою для проведення фактичної перевірки, тобто за відсутності у контролюючого органу підстав для проведення перевірки, як формально складеного. З даного питання слід зазначити, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18) відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо. При цьому, у постанові від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18) Верховний Суд сформував новий правовий висновок, наступного змісту: "оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, такими підставами позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства". Відтак, аналіз обов`язкового до врахування висновку Верховного Суду дає підстави вважати, що позивач вправі посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, однак таке право платник податків може реалізувати при оскарженні в подальшому наслідків проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, а не при оскарженні наказу про проведення перевірки. Оцінка таких підстав позову є першочерговою при розгляді справ про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки податкових повідомлень-рішень. З урахуванням наведеного, суд у першу чергу здійснює оцінку правомірності призначення та проведення відповідачем перевірки за результатом якої прийняте спірне податкове повідомлення-рішення. Як вбачається з наказу про проведення фактичної перевірки від 29.07.2020 (а.с.8), відповідачем призначено проведення перевірки позивача на підставі п.п. 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Відповідно до п.п. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки з підстав, зокрема, наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 460/1239/19 зазначив, що в межах даних правовідносин судами попередніх інстанцій не перевірено наявність (відсутність) підстав для проведення перевірки. При цьому, не зазначення такої підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.п.81.1 ст. 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом. Також суд зазначає, що пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, передбачено дві окремі підстави для призначення проведення фактичної перевірки, а саме: - першою підставою є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства у частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; - другою (самостійно, незалежною від першої) підставою є здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Такий висновок підтриманий Верховним Судом при розгляді подібних спорів, зокрема, у постанові від 22.05.2018 у справі № 810/1394/16, у постанові від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18. Суд касаційної інстанції у даних рішеннях зауважив, що норма пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які покладені на органи ДПС, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача. Колегія суддів зазначає, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Отже, в даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального). Отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства для призначення фактичної перевірки необхідно в частині проведення контролю за виробництвом, обліком, зберіганням та транспортуванням спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 803/988/17 від 05.11.2018. У постанові від 12.08.2021 року по справі № 140/14625/20 Верховний Суд зробив наступний висновок: «системний аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме: - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками; - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку, за висновком судів попередніх інстанцій достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального). Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, від 5 листопада 2018 року у справі №803/988/17, від 20 березня 2018 року у справі №820/4766/17, від 22 травня 2018 року у справі №810/1394/16, на які покликалися суди попередніх інстанцій.». За приписами ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, висновки, викладені у вищенаведених постановах Верховного Суду, є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи. Враховуючи викладене, а також те, що основним видом діяльності ТОВ "Голд Петролеум" є оптова та роздрібна торгівля пальним, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що прийняття спірного наказу про проведення фактичної перевірки позивача цілком узгоджується з вимогами Податкового кодексу України. Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку. За визначенням підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це приміщенні або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального. За змістом підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі. Положеннями підпункту 230.1.2 пункту 320.1 статті 320 ПК України також передбачено, що платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Згідно з абзацом 9 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу. Пунктом 128-1.1 статті 128 ПК України передбачено, що відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу. При цьому, пунктом 12 підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" ПК України визначено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року. Водночас, згідно з абз. 4 п. 18 підр. 5 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, норми статті 128-1 Кодексу "Порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах" (відповідальність за порушення) застосовуються