LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4803201/10528/21

від 14.09.2022 ·

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5856/22 Справа № 201/10528/21 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 вересня 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., за участю секретаря Піменової М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради про черговість отримання житла, зобов`язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2022 року, - В С Т А Н О В И В: 12 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради (раніше Соборна районна в місті Дніпрі рада та її виконком) про черговість отримання житла, зобов`язання вчинити певні дії, позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися. Позивач в своєму позові та з представником посилаються на те, що з 19 лютого 1996 року по 31 березня 2014 року позивачка ОСОБА_1 працювала у місті Дніпро (раніше Дніпропетровськ) на посадах двірника та перебувала у черзі на отримання житлової квартири, на момент виходу на пенсію під номером 2 (два). У червні минулого року вона отримала листа міського голови Дніпровської міської ради від 02 червня 2020 року за № 6/9-280, адресованого Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, де він вказує, що вона вже 23 роки «перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у виконавчому комітеті Соборної районної у місті Дніпрі ради у загальній черзі, за № 233». Будь-яке роз`яснення стосовно причини пересування мене у названій черзі з № 2 па № 233 у даному листі відсутнє. Вважає, що така безпричинна зміна її черговості на отримання житлової квартири є незаконною та такою, що порушує її конституційне право на отримання доступного житла (ст. 8, 47 Конституції України, ст. 9, З1, 36, 38, 40, 41, 43 Житлового кодексу України). Добровільно виправити таку свою помилку відповідач не бажає. У зв`язку з тим, що питання про її черговість на отримання житла не вирішено ні виконкомом Соборної районної у місті Дніпрі ради, ні департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради, тобто позитивних результатів не було досягнуто, спір не вирішено, тому позивач вимушена була звертатися з цим позовом до суду і просила зобов`язати виконавчий комітет Соборної районної у місті Дніпрі ради поновити її - ОСОБА_1 у черзі обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у виконавчому комітеті Соборної районної у місті Дніпрі ради під № 2 (два), задовольнивши позов в повному обсязі. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2022 року ОСОБА_1 в задоволенні позову - відмовлено (а.с.67-71). Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття помилкового рішення суду, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким, задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі (а.с.79). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 19 лютого 1996 року була працевлаштована двірником на підприємстві ЖЕП № 8, 03 квітня 2009 року позивач вийшла на пенсію, але продовжувала працювати двірником на підприємстві відповідача, та була звільнена 31 березня 2014 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. У подальшому позивач переводилася працювати двірником на інші комунальні підприємства, що підтверджується її трудовою книжкою. Згідно з відомостями, викладеними у відповіді виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 02 червня 2015 року, у якій міститься посилання на довідку управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 16 серпня 2013 року, у зведеному списку ЖЕП Жовтневого району м. Дніпропетровська позивач перебуває в черзі на отримання службового житла під номером АДРЕСА_1 , але виділити їй службове житло в позачерговому порядку немає можливості. Починаючи з 1997 року позивач листувалася з відповідачами щодо отримання нею службового житла, але житла не отримала, та мешкала увесь цей час у приміщенні по АДРЕСА_1 . При цьому у наданих ОСОБА_1 відповідях на її звернення та запити підтверджено, що вона перебуває у черзі під № 2 та в ході виділення службових квартир буде розглянуто питання про надання їй службового житла. Крім того, позивач неодноразово зверталася до органів прокуратури з приводу сприяння виділенню їй службового житла шляхом вжиття заходів прокурорського реагування, на що отримувала відповіді про цивільно-правовий характер її взаємовідносин з відповідачами та відсутність підстав для вжиття таких заходів. Крім того, з питанням про порушення житлових прав ОСОБА_1 вже зверталася в суд з позовом до КЖЕП № 8 Жовтневого району м. Дніпропетровська, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2016 року в задоволенні позову їй було відмовлено; ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області вд 23 березня 2016 року вказане рішення районного суду залишене без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 без задоволення, Верховний Суд України ухвалою від 06 липня 20916 року відхилив касаційну скаргу ОСОБА_1 .. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позов про черговість отримання житла, зобов`язання вчинити певні дії в такому вигляді не ґрунтується на вимогах закону, обставини позовних вимог не доведені, позов не обґрунтований. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Згідно з частинами 1, 2 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту, соціальне житло надається безоплатно. Згідно зі статтею 9 ЖК УРСР забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Статтею 43 ЖК УРСР передбачено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством цим Кодексом та іншими актами законодавства. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень). Законодавством України окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік. Стаття 44 ЖК України передбачає, що громадянинові, який перебуває на обліку потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи, черговість на одержання жилого приміщення може бути перенесено на рік, якщо протягом попереднього року за систематичне порушення трудової дисципліни, пияцтво, хуліганство, розкрадання державного або громадського майна до нього застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського впливу або заходи адміністративного стягнення чи кримінального покарання, за винятком випадку, передбаченого пунктом 4 статті 40 цього Кодексу. Черговість може бути перенесено і в інших випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР. Рішення про перенесення черговості приймається органами, які винесли рішення про взяття громадянина на облік потребуючих поліпшення житлових умов. Згідно зі ст. 43 ЖК та п. 38 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, громадянам, котрі перебувають на квартирному обліку, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається часом взяття на квартирний облік. Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши спосіб захисту, позивач зобв`язаний довести правову та фактичну його підставу. Суд за власною ініціативою не може міняти предмет і підстави позову. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивачів порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Згідно із ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Позивач зазначає, що відповідач безпідставно змінив її черговість на отримання житлової квартири. При цьому, як вбачається з відповіді Виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради від 29.10.2020 на звернення ОСОБА_1 (а.с.6), Рішенням Виконавчого комітету Соборної у місті Дніпрі ради від 21.08.2016 №306 ОСОБА_1 було знято з квартирного обліку, як таку, що пройшла перереєстрацію. Відповідно до її заяви від 18.02.2014 №М-2(10), останню було поновлено на квартирний облік (рішення від 21.03.2014 №79). Вказані рішення, які стали підставою для зміни черговості на отримання житлової квартири є чинними та не оскаржувалися останньою, що виключає можливість задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги, що звернення позивачки до прокуратури не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, а також звернення останньої до суду з вимогами про порушення житлових прав на отримання житла, колегія суддів критично відноситься до вказаних доводів, оскільки такі не були підставою для відмови в задоволені позовних вимог. Інших обґрунтувань неправомірності рішення суду першої інстанції, позивачем не наведено. Таким чином, позивач має право на отримання житла в установленому законом порядку, однак за умови надходження її черги у відповідному обліку, та не може отримати житло раніше осіб, які перебувають перед нею у черзі. Отже, позивач не може отримати житло, порушивши права інших осіб, включених раніше до списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов і мають рівнозначні з нею права. За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Тоді як, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що її чергу було порушено незаконно, чи при поновленні її на обліку її права, щодо черговості були порушені. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає закону. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»