Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/2349/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.01.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2349/22 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Чус О.В. (доповідач), судді Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал -Південний» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 (суддя Золотарьова Я.С.,) у справі №904/2349/22 за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал -Південний», м. Дніпро до Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ про визнання відсутнім право вимоги за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боріваж», м. Дніпро про стягнення заборгованості у розмірі 204 153 744,80 грн. ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боріваж» про стягнення заборгованості у розмірі 204 153 744,80 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № Б043Г/С від 26.08.2008 в частині своєчасності повернення кредиту. 25.10.2022 до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал -Південний» надійшов позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, в якому просить суд визнати відсутнім у Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боріваж» за кредитним договором № Б043Г/С від 26.08.2008. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Термінал -Південний» позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору з доданими до нього документами. Ухвала мотивована тим, що позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору є самостійним позовом з відмінними ніж у справі № 904/2349/22 предметом та підставами, а тому ця позовна заява у розумінні ст 49 ГПК України не може бути прийнята як позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Не погодившись з вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал -Південний» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/2349/22 та передати позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову ТОВ «Термінал-Південний» і додані до неї документи у даній справі на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № Б043Г/С від 26.08.2008 в частині своєчасності повернення кредиту, а тому банк просить стягнути заборгованість у розмірі 204 153 744, 80 грн. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал -Південний» є визнання відсутнім у Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боріваж» за кредитним договором Б043Г/С від 26.08.2008, укладеним між ЗАТ «Комерційний банк «Приватбанк» та ТОВ «Боріваж». На думку скаржника, є очевидним факт, що позовні вимоги ТОВ «Термінал -Південний» взаємопов`язані з вимогами АТ КБ «Приватбанк», оскільки вони можуть виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Однак, судом першої інстанції не враховано наведені обставини, що є порушенням ст.ст. 49,180 ГПК України. До того ж, скаржник наголошує, що ТОВ «Термінал -Південний» є одним з учасників товариства, які володіють часткою в статутному капіталі відповідача за первісним позовом ТОВ «Боріваж» та приймає активну участь в управленні товариством, відповідно має право подання цього позову, оскільки спірні правовідносини впливають на корпоративні права ТОВ «Термінал -Південний» як учасника ТОВ «Боріваж»: права на участь в управлінні токарством. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2022 у справі № 904/2346/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал -Південний» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі №904/2349/22. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження. Відзиву на апеляційну скаргу Акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Боріваж» не надано. Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Положенням статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Предметом апеляційного перегляду у даній справі є ухвала суду першої інстанції про повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України). Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року). Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом. Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, право на пред`явлення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, не є абсолютним, подаючи такий позов заяву заявник повинен дотримуватись вимог Господарського процесуального кодексу України щодо його подання. Порядок та умови вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справу врегульованого нормами статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача. Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Необхідною умовою набуття статусу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору є дотримання таких критеріїв як: 1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору); 2) суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження). Дотримання цих критеріїв необхідно оцінювати та з`ясовувати під час прийняття рішення щодо вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №916/542/18, позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають подаватися з дотриманням загальних правил пред`явлення позову, на що безпосередньо вказують положення частини п`ятої статті 49 та частини четвертої статті 180 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до цих норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 зазначеного Кодексу. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. Згідно з частинами другою, третьою статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду із первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження із первісним позовом ухвалою суду. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому позовні вимоги третьої особи можуть допускатися судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, лише у випадках, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, яка спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні статті 49 Господарського процесуального кодексу України, а має бути здійснена через подання самостійного позову (схожа за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.09.2019 у справі №910/12463/18, від 27.09.2019 у справі №904/323/19). Матеріали справи свідчать про те, що Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІВАЖ" та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 204 153 744,80 грн, з яких: 62 476 462, 77 грн - основна заборгованість, 76 113 991,90 грн - пеня, 65 563 290,13 грн - проценти за користування кредитом та судовий збір. ( том 1, зокрема, позовна заява про стягнення простроченої кредитної заборгованості за Кредитним договором № Б043Г/С від 26.08.2008) Отже, предметом позову у справі №904/2349/22 є стягнення заборгованості у розмірі 204 153 744,80 грн. Разом з тим предметом спору у позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору предметом визначено визнання відсутнім у Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІВАЖ" за кредитним договором № Б043Г/С від 26.08.2008. (т. 7 а.с. 202-203) Заявник жодних вимог щодо предмета спору, визначеного первісним позовом не заявляє. Відповідно до ч.6 ст.180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Встановивши, що позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору є самостійним позовом з відмінними ніж у справі №904/2349/22 предметом та підставами, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для повернення такої позовної. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції має бути залишена без змін. Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал -Південний» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі №904/2349/22 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі №904/2349/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий суддя О.В. Чус Суддя Е.В. Орєшкіна Суддя І.М. Кощеєв