Постанова 4813 № 522/23680/21

Номер провадження: 22-ц/813/3792/23 Справа № 522/23680/21 Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю.І. Доповідач Чорна Т. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.01.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Чорної Т.Г. суддів: Пузанової Л.В. Кутурланової О.В. секретар Зєйналова А.Ф.к розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 30 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради; Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини, встановив: В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю. 20 вересня 2022 року ОСОБА_1 в порядку передбаченому статтею 116 ЦПК України звернувся до суду з заявою про забезпечення доказів шляхом зобов`язання органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради скласти та надати до Приморського районного суду м.Одеси висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із письмовим консультативним висновком дитячого психолога. Вимоги заяви про забезпечення доказів обґрунтовані тим, що зазначений доказ отримати іншим шляхом неможливо у зв`язку з письмовою відмовою, але вказаний доказ може встановити фактичні обставини справи, пов`язані із визначенням найкращих умов проживання та виховання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів в порядку ст.ст. 116-118 ЦПК України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати, змінити судове рішення та задовольнити заяву про забезпечення доказів з підстав зазначених в заяві. Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, проте ОСОБА_3 , від імені якої діє ОСОБА_5 , просила долучити до матеріалів справи скан-копію нотаріально посвідченого договору укладеного 22.11.2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо здійснення батьківських прав та графіку спілкування батька з дитиною. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Предметом заявленого позову є визначення місця проживання дитини. Відповідно до частини четвертої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Згідно з частиною п`ятою статті 19 СК України орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Виходячи з аналізу вказаних норм законодавства, органи опіки та піклування зобов`язані розглянути спір щодо визначення місця проживання дитини та надати письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Отже, при розгляді судом спору про визначення місця проживання дитини надання органом опіки та піклування суду письмового висновку щодо розв`язання такого спору є обов`язковим. Звернувшись до суду з заявою про забезпечення доказів в порядку ст.ст. 116-118 ЦПК України, ОСОБА_1 просив зобов`язати орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради скласти та надати до Приморського районного суду м.Одеси висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із письмовим консультативним висновком дитячого психолога. Заявник вважає, що отримати зазначений висновок іншим шляхом неможливо у зв`язку із письмовою відмовою компетентного органу у його наданні. Підстави та порядок забезпечення доказів визначені статтею 116 ЦПК України. Відповідно до частин першої та другої згаданої норми суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. За змістом наведених норм обов`язковою умовою для вжиття судом заходів щодо забезпечення доказів є встановлення обставин, які дають підстави для висновку, що засіб доказування може бути безповоротно втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Обов`язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів. Процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Тобто ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/845/18. Надавши юридичну оцінку заяві про забезпечення доказів з урахуванням викладених у ній обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що подана ОСОБА_1 заява про забезпечення доказів не відповідає критеріям, визначеним в ч.1ст. 116 ЦПК України, оскільки не містить належних обґрунтувань та доказів на підтвердження наявності реальних ризиків чи загроз того, що докази, про забезпечення яких порушує питання представник відповідача, можуть бути втрачені або їх збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим. З огляду на те, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 не доведено підстав для забезпечення доказів в порядку статей 116-118 ЦПК України, оскільки зазначені докази можуть бути витребувані судом за обґрунтованою заявою сторони у справі в порядку ст. 84 ЦПК України, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення доказів. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2022 року. Колегія суддів також зауважує, що на даний час заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів є не актуальною, оскільки після постановлення судом оскарженої ухвали сторони в позасудовому порядку вирішили спір щодо місця проживання дитини, що підтверджує скан-копія нотаріально посвідченого договору укладеного 22.11.2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо здійснення батьківських прав та графіку спілкування батька з дитиною, у зв`язку з чим 28 листопада 2022 року суд закрив провадження у справі за відсутністю предмета спору між ОСОБА_3 та Левицьким про встановлення місця проживання дитини (інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки суд першої інстанції при вирішенні питання щодо відмови у забезпечені доказів не порушив норми процесуального права, а апеляційна скарга не містить доказів такого порушення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 30 вересня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий Т.Г. Чорна Судді: Л.В. Пузанова О.В. Кутурланова Повний текст постанови складено 30 січня 2023 року Суддя Т.Г. Чорна