Постанова Київський апеляційний суд № 1005/7134/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2023 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 1005/7134/2012 номер провадження 22-ц/824/191/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В., учасники справи: представник заінтересованої особи Четвертак К.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Овсія Дмитра Юрійовича на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2022 року /суддя Яковлєва Л.В./ у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича, заінтересована особа (стягувач) : Товариство з обмеженою відповідальністю «Файнес Компані», - В С Т А Н О В И В: 27 вересня 2021 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області від представника заявника адвоката Овсій Д.Ю. надійшла скарга, якою просив визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. про повернення виконавчого документа стягувану від 07.09.2021 року (ВП №39308340); визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. про відновлення виконавчого провадження від 06.09.2021 року (ВП №39308340). Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2022 року скаргу залишено без розгляду./а.с. 138-140/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - Овсій Д.Ю. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу суду скасувати, направивши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не враховано положення ч. 1, ч. 2 ст. 450 ЦПК України, про те, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Наголошував, що суд, маючи доводи скаржника, які зазначені в скарзі, аналізуючи докази, додані до скарги, та матеріали виконавчого провадження №39308340, письмові заперечення суб`єкта оскарження (якщо він їх подавав до суду), мав об`єктивну можливість розглянути скаргу та прийняти рішення по суті справи. Вказував на порушення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, про те, що кожному гарантується право на справедливий суд. Вказував, що суд помилково повністю ототожнив позовне провадження та розгляд скарг у порядку судового контролю. Так, аналогія закону дозволена законодавством, водночас, варто враховувати особливості розгляду подібних скарг та відмінності від позовного провадження. Представник ТОВ «Файнес Компані» Четвертак К. звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Наголошував на судовій практиці щодо залишення позову без розгляду при повторній неявці позивача, вказуючи, що суд першої інстанції виніс законне та обґрунтоване рішення, залишивши скаргу без розгляду. Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Колесник А. також звернулась з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість її доводів. Наголошувала на тому, що ст. 447 ЦПК України не врегульовано питання залишення скарги без розгляду, а тому, судом першої інстанції обґрунтовано застосовано аналогію закону - п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України та правомірно залишено скаргу без розгляду. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з поверненням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, на підставі наступного. Судом встановлено, що скаржник та його представник адвокат Овсій Д.Ю., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судових засідань, а саме : на 07 жовтня 2021 року на 16 год. 30 хв., на 19 листопада 2021 року на 11 год. 30 хв. (заява про відкладення розгляду скарги), на 23 грудня 2021 року на 14 год. 30 хв. (знято з розгляду), на 28 січня 2022 року на 14 год. 30 хв. (заява про відкладення), на 22 лютого 2022 року на 14 год. 00 хв., на 04 березня 2022 року на 12 год. 30 хв. (знято з розгляду), на 18 липня 2022 року на 11 год. 15 хв., на 06 вересня 2022 року на 10 год. 40 хв. (заява про відкладення) та 25 жовтня 2022 року на 12 год. 00 хв. до суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи у їхню відсутність до суду не подали. Залишаючи скаргу без розгляду у зв`язку з неявкою сторони скаржника, суд першої інстанції зазначав, що ст. 450 ЦПК України не врегульоване питання щодо можливості залишення скарги без розгляду. Відтак, виходячи із приписів частини 9 статті 10 цього ж Кодексу щодо застосування судом закону за аналогією, вказане питання визначається загальними нормами, зокрема, статтею 257 ЦПК України. Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 42 ЦПК України, учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Згідно ч. 1, 2 ч. 3, ч. 5 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. За змістом п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач та його представник повторно не з`явились в судове засідання та не повідомили про причини їх неявки, якщо від них не надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності і їх нез`явлення не перешкоджає розгляду заяви. Аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов`язковими умовами для застосування передбачених ч. 5 ст. 223 та п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про день, час та місце розгляду справи, а також відсутність заяви про розгляд справи за його відсутності. Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 223, 257 ЦПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності (до такого правового висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 05 червня 2020 року у справі за № 910/16978/19 та від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/8816/19). Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові №310/12817/13 від 22 травня 2019 року, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Згідно п.1 ст.6 цієї Конвенції кожному забезпечується право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Встановлено, що провадження у цивільній справі відкрито ще в квітні 2020 року та триває більше року. Чергове відкладення судового засідання призведе до невиправданого затягування розгляду цивільної справи понад розумний строк, що є прямим порушенням права на справедливий суд, передбаченого п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. З огляду на вказане суд першої інстанції дійшов висновків, що скаргу, з якою звернулась ОСОБА_1 належить залишити без розгляду, без з`ясування обставин справи. Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав. Судом першої інстанції не враховано положення ч. 1, ч. 2 ст. 450 ЦПК України, про те, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Необхідність застосування закону і права за аналогією викликана наявністю неврегульованих нормами права цивільно-правових відносини, що не може бути усунено іншими джерелами цивільного права. Інститут аналогії в цивільному праві є правовим способом заповнення прогалин у праві, зміст якого полягає у виникненні цивільних прав та обов`язків також з дій фізичних та юридичних осіб, які хоч і не передбачені законом, але внаслідок загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов`язки. В доктрині аналогію закону визначають як застосування, у разі відсутності закону, що регулює дані відносини, закону, який регулює подібні суспільні відносини, а аналогію права - як застосування загальних засад Конституції і законодавства України у разі відсутності закону, що регулює дані відносини, та неможливості застосування аналогії закону. У даному ж конкретному випадку, ч. 2 ст. 450 ЦПК України чітко регулює, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Отже, судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Керуючись ст.ст. 379, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Овсія Дмитра Юрійовича на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2022 року - задовольнити. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2022 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді: