Постанова 4873 № 920/535/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" січня 2023 р. Справа№ 920/535/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Барсук М.А. суддів: Пономаренка Є.Ю. Руденко М.А. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Стара аптека" на рішення Господарського суду Сумської області від 04.10.2022 року (повний текст складено 05.10.2022) у справі №920/535/22 (суддя Резніченко О.Ю.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Стара аптека" про стягнення 42 805 грн.96 коп.,- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" звернулось з позовом до Господарського суду Сумської області, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Стара аптека" 42 805,96 грн. заборгованості по договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2006 №65-Т, а саме: 35 315,62 грн. основного боргу, 318,62 грн 3% річних, 3 865,68 грн пені та 3306,04 грн інфляційних витрат. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що між сторонами було укладено Договір, відповідно до якого позивач відпустив відповідачу теплову енергію, відповідач теплову енергію прийняв, однак за неї не сплатив, що є порушенням п.п. 3.1-3.3 Договору. Тому, наявні правові підстави для стягнення з відповідача боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Сумської області від 04.10.2022 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Стара аптека» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» 318,62 грн 3% річних, 3 865,68 грн пені, 3306,04 грн інфляційних витрат, 2481,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Провадження у справі №920/535/22 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Стара аптека» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» 35 315,62 грн основного боргу закрито відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції зазначив про сплату відповідачем суму основного боргу в розмірі 35 315,62 грн. після відкриття провадження у справі. Задовольняючи решту позовних вимог, суд першої інстанції погодився із здійсненим позивачем розрахунком 3 % річних, інфляційних втрат та пені. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Стара аптека" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 04.10.2022 року у справі №920/535/22 та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не було враховано наявність форс-мажорних обставин - військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №920/535/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. Згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 920/535/22 та роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення (виклику) учасників справи. Частина 10 ст. Господарського процесуального кодексу України також передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено. Позиції учасників справи 28.11.2022 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 01.10.2006 між сторонами було укладено договір 65-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відповідно до п.1.1 Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (виконавець) зобов`язався надати Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Стара аптека" (споживач) вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим Договором. Згідно з п. 3.3. Договору відповідач до 15 числа розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Відповідно до п. 3.4. Договору щомісячно 6-го числа відповідач отримує від позивача акт прийому-передачі теплової енергії, форма якого (додаток №3) є невід`ємною частиною договору, та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє відповідача від відповідальності щодо сплати за надані позивачем послуги. Зі змісту п. 3.5 Договору вбачається, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. На виконання умов Договору у період з 01.02.2022 по 31.05.2022 позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 35 315,62 грн, що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води та виставленими рахунками. Як зазначає позивач, станом на день звернення з позовом оплата за отриману теплову енергію в розмірі 35 315,62 грн за період з 01.02.2022 по 31.05.2022 у повному обсязі так і не була здійснена, у зв`язку з чим він звернувся з даним позовом до суду. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції зазначив про сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 35 315,62 грн після відкриття провадження у справі. Задовольняючи решту позовних вимог, суд першої інстанції погодився із здійсненим позивачем розрахунком 3 % річних, інфляційних втрат та пені. Як вбачається з доводів та вимог апеляційної скарги, предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду є ухвалене у справі № 920/535/22 рішення в частині задоволених позовних вимог про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Правочином на підставі ч.1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно з частиною 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Як встановлено судом першої інстанції, 16.08.2022 відповідачем було сплачено 16 315,62 грн та 17.08.2022 - 19 000,00 грн в рахунок погашення суми основного боргу. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Оскільки сума основної заборгованості у розмірі 35 315,62 грн сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, суд першої інстанції дійшов до висновку про закриття провадження в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Рішення суду першої інстанції в цій частині апелянтом не оскаржується. За положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Виходячи з положень статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, боржник є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Згідно з п. 3.3. Договору відповідач до 15 числа розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Відповідно до п. 5.1.5 Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної сплати споживачем грошових коштів, які передбачені термінами цього договору, за послуги виконавця, споживач (відповідач) сплачує виконавцю (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен календарний день (враховуючи вихідні і святкові дні) прострочення грошового зобов`язання. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині нарахованих 3 % річних, інфляційних втрат та пені, відповідач зазначив на виникнення в Україні з 24.02.2022 обставин непереборної сили (форс-мажору) у зв`язку з веденням в Україні військового стану, що за твердженням відповідача, звільняє його від відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта з огляду на наступне. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. У контексті приписів ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Згідно зі ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1). Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2). Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований «Всім кого це стосується», згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18, від 09.11.2021р. у справі №913/20/21, від 30.05.2022р. у справі №922/2475/21, від 14.06.2022р. у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021р. у справі №910/9258/20. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності. Тобто, при виникненні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Тому сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Саме по собі посилання відповідача на наявність листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання перед позивачем. Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не міг здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина) тимчасово не виконували професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану, а лише додав до відзиву копію наказу №4 від 10.06.2022 про відновлення діяльності з 10.06.2022 р. Відтак посилання апелянта на форс-мажорні обставини у спірних правовідносинах є безпідставними та недоведеними, адже відповідач не довів зв`язок між невиконанням зобов`язань за договором та воєнними діями в Україні. Разом з тим, відповідно до пункту 4 частини 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Згідно з п.5 ч.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. У відповідності до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Отже, положення частини 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" поширюються на взаємовідносини сторін за Договором. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого триває в даний час. Враховуючи викладене, в період з 12.03.2020, відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. У зв`язку з чим колегія суддів дійшла до висновку, що нарахування позивачем пені за період 11.03.2022 по 01.08.2022 за порушення строків оплати надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води є необґрунтованим та суперечить Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". З огляду на наведені вище висновки суду, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 3 865,68 грн підлягають залишенню без задоволення. Статтею 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а є спеціальними заходами відповідальності, а отже, приписи Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на вказані нарахування не розповсюджуються. А тому, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з ним та вважає його вірним, у зв`язку з чим судом першої інстанції правомірно присуджено до стягнення 318,62 грн 3% річних, 3306,04 грн інфляційних витрат. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Дослідивши матеріали наявні у справі, колегія суддів вважає, що апелянт не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог його апеляційної скарги не має. В той же час, оскільки судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права в частині стягнення пені при вирішенні даного спору, а тому колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Господарського суду Сумської області від 04.10.2022 підлягає частковому скасуванню в частині стягнення пені. Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позову розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Стара аптека" на рішення Господарського суду Сумської області від 04.10.2022 року у справі № 920/535/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 04.10.2022 року у справі № 920/535/22 частково скасувати, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Стара аптека» (вул. Троїцька, буд. 28А, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 23822986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 33698892) 318 грн 62 коп. 3% річних, 3306 грн 04 коп. інфляційних витрат, 2 256 грн 95 коп. витрат по сплаті судового збору. Провадження у справі №920/535/22 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Стара аптека» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» 35315 грн 62 коп. основного боргу закрити відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.»

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Сумської області.

5. Матеріали справи № 920/535/22 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя М.А. Барсук Судді Є.Ю. Пономаренко М.А. Руденко