Постанова 4803 № 198/68/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1836/23 Справа № 198/68/22 Суддя у 1-й інстанції - Білинський М. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 січня 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., за участю секретаря - Лопакової А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Юр`ївської селищної Ради, третя особа - ОСОБА_2 про поновлення батьківських прав за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2022 року, - В С Т А Н О В И В: 15 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Юр`ївської селищної Ради, третя особа - ОСОБА_2 про поновлення батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2014 року її позбавлено батьківських прав (на трьох дітей), опікунами дітей призначено ОСОБА_2 . На теперішній час вона позбулась від алкогольної залежності, вступила у шлюб, народила та успішно виховує двох дітей, її чоловік заробляє достатньо для утримання сім`ї, сама вона працює (хоча і без офіційного працевлаштування), придбала житловий будинок з земельною ділянкою, здатна забезпечити дітей матеріально та житлом, підтримує хороші стосунки зі старшою донькою ОСОБА_6 , намагається налагодити стосунки з молодшими дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Загалом доводи зводяться до того, що обставини, які були підставою для позбавлення її батьківських прав, змінилися, тому в інтересах дітей, вона просить поновити її у батьківських правах (том 1 а.с.2-4). Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Юр`ївської селищної Ради, третя особа - ОСОБА_2 про поновлення батьківських прав - відмовлено (том 2 а.с.83-85). Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (том 2 а.с.94-96). В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд 1 інстанції виніс рішення без належної оцінки та дослідження обставин позовних вимог, через що здійснено помилку при його винесення на підставі недостовірних фактів, невірно трактованих документів та подій. Зазначає, що її життя суттєво змінилось, - вона подолала алкогольну залежність, створила сім`ю, народила та успішно виховує двох дітей, купила нерухомість, підтримує хороші стосунки зі старшою донькою, що було встановлено судом. В порядку ст. 360 ЦПК України, від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду 1 інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, просила, рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 1 а.с.13), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (том 1 а.с.14), та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (том 1 а.с. 15). Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської обалсті від 08 квітня 2014 року позбавлено (ОСОБА_9) ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 батьківських прав у відношенні неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Неповнолітніх дітей передано під опіку органу опіки та піклування при Варварівській сільській раді Юр`ївського району Дніпропетровської області. Стягнути з ОСОБА_9 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів) , щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову з 24 грудня 2013 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожного з дітей. Аліменти стягувати на користь дитячої установи чи піклувальника (опікуна), на піклуванні яких будуть знаходитися діти (том 1 а.с.7-9). Звертаючись з позовом про поновлення батьківських прав, позивачка посилалася на те, що її життя суттєво змінилося - вона подолала алкогольну залежність, створила сім`ю, народила та успішно виховує двох дітей, купила нерухомість, підтримує хороші стосунки зі старшою донькою - ОСОБА_6 , підтверджується: договорами купівлі-продажу нерухомості та відповідними витягами (т. 1 а.с. 16-21), свідоцтвами про шлюб та народження (т. 1 а.с. 10-12), позитивною характеристикою з місця проживання (т. 1 а.с. 23), характеристикою доньки позивачки - ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 24), довідками від лікарів психіатра та нарколога (т. 1 а.с. 26-27), медичною довідкою, яка підтверджує належне піклування позивачки за здоров`ям доньки ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 28), поясненнями свідків даними в судовому засіданні, перепискою позивачки зі старшою донькою (т. 2 а.