Постанова 4857 № 380/11454/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/11454/22 пров. № А/857/15301/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року у справі № 380/11454/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання здійснити перерахунок і виплату пенсії,- суддя в 1-й інстанції Желік О. М., час ухвалення рішення 29.09.2022 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначено, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення з 01 квітня 2019 року перерахунку та виплати йому пенсії відповідно ст.63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/6674 від 26 жовтня 2021 року, виданої на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та у відповідності до правової позиції Верховного суду від 17 грудня 2019 року у зразковій справі №160/8324/19, рішення по справі №380/21990/21, у розмірі 86% грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше проведених виплат; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату його пенсії відповідно ст.63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/6674 від 26 жовтня 2021 року, виданої на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та у відповідності до правової позиції Верховного суду від 17 грудня 2019 року у зразковій справі №160/8324/19, рішення по справі №380/21990/21, у розмірі 86% грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше проведених виплат. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року позов задоволено. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення з 01 квітня 2019 року перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно ст.63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/6674 від 26 жовтня 2021 року, виданої на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та у відповідності до правової позиції Верховного суду від 17 грудня 2019 року у зразковій справі №160/8324/19, рішення у справі №380/21990/21, у розмірі 86% грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше проведених виплат. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно ст.63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/6674 від 26 жовтня 2021 року, виданої на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та у відповідності до правової позиції Верховного суду від 17 грудня 2019 року у зразковій справі №160/8324/19, рішення у справі №380/21990/21, у розмірі 86% грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше проведених виплат. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що відповідачем виконано рішення суду першої інстанції у справі №380/21990/21 від 31 грудня 2021 року та проведено перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення позивача №11/6674. Зазначає, що до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом від 27 березня 2014 року №1166-V-ІІ, яким внесені зміни у статтю 13 Закону №2262-ХІІ, повинні застосовуватись виключно норми чинної редакції Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії позивачу Закон №2262-ХІІ не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям з урахуванням норми Закону №2262-ХІІ в редакції на час призначення пенсії. Крім того, звертає увагу, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, а тому дії пенсійного органу є правомірними. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що має право на перерахунок та виплату пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/6674 від 26 жовтня 2021 року у розмірі 86 % без обмеження максимальним розміром, оскільки рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/21990/21 суд зобов`язав відповідача перерахувати та виплатити пенсію позивачу у вищевказаному розмірі. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження судом першої інстанції. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб №2262-XII від 09 квітня 1992 року у розмірі 86% грошового забезпечення. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року у справі №380/21990/21 суд зобов`язав відповідача перерахувати та виплатити пенсію позивачу відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року №103, з урахуванням раніше проведених виплат та з урахуванням сум грошового забезпечення при її обчисленні з 01 квітня 2019 року, зазначених у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/6674 від 26 жовтня 2021 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05 березня 2019 року з урахуванням виплачених сум. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/6674 від 26 жовтня 2021 року, виходячи з основного розміру пенсії 70% грошового забезпечення. Позивач вважає дії Головного управління ПФУ у Львівській області щодо зменшення основного розміру його пенсії до 70% сум грошового забезпечення протиправними, тому звернувся у суд із цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при здійсненні перерахунку пенсії позивачу з 01 квітня 2019 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року у справі №380/21990/21 у відповідача були відсутні правові підстави для обмеження її розміру 70% грошового забезпечення, з посиланням на частину 2 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (у редакції Закону № 1166-VII), оскільки встановлене нею обмеження не має зворотної сили, стосується лише обчислення максимального розміру пенсії, призначеної на час дії цієї ж норми, і не може обмежувати право позивача на отримання пенсії у розмірі 86% грошового забезпечення. Таким чином, дії відповідача щодо зменшення відсотку основного розміру пенсії з 86% на 70% при проведені її перерахунку на підставі рішення суду від 31 грудня 2021 року у справі №380/21990/21 є протиправними, а тому відповідача необхідно зобов`язати здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії позивача виходячи з 86 % від відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум. Крім того, відповідач протиправно обмежив розмір пенсії позивача максимальним розміром, оскільки ч.7 ст.43 Закону №3668-VI, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а тому необхідно зобов`язати відповідача здійснити з 01 квітня 2019 року виплату пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII статтею 63 якого встановлено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Згідно з ч.4 ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Постановою Кабінету міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби). Осіб рядового і начальницького складу. Дана постанова набрала чинності 01 січня 2018 року. Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13 лютого 2008 року (далі - Порядок) встановлено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон), у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. За змістом п.4 Порядку перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Так, розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону з урахуванням доплат до попередніх розмірів пенсій згідно з пунктом 4 Порядку та підвищень, передбачених абзацом першим цього пункту, не можуть перевищувати розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону, виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 1 квітня 2012 року, отже відповідачем не обмежується розмір пенсій, а приводиться у відповідність до інших нормативно-правових актів. Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, що діяла на час призначення пенсії позивача) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів". Законом України від 27 березня 2014 року №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності в цій частині 01 травня 2014 року, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" викладено в наступній редакції: "максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів". Згідно з п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом. При цьому, ч.1 ст.58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися виключно при призначенні нових пенсій. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення. З врахуванням наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова відповідача від перерахунку пенсії позивачу з урахуванням розміру пенсії 86% грошового забезпечення та призначення пенсії з урахуванням 70% грошового забезпечення звужує права позивача. Крім того, колегія суддів зазначає, що правове регулювання питання щодо визначення відсотку грошового забезпечення під час перерахунку пенсії з моменту прийняття рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року у справі №380/11454/22 не змінилось. Щодо позовних вимог у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром, то колегія суддів зазначає наступне. Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI внесено зміни до Закону №2262-XII, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, а саме ч.7 ст.43 викладено в редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність» та доповнено реченням такого змісту «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень». Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн. Відповідно до п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абзац 6 п.4 Рішення Конституційного Суду України у справі №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України). Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року у справі №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України вказав, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року у справі №7-рп/2016, є втрата чинності з 20 грудня 2016 року норм ч.7 ст.43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Викладене виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною ч.7 ст.43 Закону від 09 квітня 1992 року №2262-XII, така норма «відсутня» (виключена) у тексті Закону. Згідно з нормами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, передбачено, що відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, він набрав чинності з 01 січня 2017 року, у ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що норми ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» узгоджуються з положеннями ч.7 ст.43 Закону №2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, яка втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016. Отже, починаючи із 2017 року ст.43 Закону №2262-XII не передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII до ч.7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року»), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17 та від 31 березня 2021 року у справі №815/3000/17. З матеріалів справи вбачається, що позивачу пенсія призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та забезпечення деяких інших осіб". За таких обставин підстави для обмеження пенсії позивачу не відповідають нормативному регулюванню спірних правовідносин. Крім вказаного, колегія суддів зауважує, що Конституційний Суд України в п.7 Рішення від 08 червня 2016 року №4-рп/2016 висловлював правову позицію, якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені». Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Також Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004). Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом від 09 квітня 1992 року №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів зазначає, що ч.7 ст.43 Закону №3668-VI, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016. З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач протиправно обмежив розмір пенсії позивача, а тому необхідно зобов`язати відповідача здійснити з 01 квітня 2019 року виплату пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром. Аналогічна правова позиція у спірних правовідносинах щодо питання обмеження максимальним розміром у виплаті пенсії викладена у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі №300/633/19. Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що при здійсненні перерахунку пенсії позивачу з 01 квітня 2019 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року у справі №380/21990/21 у відповідача були відсутні правові підстави для обмеження її розміру 70% грошового забезпечення, з посиланням на частину 2 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (у редакції Закону № 1166-VII), оскільки встановлене нею обмеження не має зворотної сили, стосується лише обчислення максимального розміру пенсії, призначеної на час дії цієї ж норми, і не може обмежувати право позивача на отримання пенсії у розмірі 86% грошового забезпечення. Таким чином, дії відповідача щодо зменшення відсотку основного розміру пенсії з 86% на 70% при проведені її перерахунку на підставі рішення суду від 31 грудня 2021 року у справі №380/21990/21 є протиправними, а тому відповідача необхідно зобов`язати здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії позивача виходячи з 86 % від відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум. Крім того, відповідач протиправно обмежив розмір пенсії позивача максимальним розміром, оскільки ч.7 ст.43 Закону №3668-VI, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а тому необхідно зобов`язати відповідача здійснити з 01 квітня 2019 року виплату пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року у справі № 380/11454/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 25 січня 2023 року.