з 01 квітня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 01 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 Кодексу). Відповідно до відомостей, що містяться в системі електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП) та Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (СЕРАГІ та СЕ) ТОВ «ГОЛД ПЕТРОЛЕУМ» відповідно до поданої заяви з 01.03.2016 року зареєстровано платником акцизного податку з реалізації пального за унікальним номером запису в реєстрі №932. Загальна місткість резервуарів, розташованих на АЗС за адресою: м. Чернігівська обл., м. Батурин, вул. Бутка, 14-А, не перевищує 1000 м. куб. Враховуючи вищенаведене, положення п.18 підрозділу 5 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України застосовуються до ТОВ «ГОЛД ПЕТРОЛЕУМ» з 1 квітня 2020 року. З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено, що на акцизному складі №1005443 що розташований за адресою Чернігівська область, Бахмацький район, вул.Бутка, 14-А та належить ТОВ «Голд- Петролеум» знаходяться введені в експлуатацію стаціонарні резервуари (Дозвіл Управління Держпраці у Сумській області № 087.19.59 на експлуатацію обладнання призначеного для експлуатацію обладнання призначеного для експлуатації в потенційно небезпеченому середовищі де зберігається пальне) та на момент проведення перевірки не, обладнані рівнемірами лічильниками. Так, під час перевірки було встановлено, що на території АЗС знаходиться: - три стаціонарні резервуари для пального, які на момент проведення перевірки не були обладнані рівнемірами-лічильниками рівня пального моделі. По зазначеним резервуарам також відсутня реєстрація рівнемірів-лічильників в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі. - три місця відпуску пального наливом із зазначених резервуарів, які обладнані витратомірами лічильниками (паливороздавальними колонками моделі «1 КЕД-50- НАИНА») пального, які на момент проведення перевірки не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі. Зокрема, при перевірці було встановлено місця відпуску пального наливом із стаціонарних резервуарів РГС-25 (реєстраційний номер 1), РГС - 25 (реєстраційний номер - 2) РГС - 25 (реєстраційний номер 3) обладнані витратомірами лічильниками - 3 колонки паливороздавальні моделі «1 КЕД-50 НАИНА» заводські номери №0021 №0024 №0022, які на момент перевірки не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників. Таким чином на акцизному складі (уніфікований номер 1005443) не обладнано та не зареєстровано рівнеміри лічильники в трьох введених в експлуатацію резервуарах та не зареєстровано три витратоміра-лічильника встановлених у місцях відпуску пального наливом із стаціонарних резервуарів, чим порушено п.12 підрозділу 5 розділу XX Перехідних положень та пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України. Позивач не заперечував факт здійснення ним реалізації в перевіряємий період. Відповідно до п. 12 підрозділу 5 Розділу XX Податкового кодексу України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами- лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів- лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року. Колегія суддів вважає хибними доводи скаржника про те, що на дату проведення перевірки, позивач замовив за кордоном товар згідно специфікації до Договору поставки № ДП 19/2020-НГ, а саме: магнітострикційний рівнемір DELPHI 485/Exd/SS/K Single Pipe/NPT довжиною 2,500 м - шт. 3 (виробництво - Італія: магнітострикційний рівнемір DELPHI 485/Exd/SS/K Single Pipe/NPT довжиною 3,300 м - шт. 3 (виробництво - Італія); магнітострикційний рівнемір DELPHI 485/Exd/SS/K Single Pipe/NPT довжиною 3,250 м - шт. 3 (виробництво - Італія), проте, через виникнення непередбачуваних об`єктивних обставин, спричинених поширенням пандемії коронавірусної хвороби (COVID -19) в Італії, не зміг вчасно їх отримати та облаштувати ними резервуари пального на АЗС, оскільки чинним законодавством обов`язок обладнання та реєстрації витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників в Єдиному реєстрі не ставиться у залежність до будь-яких інших умов чи обставин, у тому числі неможливості постачальника рівнемірів-лічильників виконати свої зобов`язання. Доказів своєчасної реєстрації, і взагалі - реєстрації рівнеміри-лічильники в Єдиному державному реєстрі рівнемірів-лічильників та витратомірів-лічильників позивачем не надано. Судова колегія також вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що розташовані на АЗС позивача паливороздавальні колонки, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників, оскільки податковим органом під час перевірки було встановлено не реєстрацію позивачем в Єдиному державному реєстрі рівнемірів-лічильників та витратомірів-лічильників лише рівнемірів-лічильників. У зв`язку з чим безпідставними є і посилання позивача на те, що з акту перевірки та оскаржуваного повідомлення-рішення не можливо встановити, які саме порушення допустив позивач. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України. Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 року по справі № 480/6601/20 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні ст.139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд-Петролеум" залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 по справі № 480/6601/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 01.02.2023 року