с. 42-62). Суд 1 інстанції заслухавши в судовому засіданні думку усіх трьох дітей (в порядку ст. 171 СК України) встановив, що двоє молодших дітей ( ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) виявили стійке бажання й надалі проживати з опікуном, саме громадянку ОСОБА_2 , яка виховує їх з віку 4-5 років, сприймають як свою матір (поняття матір вжито в соціальному значенні), хоча їм відомо, що народила їх позивачка, вони з нею знайомі, негативних емоцій (агресії, страху) до позивачки не виявили, періодично між ними та позивачкою відбувається спілкування. За таких обставин, розірвання сімейно-соціального зв`язку між двома молодшими дітьми та ОСОБА_2 можливо і матиме для дітей покращення їх матеріального становища, але стане психотравмуючим фактором (примусовий відрив від особи, яку вони сприймають як найріднішу людину - матір). Загалом усі троє дітей візуально виглядають доглянутими, здоровими (рожеві щоки, нормальної вгодованості (дане поняття застосовується при проведенні судово-медичних експертиз), жваві, не замкнуті), що вказує на зтатність ОСОБА_2 забезпечувати дітям прийнятні умови проживання та виховання. Щодо позиції старшої доньки ОСОБА_6 - вона позиціонує себе як дитину позивачки, тягнеться до біологічної матері, однак її позиція не є однозначною і стабільною (наявний сумнів), дане було визнано навіть стороною позивача (в судових дебатах). Крім цього, у разі задоволення позову частково - поновлення батьківських прав ОСОБА_1 на старшу доньку діти будуть розділені по різних сім`ях, що негативно позначиться на усіх трьох дітях (в першу чергу на молодших), дане на переконання суду, можливе лише у виключних випадках (наприклад, якщо одна сім`я об`єктивно не здатна утримувати матеріально або забезпечити житлом таку кількість дітей). Також, суд врахував і те, що скоро - через один рік і декілька місяців старша донька досягне повноліття і зможе сама вирішувати свою свою подальшу долю. Щодо доводів позивача про її матеріальне благополуччя (як одну із підстав для задоволення позову), представник позивача та третьої особи навели ряд контрдоводів, які заслуговують увагу суду і враховуються не на користь позивачки - жиловий будинок придбаний позивачкою на даний час не придатний для проживання у ньому (тим більше у зимовий період), фактично вона з двома дітьми проживає у родички, на сам будинок державним виконавцем накладено арешт, у позивачки наявна значна заборгованість по сплаті аліментів на утримання дітей (питання про можливе поновлення батьківських прав на які вирішується в даній справі), станом на 01.04.2022 року приблизно 250 тис. грн. (т. 1 а.с. 87). Контрдовод представника третьої особи про те, що позивачка офіційно не працює і це повинно розцінюватися як сумнів в її спроможності утримувати дітей судом не приймається до уваги, оскільки - офіційне працевлаштування не є обов`язком громадянина, за наявної в нашій країні практики мільйони співгромадян працюють неофіційно. Відносно доводів позивача про те, що старша донька опікуном надмірно залучається до тяжкої фізичної праці, на підтвердження чого (у тому числі) суду було надано роздруківки їх листування в месенджері й на що суду було наголошено в засіданні (було сказано, що дитина «нічого крім роботи не бачить»), то суд з ними не погоджується. Одним із завдань ОСОБА_2 як опікуна є виховання дітей пристосованих до самостійного життя, що включає в себе здатність до праці, матеріально забезпечити себе, початкові навички комерції (здатність щось продати). Фактів травматизму дитини (старшої доньки), залучення її до роботи зі шкідливими для здоров`я умовами (робота з отрутохімікатами, тощо) судом не встановлено. Крім цього, з цієї ж переписки слідує, що у дитини є і дозвілля, зокрема, участь з молодшими братом і сестрою у дитячому святкуванні (відповідна фотографія т. 2 а.с. 49), участь у домашньому застіллі (відповідна фотографія т. 2 а.с. 42). У справі наявний висновок органу опіки та піклування про доцільність поновлення батьківських прав Павлоградської міскради (т. 1 а.с. 80-81) (вважають доцільним) та рішення виконкому Юр`ївської селищної ради, за своєю суттю також висновок органу опіки та піклування (т. 1 а.