Постанова 4824 № 753/19968/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 січня 2023 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 753/19968/20 Номер провадження 22-ц/824/1381/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Невідомої Т.О., Нежури В.А., за участю секретаря судового засідання - Орел П.Ю. вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 серпня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Каліушка Ф.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Верповської Олени Володимирівни про визнання прилюдних електронних торгів з продажу нерухомого іпотечного майна недійсними, скасування протоколу проведення електронних торгів, акту про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва про право власності на нерухоме іпотечне майно та запису щодо державної реєстрації права власності, в с т а н о в и в : У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Верповської Олени Володимирівни про визнання прилюдних електронних торгів з продажу квартири АДРЕСА_1 , недійсним; скасування протоколу № 592716 проведення електронних торгів 18 вересня 2020 року щодо продажу квартири АДРЕСА_1 ; скасування акту про реалізацію предмета іпотеки від 21 жовтня 2020 року в межах виконавчого провадження № 59673806, а саме - квартири АДРЕСА_1 ; скасування свідоцтва про право власності на квартиру (серії та номеру - 3378), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та запис щодо державної реєстрації права власності № 38959370, зроблений приватним нотаріусом Верповською О.В. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21 жовтня 2020 року під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження № 59673806, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. позивачу стало відомо про видачу виконавцем акту про реалізацію предмета іпотеки від 21 жовтня 2020 року в межах зазначеного виконавчого провадження, а саме, квартири АДРЕСА_1 . Із матеріалів виконавчого провадження також вбачається, що переможцем електронних торгів з продажу вищевказаної квартири, стала ОСОБА_2 . Вищевказані дії були вичинені відносно квартири, яка є єдиним житлом позивача, та була предметом іпотеки, як забезпечення кредиту в іноземній валюті, а тому її продаж на прилюдних торгах грубо порушує імперативний мораторій прямо передбачений Законом України № 1304-VII від 06 червня 2014 року та Законом України № 895-ІХ від 16 вересня 2020 року, під дію яких вона підпадає, оскільки її площа не перевищує 140 кв.м., використовується позивачем, як постійне місце проживання, є єдиним житлом позивача, була продана за вартістю значно нижчою ринкової. Крім того, висновок про вартість нерухомого майна від 12 березня 2020 року, на підставі якого було здійснено продаж квартири, зроблено із грубим порушенням Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту №

1. Оцінку майна проведено без огляду об`єкта оцінювачем та дослідження документів про технічний стан та інші характеристики майна. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 серпня 2022 року (т. ІІІ а.с. 60-71) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Верповської Олени Володимирівни про визнання прилюдних електронних торгів з продажу нерухомого іпотечного майна недійсними, скасування протоколу проведення електронних торгів, акту про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва про право власності на нерухоме іпотечне майно та запису щодо державної реєстрації права власності, відмовлено. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 12 вересня 2022 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення норм процесуального та не правильне застосування норм матеріального права, просила рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 серпня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що кватира АДРЕСА_1 є єдиним житлом скаржника, яка підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Наявні в матеріалах справи акти від 01 серпня 2019 року та відеозапис, на думку скаржника, не можуть слугувати доказом того, що остання не користується вказаною квартирою. Скаржник зазначає, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції, нею та її представником наголошувалося на наявності у них доказів недостовірності наданих приватним виконавцем відомостей щодо ухилення боржника від виконання покладених на неї обов`язків, у зв`язку з чим, було подано клопотання про поновлення процесуального строку для подання та долучення до матеріалів справи додаткових документів та виклик свідків, яке судом було повернуто позивачу. Також, скаржником заявлялося клопотання про призначення у даній справі судової оціночної експертизи з метою визначення реальної ринкової вартості квартири, яке судом було неправомірно залишено без задоволення. Крім того, судом було залишено без задоволення і її клопотання від 11серпня 2022 року про відкладення розгляду справи або оголошення перерви у судовому засіданні, призначеному на 11 серпня 2022 року. Також, на думку скаржника, судом було допущено порушення таємниці нарадчої кімнати, оскільки після закінчення судових дебатів, вступна та резолютивна частина рішення була проголошена на наступний день. Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. 15 листопада 2022 рок від приватного виконавця на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з відповідними підтвердженнями про направлення його усім учасникам справи. З вказаного відзиву вбачається, що приватний виконавець не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції, без змін. Приватний виконавець зазначає, що скаржник посилається на те, що реєстрація її місця проживання у квартирі свідчить про ту обставину, що така квартира є єдиним місцем її проживання, що підтверджується відміткою в паспорті. Проте, реєстрація особи за певною адресою сама по собі не є підтвердженням її єдиного місця проживання. Інших доказів на підтвердження факту використання позивачем квартири, як постійного місця проживання, скаржником не надано. У квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано ТОВ «БУ Будмонтаж» та ТОВ «БК «Влас». Таким чином, позивач не може проживати у вказаній квартирі. Крім того, у приватного виконавця наявний відеозапис, вчинений при здійснені виконавчих дій, з якого вбачається, що позивач не проживає у вказаній квартирі. На думку приватного виконавця, акт від 01 серпня 2019 року складений ним у відповідності до Інструкції з організації примусового виконання рішень. Приватний виконавець не погоджується з посиланням скаржника на те, що судом було неправомірно відмовлено останній у задоволенні клопотання про виклик свідків, оскільки таке клопотання було заявлено нею після закриття підготовчого засідання. Посилання скаржника на те, що вартість квартири АДРЕСА_1 є заниженою, приватний виконавець вважає недоведеним, оскільки її вартість визначена звітом про оцінку майна. Проте, такий звіт не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновків і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Скаржником не надано доказів на підтвердження того, що при проведенні електронних торгів відбулося з порушенням вимог Порядку реалізації арештованого майна та доказів на підтвердження того, що ці результати вплинули на результати торгів. 17 листопада 2022 року від відповідача-3 на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив з відповідними підтвердженнями про направлення його усім учасникам справи. З вказаного відзиву вбачається, що відповідач-3 не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, без змін. Відповідач-3 зазначає, що наданої позивачем інформації з ДРРП недостатньо для встановлення факту відсутності у її власності іншого житла. Долучений до апеляційної скарги лист КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 07 жовтня 2022 року, не підтверджує та не спростовує належність на праві власності позивачу іншого нерухомого майна та не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції до уваги. Місце реєстрації позивача у квартирі АДРЕСА_1 , не є підтвердженням її місця постійного проживання у ній. Будь-яких доказів на підтвердження використання спірної квартири, як місця постійного проживання позивача, до суду не надано. В свою чергу, підтвердженням того, що вищевказана квартира не використовувалася позивачем, як місцем постійного проживання, є акти та відеозапис. Скаржником не було доказів перебування її на роботі 01 жовтня 2022 року під час здійснення приватним виконавцем виходу до вищевказаної квартири. Судом першої інстанції вірно встановлено, що квартира АДРЕСА_1 бала фактичним місцем ведення діяльності чи розташування офісу ТОВ «БУ Будмонтаж» та ТОВ «БК «Влас». Також, відповідач-3 заперечує проти задоволення клопотання скаржника про долучення доказів та виклик свідка, оскільки зазначені клопотання заявлялися нею у суді першої інстанції після закриття підготовчого провадження, що стало відмовою у їх задоволенні. Скаржник не скористалась своїм правом та не включила до апеляційної скарги будь-які обґрунтовані заперечення на ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про виклик свідка та долучення доказів. У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 та її представники - адвокати Андрієць О.Л. та Старенький С.Є. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити з підстав, зазначених уній. Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Максименко К.М., представник приватного виконавця - адвокат Коваль Р.В. - заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність у її власності іншого нерухомого житлового майна, що є обов`язковою умовою для застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позивача та того, що позивач не має іншого місця для проживання. Також суд зазначив, що судом не встановлено обставин для визнання прилюдних електронних торгів з підстав недотримання вимог, встановлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК України. Колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що 01 липня 2003 року ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_3 (т. І а.с. 25-26). 08 вересня 2006 року між Акціонерне комерційним банком «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № ML -009/753/2006 (т. ІІ а.с. 232-234). З метою виконання зобов`язань за кредитним договором № МL-009/753/2006 укладеного 08 вересня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 , 11 вересня 2006 року між сторонами укладено договір іпотеки № РСL-009/753/2006, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (т. І а.с. а.с. 97-102). Згідно копії паспорта ОСОБА_1 , зареєстрованим місцем проживання останньої є: АДРЕСА_2 (т. І а.с. 13-14). Згідно довідки Комунального концерну «Центр комунального сервісу» Дарницького району м. Києва від 21 серпня 2019 року, у квартирі АДРЕСА_1 по обліковим даним ПрАТ АК «Київводоканал», КП «Київтеплоенерго», платником по рахунку є ОСОБА_1 . За даною адресою зареєстровано та мешкає три особи (т. І а.с. 29). Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06 березня 2013 року у справі № 2-1722/12 (т. ІІ а.с. 232-234) стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суми боргу за договором про надання споживчого кредиту та заставу № ML-009/753/2006 від 08 вересня 2006 року в розмірі 174 731, 93 доларів США 93 центів, що за курсом НБУ станом на 17.06.2011 року становить 1 392 613, 48 грн. 48 коп. та 3 120 824 грн. 07 коп. Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. від 29 липня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59673806 з виконання виконавчого листа № 2-1722/12 виданого на виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 березня 2013 року у справі № 2-1722/12 (т. І а.с. 107). Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. від 01 серпня 2019 року (ВП № 59673806) описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (т. І а.с. 140). Актами приватного виконавця від 01 серпня 2019 року встановлено, що виходом за адресою знаходження майна боржника: АДРЕСА_2 , виявлено, що боржник постійно квартирою не користується та не проживає (т. І а.с.143; 145). У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва зі скаргою, у якій, просила суд визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. та поновити її порушене право шляхом скасування постанов: про відкриття виконавчого провадження №5973806 від 29.07.2019; про стягнення з боржника основної винагороди; про арешт майна; про арешт коштів боржника, а також визнати недостовірними відомості, які містяться у акті приватного виконавця Телявського А.М. від 01.08.2019; визнати завчасними вимоги приватного виконавця Телявського А.М., що закріплені у виклику приватного виконавця від 31.07.2019 №4261/19, стягнути судовий збір на її користь, яку ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 21 листопада 2019 у справі №753/16471/19, залишено без задоволення (т.І а.с. 65-67). Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. від 04 вересня 2019 року (ВП № 59673806) призначено суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕКСПЕРТ ГРУП» для надання письмового звіту з експертної оцінки описаного та арештованого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 (т. І а.с. 186-187). Згідно звіту про оцінку квартири АДРЕСА_3 , дата оцінки 12 березня 2020 року, вартість об`єкта оцінки становить 1 949 100 грн. (т. І а.с. 233-250). 13 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Телявським А.М. сформовано заявку на реалізацію арештованого майна, а саме: квартири АДРЕСА_3 (т. ІІ а.с.25-26). Електронні торги, які призначалися на 13 квітня 2020 року зі стартовою ціною 1 949 100 грн., та на 27 травня 2020 року з початковою ціною продажу 1 559 280 грн., не відбулися (т. ІІ а.с. 29). Згідно протоколу № 502716 проведення електронних торгів, електронні торги, призначені на 18 вересня 2020 року з початковою ціною продажу 1 364 370 грн., відбулися. На них були присутні двоє учасників, з яких переможцем визначено ОСОБА_2 , яка запропонувала найвищу цінову пропозицію - 1 378 013 грн. 70 коп. (т. ІІ а.с. 67-68). 21 жовтня 2020 року приватним виконавцем складено акт про реалізацію предмета іпотеки, яким встановлено, що ОСОБА_2 придбала на електронних торгах квартиру АДРЕСА_1 (т. ІІ а.с. 53). 02 листопада 2020 року приватним нотаріусом Верповською О. В. на підставі виданого свідоцтва № 3378, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №54898310 від 02.11.2020 внесено запис №38959370 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 (т. ІІ а.с. 69-70) Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої станом на 22 жовтня 2020 року, не вбачається, що у ОСОБА_1 є інше житло (т. І а.с.20-24). Згідно висновку про вартість майна (трикімнатної квартири площею 110,4 кв.м.), складеного суб`єктом оціночної діяльності - ЗАТ «Консалтингюрсервіс», ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 06 квітня 2020 року становить 2 274 460 грн. (т. І а.с. 28). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України). Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»). Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Частиною першою статті 36 Закону України «Про іпотеку», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»). Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про іпотеку», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Згідно з частиною четвертою статті 36 Закону України «Про іпотеку», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Статтею 41 Закону України «Про іпотеку», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлювалось, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону. Аналіз наведених положень статті 36 Закону України «Про іпотеку» та статті 41 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що законодавцем встановлено різні способи позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки: статтею 36 Закону України «Про іпотеку» - шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки чи шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки, а статтею 41 Закону України «Про іпотеку» - шляхом продажу з прилюдних торгів на підставі виконавчого напису нотаріуса чи судового рішення. Частиною 1 статті 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною першою статті 18 Закону «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з пунктом 6 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. За приписами частин першої та другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (кошти) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Згідно частин 1, 3, 4 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, згідно з підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або; таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку. Пунктом 4 вказаного Закону передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Верховний Суд у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 643/18202/18 (провадження № 61-617св21) зазначив, що мораторій (заборона) на примусове відчуження майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, який встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», має цільовий характер і є державною гарантією захисту конституційних прав та інтересів громадян, які отримали кредити саме в іноземній валюті. Для застосування цієї державної гарантії захисту конституційних прав та інтересів громадян, які отримали кредити саме в іноземній валюті, обов`язковою є встановлення сукупності обставин, а саме: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці; у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. За таких обставин перевірці підлягають обставини щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин мораторію на право відчужувати майно іпотекодавця. Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № МL-009/753/2006, кошти за яким були надані у іноземній валюті, укладеного 08 вересня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 , 11 вересня 2006 року між сторонами укладено договір іпотеки № РСL-009/753/2006, предметом якого, є квартира АДРЕСА_1 , загальна площа якої становить 110,40 кв.м. Вказана квартира належала позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01 липня 2003 року. В матеріалах справи наявний витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, у якому відсутні будь-які відомості про належність позивачу на праві власності будь-якого житла. Із паспорта позивача вбачається, що остання з 15 серпня 2003 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно довідки Комунального концерну «Центр комунального сервісу» Дарницького району м. Києва від 21 серпня 2019 року, у квартирі АДРЕСА_1 по обліковим даним ПрАТ АК «Київводоканал», КП «Київтеплоенерго», платником по рахунку є ОСОБА_1 . За даною адресою зареєстровано та мешкає три особи. У позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що вказана квартира є її єдиним житлом у якій вона проживає. На підтвердження зазначеної обставини, позивач зверталася до суду першої інстанції з клопотанням про виклик свідка ОСОБА_4 , у задоволенні якого, судом першої інстанції було відмовлено, оскільки його було заявлено після закриття підготовчого засідання. Отже, належність квартири АДРЕСА_4 позивачу на праві власності, відсутність доказів належності позивачу на праві власності будь-якого житла, факт реєстрації позивача за вказаною адресою з серпня 2003 року, те, що платником по рахунках за обліковими даним ПрАТ АК «Київводоканал», КП «Київтеплоенерго» є позивач, що згідно довідки від 21 серпня 2019 року у вказаній квартирі проживає три особи, відсутність будь-яких доказів на спростування того, що позивач проживає за вказаною адресою, свідчить про проживання позивача у вказаній квартирі. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 повністю підпадає під вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а отже, остання не може бути реалізована на прилюдних електронних торгах. Таким чином, доводи апеляційної скарги в тій частині, що квартира АДРЕСА_1 підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», знайшли своє підтвердження. Натомість, висновки суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження факту використання позивачем квартири як постійного місця проживання, колегія суддів вважає помилковим. Також, колегія суддів вважає помилковим висновки суду першої інстанції про те, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, спірна квартира є місцезнаходженням юридичних осіб ТОВ «БУ Будмонтаж» та ТОВ «БК Влас», учасником та керівником яких є не позивач, що свідчить про те, що позивач не використовує квартиру, як постійне місце проживання, оскільки, згідно статті 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що вказана квартира була переобладнана у нежитлове приміщення, для ведення господарської діяльності. Сам по собі факт реєстрації місцязнаходження вищевказаних товариства за адресою: АДРЕСА_2 , не свідчить про те, що позивач не використовує зазначену квартиру як постійне місце проживання. Колегія суддів ставиться критично до висновку суду першої інстанції про те, що відсутність у Державному реєстрі речових прав записів про реєстрацію права власності особи на майно не свідчить про відсутність у неї такого права, оскільки іншим способом довести зазначену обставину не є можливим. Колегія суддів відхиляє посилання відповідачів та висновки суду першої інстанції про те, що підтвердженням того, що квартира АДРЕСА_1 не використовувалася позивачем, як місцем постійного проживання, є акти приватного виконавця та відеозапис, виходячи з наступного. Згідно частини 2 Закону України «Про виконавче провадження» присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна. Понятими можуть бути будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у вчиненні виконавчих дій і не пов`язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв`язками, а також підлеглі учасників виконавчого провадження. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути меншою ніж дві особи. Понятий має право знати, для участі у провадженні яких виконавчих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого документа вони провадяться, а також робити зауваження з приводу провадження виконавчих дій. Зауваження понятого підлягають занесенню до акта відповідної виконавчої дії. Понятий зобов`язаний засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час провадження яких він був присутній. Перед початком виконавчих дій виконавець роз`яснює понятим їхні права і обов`язки, про що зазначається в акті. З матеріалів справи вбачається, що у матеріалах справи наявні два акти складені приватним виконавцем 01 серпня 2019 року. Згідно акту приватного виконавця від 01 серпня 2019 року (т. І а.с. 143), виходом за адресою знаходження майна боржника: АДРЕСА_2 , виявлено, що боржник постійно квартирою не користується та не проживає, про що свідчить проживання в квартирі її сина та зі свідчень консьєржа здійснено відеозйомку. Вказаний акт складено приватним виконавцем у присутності представника стягувача та свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . При цьому, вищевказані свідки, не проживають у будинку АДРЕСА_5 , у зв`язку з чим, засвідчення ними факту не проживання позивача у вищевказаній квартирі, не може бути безумовним підтвердженням зазначеної обставини. Крім того, факт проживання у квартирі АДРЕСА_1 сина позивача, не може свідчити про те, що позивач не проживає у вказаній квартирі. Крім того, вказаний акт не містить підпису приватного виконавця. Згідно акту приватного виконавця від 01 серпня 2019 року (т. І а.с. 145), виходом за адресою знаходження майна боржника: АДРЕСА_2 , виявлено, що боржник не користується та не проживає у вказаній квартирі. Вказаний акт складено приватним виконавцем у присутності свідка ОСОБА_7 , яка працює консьєржем у вказаному будинку. При цьому, із наявного в матеріалах справи відеозапису, зробленого приватним виконавцем під час виходу за вищевказаною адресою, не вбачається, що свідку було прочитано текст акту, який вона підписує. Також, з відеозапису не вбачається, що свідком було прочитано текст акту, який нею підписаний. Крім того, з відеозапису вбачається, що приватним виконавцем було спершу складено акт, згідно якого позивач не проживає у квартирі, а лише потім останній запитавши у консьєржа поверх, на якому знаходиться квартира АДРЕСА_6 , вирушив до неї, що ставить під сумнів правильність зазначених у ньому обставин. Слід також зазначити, що кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути меншою ніж дві особи, проте вказаний акт підписаний лише одним свідком. Таким чином, вказані акти можуть бути доказами підтвердженням того, що позивач не проживає у вищевказаній квартирі та не користується нею. Щодо відеозапису приватного виконавця наявного в матеріалах справи, слід зазначити, що з вказаного відеозапису не можна встановити факт не проживання позивача у квартирі АДРЕСА_1 . Та обставина, що консьєрж не може підтвердити факт проживання позивача за вказаною адресою, за відсутності будь-яких інших доказів, не може свідчити про те, що позивач не проживає за вказаною адресою. Відповідно до частини другої статті 16, частини першої статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою-третьої, п`ятої, шостої статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Згідно і частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства. Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України). Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. З аналізу наведених норм вбачається, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу. Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином. Зазначений висновок узгоджується з положеннями статей 650, 655, частиною четвертою статті 656 ЦК України, які відносять публічні торги до договорів купівлі-продажу. Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а тому така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України). Згідно частин 1-3 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній станом на день реалізації майна, реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна. Відповідно до вищенаведених правових норм виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими виконавчою службою укладається відповідний договір. Проведення електронних торгів здійснюється відповідно до визначеного Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5. Згідно з пунктом 1 Порядку, в редакції, чинній на час проведення електронних торгів, електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Згідно з пунктом 1 розділу VIII Порядку № 2831/5, в редакції, чинній на час проведення електронних торгів, після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на Веб-сайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на Веб-сайті протокол електронних торгів за лотом. Згідно з пунктом 4 розділу X Порядку № 2831/5, в редакції, чинній на час проведення електронних торгів, після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди Організатору) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди організатору (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Відповідно до пункту 8 розділу X Порядку № 2831/5, в редакції, чинній на час проведення електронних торгів, акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів, чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів, чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Враховуючи те, що на прилюдних електронних торгах було реалізовано квартиру АДРЕСА_1 , яка повністю підпадає під вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», колегія суддів приходить до висновку, що майнові права позивача, були порушені, що є підставою для визнання таких прилюдних торгів, недійсними. При цьому, визнання прилюдних електронних торгів з продажу квартири АДРЕСА_1 недійними, є підставою для скасування протоколу проведення електронних торгів, акту про реалізацію предмету іпотеки, свідоцтва про право власності на квартиру та запису щодо державної реєстрації права власності, які є похідними від вимоги про визнання електронних торгів недійсними. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване рішення не можна назвати в повній мірі законним та обґрунтованим в розумінні ст. 263 ЦПК України, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до приписів ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 серпня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, наступного змісту. Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Верповської Олени Володимирівни про визнання прилюдних електронних торгів з продажу нерухомого іпотечного майна недійсними, скасування протоколу проведення електронних торгів, акту про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва про право власності на нерухоме іпотечне майно та запису щодо державної реєстрації права власності, задовольнити. Визнати прилюдні електронні торги з продажу квартири АДРЕСА_1 , недійсними. Скасувати протокол № 592716 проведення електронних торгів 18 вересня 2020 року щодо продажу квартири АДРЕСА_1 . Скасувати акт про реалізацію предмета іпотеки від 21 жовтня 2020 року в межах виконавчого провадження № 59673806, а саме - квартири АДРЕСА_1 . Скасувати свідоцтво про право власності на квартиру (серії та номеру - 3378), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та запис щодо державної реєстрації права власності № 38959370, зроблений приватним нотаріусом Верповською О.В. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Верповської Олени Володимирівни судовий збір у сумі по 1 786 грн. 70 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 25 січня 2023 року. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: Т.О. Невідома В.А. Нежура