Постанова 4857 № 460/14056/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/14056/21 пров. № А/857/15047/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Іщук Л.П. Обрізка І.М., секретаря судового засідання Максим Х.Б., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Хохлова Володимира Олександровича представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Управління Держпраці у Рівненській області, правонаступником якого є Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Дудар О.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Рівне о 15 год. 01 хв. 22 вересня 2022 року, повне судове рішення складено 30 вересня 2022 року, та апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області, правонаступником якого є Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Дудар О.М.), ухвалене у письмовому провадженні в м.Рівне 30 вересня 2022 року, повне судове рішення складено 30 вересня 2022 року, у справі №460/14056/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Рівненській області, правонаступником якого є Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : 12.10.2022 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області (далі Управління), просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 15.09.2021 №РВ619/248/000013/ТД-ФС. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 15 вересня 2021 року №РВ619/248/000037/ТД-ФС в частині накладення штрафу в сумі 180 000,00грн. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були цивільно-правовими та не мали ознак трудових, отже висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог ст.ст.21, 24 КЗпП України в частині допущення до роботи вказаних працівників без оформлення трудового договору є безпідставними та такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами. Суд першої інстанції вказав, що виконавці робіт за такими цивільно-правовими договорами не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку позивача, самостійно організовували свою роботу і виконували її на власний ризик, що зокрема чітко передбачено/узгоджено умовами означених цивільно-правових угод та договорів. Суд першої інстанції зазначив, що виконавці також не зараховувалися до штату підприємства позивача, записи до їх трудових книжок не вносилися, та відповідні розпорядчі акти про прийом на роботу на певні посади, не видавалися. Суд першої інстанції вказав, що на момент проведення інспекційного відвідування 31.07.2021 о 12 год 35 хв, позивачем допущено до роботи працівників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління на користь позивача 1800 грн. судового збору сплаченого за подання позовної заяви Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, ОСОБА_8 представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року у цій частині та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що 27.08.2021 до прийняття 15.09.2021 оскаржуваної постанови, відповідач отримав від позивача рекомендований лист з копіями восьми трудових договорів, укладених в тому числі, і з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які повністю відповідали вимогам та умовам, зазначеним в ст. 21 КЗпП України та були досліджені судом. Скаржник вказує, що до відповіді на відзив позивач додатково надав суду на 47 аркушах копії п`яти повідомлень про прийняття на роботу восьми працівників та п`ять квитанцій №2 про прийняття податковим органом вказаних повідомлень, а також копії електронної податкової звітності про податковий розрахунок сум доходу, нарахованого податків (сплаченого) та утриманого податків, сум нарахування єдиного внеску за 2-й та 3-й квартали 2021 року з квитанціями №2 про прийняття ДПС України вказаних звітів. Зазначає, що абзац 2 ч.2 ст.265 КЗпП України не передбачає накладення штрафів за несвоєчасне повідомлення органів ДПС про працевлаштування. Вважає, що відповідач не навів належних доказів про допущення позивачем до роботи 31.07.2021 вказаних осіб без укладення трудового договору, що суд вчергове проігнорував. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та з додатковим рішенням суду першої інстанції, Управління Держпраці у Рівненській області, правонаступником якого є Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, подало апеляційну скаргу, просить такі скасувати та в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на Порталі електронних послуг Пенсійного фонду України 31.07.2021 о 12 год. 50 хв. сформовано витяг, згідно з яким видно кількість застрахованих працівників у ФОП ОСОБА_1 та відсутні дані про наступних осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Скаржник вказує, що вказані особи надали письмові пояснення, згідно з яких встановлено, що такі перебувають в барі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » через те, що прийшла на роботу у даний заклад та здійснювали миття посуду ( ОСОБА_2 ), працювали барменом ( ОСОБА_3 ), кухарем ( ОСОБА_4 ). Скаржник зазначає, що позивач надав цивільно-правові договори з вказаними особами, однак не надав акти виконаних робіт до наданих договорів, хоча на момент надання документів два з них були уже підписані сторонами. Скаржник зазначає, що вказані особи працювали в той самий час, що і інші працівники, що офіційно працевлаштовані, були вдягнені в чорні футболки з нанесеним червоною фарбою логотипом закладу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виконували роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій». Скаржник вказує, що в наданих договорах з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не зазначено мінімальний результат, а зазначений процес праці. Скаржник вважає, що відбувся фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору. В судовому засіданні 17.01.2023 в режимі відеоконференції представники позивача та відповідача подані ними апеляційні скарги підтримали, щодо протилежних апеляційних скарг заперечили. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції та додаткового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення та додаткове рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідають. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець 29.05.2019 (номер запису: 20640000000046118 від 29.05.2019), основним видом економічної діяльності підприємця за КВЕД є 56.10 «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування», підприємницьку діяльність здійснює за адресою: Дубенський район, Рівненська область, с.Хрінники, бар «У Гаріка». Наказом Управління Держпраці у Рівненській області від 30.07.2021 №716 «Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування щодо додержання вимог законодавства у сфері праці у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » наказано відповідно до окремого доручення т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці від 24.06.2021 №Д-223/1/4.1-21, службової записки начальника відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_11 від 30.07.2021, провести у період з 31.07.2021 по 12.08.2021 позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування щодо додержання вимог законодавства у сфері праці у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , місце провадження господарської діяльності: Рівненська область (а.с.99). На підставі наказу від 30.07.2021 №716, відповідно до направлення від 30.07.2021 №609-Н/09-27 уповноваженими особами Управління Держпраці у Рівненській області у період з 31.07.2021 по 12.08.2021 проведено інспекційне відвідування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт від 12.08.2021 №РВ619/248/АВ (т.1 а.с.26-31). За результатами проведеного інспекційного відвідування встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог: - частини 1 статті 21 КЗпП України, які полягали в тому, що між працівниками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не укладено трудовий договір, за якими працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю; - частиною 3 статті 24 КЗпП України, які полягали в тому, що ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи 31.07.2021 працівників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. За наслідками інспекційного відвідування Управлінням Держпраці у Рівненській області винесено припис про усунення виявлених порушень від 12.08.2021 №РВ619/248/АВ/П, яким зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 усунути порушення частини 1 статті 21 КЗпП України та частини 3 статті 24 КЗпП України до 27.08.2021 (т.1 а.с.34-35). 26.08.2021 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав відповідь на виконання вимог припису про усунення виявлених порушень від 12.08.2021 №РВ619/248/АВ/П від 12.08.2021 вказавши, що 05.08.2021 на електронну адресу головного державного інспектора Дуляницького Т.В. направлені скан-копії належним чином засвідчених копій укладених з працівниками трудових договорів, повторно копії таких долучені до відповіді. Вказано також, що копії укладених з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 цивільно-правових угод повторно не надаються, оскільки такі особисто отримані 04.08.2021 завідувачем сектором Захарчуком М.В. 15.09.2021 першим заступником начальника Управління на підставі акта інспекційного відвідування від 12.08.2021 №РВ619/248/АВ першим заступником начальника Управління Держпраці у Рівненській області винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 360 0000 (триста шістдесят тисяч) гривень (т.1 а.с.52-53). Вважаючи вказану постанову протиправною, такою, що підлягає скасуванню, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Відповідно до Направлення від 30.07.2021 №609-н/09-27 позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування щодо додержання законодавства у сфері праці ФОП ОСОБА_1 проведено на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823, (далі - Порядок №823), відповідно до якого підставою для здійснення інспекційних відвідувань є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту. Дотримання Управлінням порядку призначення та проведення інспекційного відвідування позивач не оскаржує. Відповідно до пункту 16 Порядку №823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Пунктами 24, 25 Порядку №823 встановлено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування. Положеннями статті 265 КЗпП України встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення. Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Слід зазначити, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами. Статтею 21 КЗпП України встановлено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Згідно з статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 3 березня 2020 року у справі №1540/3913/18 (провадження №К/9901/8967/19), від 08 липня 2021 року у справі №620/1223/19, від 02 серпня 2022 року у справі №807/320/18 (провадження №К/9901/15113/19). Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 24 КЗпП України). Таким чином, правовий аналіз вищезазначених законодавчих норм права дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що трудовий договір чинне законодавство визначає як домовленість між працівником і власником про умови виконання роботи, оскільки працівники самі не організовують роботу і виконують таку не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам. Відповідальність, передбачена абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця, а тому ключовим питання при вирішенні спірних правовідносин є встановлення наявності або відсутності фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору фактичне виконання особою трудових функцій без оформлення трудових відносин. В свою чергу загальне визначення цивільно-правового договору встановлено статтею 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Відповідно до частин 1 та 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. При цьому, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться. Отже, основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій. Такі висновки узгоджуються із позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 0540/5987/18-а. Заборони на укладення договорів цивільно-правового характеру між ФОП і працівником на виконання робіт чи надання послуг, в тому числі, у вільний від виконання основної роботи за трудовим договором час, законодавством не встановлено. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що з метою проведення інспекційного відвідування на підставі направлення від 30.07.2021 №609-н/09-27 у ФОП ОСОБА_1 головними державними інспекторами Управління здійснено вихід за місцем здійснення господарської діяльності підприємця (в барі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 ) та зафіксовано за виконанням роботи працівників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 . В списку працівників ФОП ОСОБА_1 , отриманих з Порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, станом на 12 год. 50 хв. 31.07.2021 були відсутні дані щодо працівників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , у зв`язку з чим даним працівникам запропоновано надати письмові пояснення. В акті перевірки зазначено, що вказані особи були одягнені в чорні футболки з нанесеним червоною фарбою логотипом закладу « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Представником ФОП ОСОБА_14 04.08.2021 надано копії первинних документів, а саме: копії трудових договорів з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , копії повідомлень ДПС про прийняття працівника на роботу з квитанцією №2. Встановлено, що повідомлення ДПС про прийняття зазначених працівників на роботу подані 31.07.2021 о 19 год. 28 хв. 26.08.2021 представник ФОП ОСОБА_1 подав зауваження на акт інспекційного відвідування №РВ619/248/АВ від 12.08.2021 вказавши, що на момент проведення перевірки позивач знаходився в м.Чернігів, а тому не міг надати перевіряючим запитувані документи. 04.08.2021 адвокат Хохлов В.О. особисто надав завідувачу сектором ОСОБА_15 належним чином завірені копії: виписки з ЄДРЮО, ФОП та ГО на ОСОБА_1 від 31.05.2019, договору оренди тимчасових споруд від 20.06.2019, повідомлень про прийняття працівників на роботу, квитанцій №2, трьох цивільно-правових договорів, податковий розрахунок сум доходу та ЄСВ за 2 квартал 2021 року з додатками на 16 аркушах, квитанції №2 про прийняття податковою інспекцією вказаного розрахунку. 05.08.2021 на електронну адресу інспектора Дуляницького Т.В. направлені скан-копії належним чином засвідчених копій укладених з працівниками трудових договорів. Так, відповідно до умов цивільно-правового договору від 21.07.2021, ОСОБА_4 як Виконавець бере на себе зобов`язання виготовити 50 кг пельменів, 40 кг вареників з картоплею, 50 заготовок для піци. Строк виконання підрядником робіт: з моменту підписання договору і до завершення терміну дії Договору. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку позивача як Замовника, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Замовник забезпечує Виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором. Замовник зобов`язаний своєчасно прийняти й оплатити виконану Виконавцем роботу. За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 2500 грн., яку Виконавець отримує з каси Замовника. Замовник сплачує у вигляді 18% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% військового збору. Відповідно до умов цивільно-правового договору від 29.07.2021 ОСОБА_2 як Виконавець бере на себе зобов`язання по організації дводенної стилізованої вечірки «Колгосп», а саме: монтаж та демонтаж фото зони, розклеєння афіш, стилізація танцмайданчика та альтанок, в кількості 13 шт., в ретро стилі. Строк виконання підрядником робіт: з моменту підписання даного договору і до завершення терміну дії Договору (до 01.08.2021). Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку позивача як Замовника, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Замовник забезпечує Виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором. Замовник зобов`язаний своєчасно прийняти й оплатити виконану Виконавцем роботу. За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 2000 грн., яку Виконавець отримує з каси Замовника. Замовник сплачує у вигляді 18% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% військового збору. Аналогічні умови цивільно-правового договору від 29.07.2021, укладеного з ОСОБА_3 . Аналіз вказаних цивільно-правових дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновків, що у таких чітко визначений результат роботи, яку повинні передати Виконавці Замовнику, зазначено порядок виконання відповідних робіт, виконання таких без підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку, самостійно, на власний розсуд Виконавців щодо організації самого процесу виконання доручених завдань. 01.08.2021 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 укладено та підписано акти виконаних робіт, якими підтверджено отримання Виконавцями коштів від Замовника, а також відсутність взаємних претензій як щодо якості виконаних робіт, так і до суми винагороди за їх виконання. 06.08.2021 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено та підписано акт виконаних робіт про те, що Виконавець виготовив 50 кг пельменів, 40 кг вареників з картоплею та 50 заготовок для піци, отримав від Замовника винагороду, Замовник та Виконавець не мають жодних претензій один до одного як щодо якості виконаних робіт, так і до суми винагороди за їх виготовлення (т.1 а.с.59). До матеріалів справи долучено копію податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 3 квартал 2021 року, ФОП ОСОБА_1 (форма 1ДФ), які містяться дані про розміри доходу фізичних осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на які були нараховані (з яких сплачено) податки, зокрема за: ознакою доходу 102 (суми винагород, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору). Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За встановлених обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовідносини між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були цивільно-правовими та не мали ознак трудових, а тому висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог статтей 21, 24 КЗпП України в частині допущення до роботи вказаних працівників без оформлення трудових договорів є безпідставними та такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами. Щодо оформлення трудових відносин з працівниками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , то суд апеляційної інстанції враховує наступне. До матеріалів справи долучені копії письмових пояснень, отриманих інспектором праці Управління Держпраці у Рівненській області 31.07.2021 від вказаних осіб. Відповідно до пояснень ОСОБА_5 стажується на посаду бармена з 31.07.2021, трудовий договір з ФОП ОСОБА_1 не укладав, ОСОБА_6 стажується на посаду різноробочого, ОСОБА_7 від пояснень відмовився. Відповідно до статті 29 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року №5067-VI студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час. Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов`язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій. Порядок укладення договору про стажування та типову форму договору затверджує Кабінет Міністрів України. Строк стажування за договором не може перевищувати шести місяців. Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки. Відомості про проходження стажування вносяться до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування в порядку, встановленому Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. У разі коли в період стажування особа, зазначена у частині першій цієї статті, виконує професійні роботи, підприємство, організація, установа за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, здійснює виплату їй заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок. Як вбачається з матеріалів справи, ні під час проведення інспекційного відвідування, ні в процесі розгляду справи про накладення штрафу, ні до судів першої та апеляційної інстанцій позивач не надав належних доказів на підтвердження обставин щодо укладення договору про професійне навчання найманого працівника, наказу про організацію стажування, програму стажування, будь-які інші документи, що