с. 53-56) (вважають недоцільним поновлення батьківських прав). З даного приводу суд зазначає наступне - дані висновки не є обов`язковими для суду, документ Юр`ївської селищної ради слід оцінювати критично (хоча суд і приймає його до уваги), оскільки його було складено з ініціативи відповідача (суд такого доручення не давав) і фактично самим відповідачем. В даному випадку наявний конфлікт інтересів - орган який склав висновок є відповідачем по справі. Висновок органу опіки та піклування Павлоградської міськради, на переконання суду містить суттєвий недолік - з його тексту не вбачається, що при його складанні відбувся виїзд на місце теперішнього проживання дітей, обстеження умов їх проживання, спілкування з ними, а отже і його слід оцінювати критично. Висновки є протилежними і в значній мірі нейтралізують один одного як докази по справі. Відмовляючи у задоволені позову, суд 1 інстанції виходив із того, що інтересам неповнолітніх дітей ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідає подальше (принаймні на даному етапі) виховання у опікуна ОСОБА_2 . Колегія суддів погоджується з даним висновком суду. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. У частинах першій, другій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливим. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v.UKRAINE, №10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171СК України). Згідно із частинами першою, четвертою статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 466/5767/18 (провадження № 61-20485св19) вказано, що «на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків. Відповідно до рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2014 року ОСОБА_11 позбавлено батьківських прав у зв`язку із тим, що остання не забезпечує дітям нормальних умов для фізичного та морального розвитку, станом здоров`я та навчанням останніх не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, покинувши останніх на призволяще в листопаді місяці 2012 року, при цьому до теперішнього часу діти проживають, виховуються та перебувають на повному утриманні своєї тітки ОСОБА_2 . За час проживання разом з дітьми в с. Призове Юр`ївського району відповідачка зловживала спиртними напоями, будинок в якому мешкала разом з дітьми занедбала та призвела до антисанітарного стану, часто залишала дітей без нагляду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 484/920/18 (провадження № 61-6992св20) вказано, що «сім`я вважається природним середовищем для розвитку дитини; виховання в сім`ї відповідає найкращим інтересам дитини і тільки коли виявиться, що сім`я є особливо непридатною або неблагонадійною, зв`язки з нею можуть бути перервані. Розлучення дітей з батьками всупереч їх волі можливо тільки за умови, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. При розгляді позовів батьків про передачу їм дитини іншими особами, від яких вони мають право вимагати її повернення, суд бере до уваги зокрема можливість батьків забезпечити належне виховання дитини, характер їхніх взаємовідносин з нею, прихильність дитини до осіб, у яких вона перебуває, й інші конкретні обставини справи. При цьому суд враховує, хто з зацікавлених осіб виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожної з осіб, особисті якості сторін, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані однієї з осіб сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей. У будь-якому випадку суд повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам малолітньої дитини. Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції). Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Встановивши, що відібрання дітей у опікуна та повернення їх біологічній матері буде суперечити інтересам дітей, суд 1 інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, життя ОСОБА_1 змінилося - вона подолала алкогольну залежність, створила сім`ю, народила та виховує двох дітей, купила нерухомість, підтримує хороші стосунки зі старшою донькою - ОСОБА_6 . Разом з тим, колегія суддів вважає, що вказані обставини самі по собі не можуть бути визнані достатніми підставами для поновлення ОСОБА_1 у батьківських правах, оскільки при вирішенні даного спору суд повинен давати оцінку обставинам в сукупності зібраних доказів та виходити з якнайкращих інтересів дітей. В спірному випадку, з досліджених матеріалів вбачається, що покращення в житті позивачки як-то: подалання алкогольної залежності, народження дітей та купівлю нерухомості (яка не придатна до житла), не є достатніми для задоволення позову, оскільки судом в ході розгляду справи, в тому числі, в суді апеляційної інстанції встановлено ряд обставин, які вказують на те, що таке не буде відповідати інтересам дітей. Так, частинами першою, другою статті 171 СК України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання. Урахування думки дитини щодо її життя передбачає й стаття 12 Конвенції з прав дитини, в якій записано, що