Постанова Київський апеляційний суд № 755/11951/22

Справа № 755/11951/22 Головуючий у І інстанції Федосєєв С.В. Провадження № 33/824/698/2023 Доповідач Дрига А.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2023 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Дрига А.М. розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, зі стягненням судового збору на користь держави, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до постанови судді, ОСОБА_1 27 жовтня 2022 року о 14 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Будівельників, 21/9 керував транспортним засобом «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродня блідість обличчя. Від проходження огляду у лікаря нарколога у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на боді камеру 472379, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Свої апеляційні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що працівники поліції чинили на нього психологічний тиск, чим спонукали відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння, хоча мали просто запропонувати пройти огляд на стан сп`яніння, роз`яснивши наслідки відмови від проходження огляду на стані сп`яніння. Апелянт вказує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт керування ним транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, вчинення ним адміністративного правопорушення, вказаного в протоколі, а процедура відмови від огляду на стан сп`яніння проведена з порушеннями, а тому є нікчемною. ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення від нього не надходило, у зв`язку з чим суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд у його відсутність. Перевіривши матеріали адміністративного справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом першої інстанції дані вимоги закону у повній мірі було дотримано. За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зокрема, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується фактичними даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №150308від 27 жовтня 2022 року, який ОСОБА_1 підписав без жодних зауважень (а.с.1); направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.3); відеозаписі з нагрудної камери поліцейського (а.с.5). Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні, а отже доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, є необґрунтованими. Як вбачається з долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису з камери поліцейського, ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції пройти огляд у лікаря-нарколога відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. При цьому суд звертає увагу на те, що вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була доволі чіткою і зрозумілою для сприйняття, а відмова ОСОБА_1 була такою, що не ставила під сумнів факт відмови. Твердження апелянта про те, що працівники поліції чинили на нього психологічний тиск, чим спонукали відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння є неспроможними, оскільки на вимогу працівників поліції ОСОБА_1 мав беззастережно виконати їх законну вимогу та проїхати з ними для медичного огляду на стан сп`яніння. Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги працівника поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп`яніння. Зокрема, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляд справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Обраний суддею вид адміністративного стягнення відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП, окрім того санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення. З урахуванням викладеного, постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 щодо її скасування - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргуОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову суддіДніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя А.М. Дрига