підтверджують врегулювання відносин між роботодавцем і стажистом відповідно до Закону України «Про зайнятість населення». Також, відсутні докази того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є студентами вищого чи учнями професійно-технічного навчального закладу або що вказані особи зареєстровані, як безробітні, як і відсутні індивідуальна програма стажування, робочі навчальні плани і програми. Не видавався також і наказ про стажування зазначених осіб із зазначенням місця проходження стажування, спеціальності (кваліфікації) або професії (кваліфікаційного рівня) стажиста, режимом стажування, а також керівника стажування. При цьому, суд апеляційної інстанції критично оцінює аргументи позивача щодо надання вказаними особами неправдивих пояснень та вчинення посадовими особами тиску на них, так як такі не підтверджені належними та допустимими доказами у справі, як і не наведені жодні мотиви, які б давали підстави вважати, що особа, яка відбирала відповідні пояснення, є заінтересованою у результатах розгляду справи. Не надано також доказів звернення позивача до відповідних органів зі скаргами, заявами щодо тиску посадових осіб відповідача під час інспекційного відвідування. З наданих позивачем письмових доказів судом встановлено, що трудові договори з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 позивачем укладені 31.07.2021. Згідно з пунктом 4 трудового договору від 31.07.2021, укладеного з ОСОБА_5 , час виконання робіт установлюється згідно з графіком чергувань, що не перевищує 40 год на тиждень (т.1 а.с.20). Згідно з пунктом 4 трудового договору від 31.07.2021, укладеного з ОСОБА_7 , час виконання робіт установлюється згідно з графіком роботи, що не перевищує 40 год на тиждень (т.1 а.с.21). Відповідно до пункту 4 трудового договору від 31.07.2021, укладеного з ОСОБА_6 , час виконання робіт установлюється згідно з 10 год до 13 год, з 14 год до 19 год (т.1 а.с.22). Поряд з цим, у ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що 31.07.2021 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав до Головного управління ДПС у Рівненській області повідомлення про прийняття працівників на роботу (т.1 а.с.175), а саме: - ОСОБА_5 - номер наказу або розпорядження про прийняття на роботу 6, дата видання наказу або розпорядження про прийняття на роботу 31.07.2021, дата початку роботи 31.07.2021; - ОСОБА_7 - номер наказу або розпорядження про прийняття на роботу 7, дата видання наказу або розпорядження про прийняття на роботу 31.07.2021, дата початку роботи 31.07.2021; - ОСОБА_6 - номер наказу або розпорядження про прийняття на роботу 8, дата видання наказу або розпорядження про прийняття на роботу 31.07.2021, дата початку роботи 31.07.2021. Згідно з квитанціями №1 та №2 вказане повідомлення надіслане позивачем до органів ДПС України 31.07.2021 о 19 год 28 хв. (т.1 а.с.176). Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 №413, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, зокрема, засобами електронного зв`язку з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Таким чином, на момент проведення інспекційного відвідування 31.07.2021 о 12 год 35 хв, позивачем допущено до роботи працівників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Жодного доказу на спростування зазначених обставин позивач не надав. Враховуючи те, що саме факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору є правовою підставою для застосування до роботодавця штрафних санкцій та враховуючи встановлені обставини, зазначені в акті інспекційного відвідування та підтверджені матеріалами справи, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо правомірності постанови органу Держпраці від 15.09.2021 №РВ619/248/000013/ТД-ФС в частині накладення штрафу на суму 180 000,00 грн. Щодо оскаржуваної додаткового рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року, то суд апеляційної інстанції вважає, що враховуючи положення статті 252 КАС України щодо підстав ухвалення додаткового рішення, статті 139 КАС України щодо розподілу судових витрат, положення Закону України «Про судовий збір», майновий характер позову, часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління на користь позивача 1800 грн. судового збору сплаченого за подання позовної заяви. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення стаття 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності постанови від 15.09.2021 №РВ619/248/000013/ТД-ФС частині накладення штрафу на суму 180 000,00 грн., на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судових рішень не впливають. Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Управління Держпраці у Рівненській області, правонаступником якого є Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, та апеляційну скаргу ОСОБА_8 представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року та додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року у справі №460/14056/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 26.01.2023 згідно з ч.3 ст.321 КАС України