Конвенція зобов`язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю. На виконання вказаних норм, судом 1 інстанції заслухано думку дітей - щодо того, чи бажають вони повернутися до матері ОСОБА_1 , та проживати із нею. Суд встановив, що двоє молодших дітей ( ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) виявили стійке бажання й надалі проживати з опікуном, саме громадянку ОСОБА_2 , яка виховує їх з віку 4-5 років, сприймають як свою матір (поняття матір вжито в соціальному значенні), хоча їм відомо, що народила їх позивачка, вони з нею знайомі, негативних емоцій (агресії, страху) до позивачки не виявили, періодично між ними та позивачкою відбувається спілкування. За таких обставин, розірвання сімейно-соціального зв`язку між двома молодшими дітьми та ОСОБА_2 можливо і матиме для дітей покращення їх матеріального становища, але стане психотравмуючим фактором (примусовий відрив від особи, яку вони сприймають як найріднішу людину - матір). Загалом усі троє дітей візуально виглядають доглянутими, здоровими (рожеві щоки, нормальної вгодованості (дане поняття застосовується при проведенні судово-медичних експертиз), жваві, не замкнуті), що вказує на здатність ОСОБА_2 забезпечувати дітям прийнятні умови проживання та виховання. Щодо позиції старшої доньки ОСОБА_6 - вона позиціонує себе як дитину позивачки, тягнеться до біологічної матері, однак її позиція не є однозначною і стабільною (наявний сумнів), дане було визнано навіть стороною позивача (в судових дебатах). Відтак, небажання дітей повернутися до біологічної матері є чітким та усвідомленим. Будь-яких обставин впливу на дітей при наданні ними пояснень, судом не встановлено. Колегія суддів звертає увагу, що третя особа ОСОБА_2 , активно виступає за позицію дітей, як рідна, віддана ним людина. Таким чином, судом встановлено, що емоційний зв`язок між молодшими дітьми та матір`ю втрачено, жодних дій на його відновлення позивачка не вчинила. Доказів щодо втручання у їх відносини інших осіб чи наявності перешкоджання у спілкуванні з позивачкою не представлено і таких судом не встановлено. Будь-яких обґрунтованих пояснень, що стали причиною таких обставин, ОСОБА_1 не наведено. Колегія суддів також погоджується з висновком суду 1 інстанції щодо неможливості задоволення позову частково - поновлення батьківських прав ОСОБА_1 на старшу доньку діти будуть розділені по різних сім`ях, що негативно позначиться на усіх трьох дітях (в першу чергу на молодших), дане на переконання суду, можливе лише у виключних випадках (наприклад, якщо одна сім`я об`єктивно не здатна утримувати матеріально або забезпечити житлом таку кількість дітей). Також, суд враховує і те, що скоро - через один рік і декілька місяців старша донька досягне повноліття і зможе сама вирішувати свою подальшу долю. Щодо інших обставин, на які посилається апелянт, то вони не спростовують висновку суду, оскільки зміна сімейного стану та купівля нерухомості, в даному випадку, не є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку та виховання дітей, забезпечення належного харчування, матеріального забезпечення та ін. Подолання алкогольної залежності є позитивним фактором, однак з огляду на встановлені обставини, воно не призвело до суттєвих покращень життя останньої та не усунуло ті недоліки, які стали підставою для позбавлення батьківських прав. Судом не встановлено свідомої активної поведінки ОСОБА_1 , спрямованої на відновлення зв`язку з дітьми, налагодження стабільного побуту, матеріального і фінансового забезпечення. На підставі викладеного, виходячи з конкретних обставин справи та інтересів дітей, надавши належну оцінку представленим у справі доказам у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що звернення з вказаним позовом до суду є передчасним. Як правильно, встановив суд першої інстанції, апелянт не вживала всіх необхідних заходів щодо прийняття її участі у вихованні дітей, піклуванні, прояву до них турботи, матеріальному забезпеченні, а відтак поновлення їй батьківських прав на час розгляду справи є неможливим. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини сьомої статті 169 СК України апелянт не позбавлена можливості повторно звернутися до суду із позовом про поновлення батьківських прав. До того ж, позивачка не позбавлена можливості спілкування з дітьми. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України розподіл судових не проводиться. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: