Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 554/10277/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 554/10277/22 Суддя першої інстанції: Романенко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., секретаря Височанської Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора 1-го батальйону 6-ої роти Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Колісник Лесі Олександрівни, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.11.2022, - У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора 1-го батальйону 6-ої роти Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Колісник Лесі Олександрівни, Департаменту патрульної поліції (також далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), за перевищення обмежень швидкості руху. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що його протиправно притягнуто до відповідальності, оскільки прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості автомобіля позивача в порушення вимог законодавства утримувався інспектором поліції в руках; оскаржувана постанова не містить інформації стосовно розміщення на відрізку дороги, де вчинено правопорушення, дорожнього знаку 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху». Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.11.2022 позов задоволено. Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Свою позицію обґрунтовує тим, що факт перевищення дозволеної швидкості руху встановлено за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, що є належним засобом вимірювальної техніки, який конструктивно створений для тримання в руках під час вимірювання швидкості руху і такий спосіб його використання не впливає на точність показників. У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі пункта 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а рішення суду - скасувати, з таких підстав. Відповідно до постанови серії ЕАР №5875398 від 10.09.2022 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 10.09.2022 о 13:20 на автомобільній дорозі М-05 Київ-Одеса 224 км, Черкаська область, Уманський р-н, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВМW Х5 д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 154 км/год (швидкість вимірювалась приладом TruCam ТС003047), перевищив установлену швидкість руху на 44 км/код, чим порушив п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що до нього на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП застосовано штраф у сумі 340,00 грн. Уважаючи постанову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано будь-яких доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до п.п. 12.4, 12.6 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю: а) автобусам (мікроавтобусам), що здійснюють перевезення організованих груп дітей, легковим автомобілям з причепом і мотоциклам - не більше 80 км/год.; б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год; в) вантажним автомобілям, що перевозять людей у кузові, та мопедам, - не більше 60 км/год; г) автобусам (за винятком мікроавтобусів) - не більше 90 км/год; ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год. Положеннями пп. «б» п. 12.9 ПДР водієві заборонено перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил. Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.. Як раніше зазначалося, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що за даними засобу вимірювальної техніки він рухався з перевищенням встановлених обмежень швидкості руху більше як на 44 кілометри на годину. Під час вимірювання швидкості руху транспортного засобу поліцейський тримав відповідний технічний засіб в руках, що сторонами справи не заперечується. Згідно зі ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів. Отже, показання технічних приладів є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення. Порядок та особливості використання технічних приладів безпосередньо у КУпАП не визначені. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026 було затверджено Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Разом з тим зазначений підзаконний акт також не встановлює порядок використання саме тих технічних засобів, що забезпечують вимірювання швидкості руху транспортних засобів. Водночас загальні правила застосування, зокрема, технічних приладів закріплені у ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Відповідно до ч. 1 ст. 40 вказаного Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні. Зазначеною нормою права передбачено можливість використання поліцією технічних засобів з виявлення та/або фіксації правопорушень, а також визначено можливі місця їх розміщення. Такі технічні засоби дозволено монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель. Під час розгляду і вирішення апеляційної скарги колегія суддів виходить з того, що спосіб монтажу чи розміщення технічних засобів з виявлення та/або фіксації правопорушень у ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» не визначений. Вирішення цього питання не є предметом правового регулювання зазначеної норми права. Положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлюють лише загальні засади використання поліцією технічних засобів, які стосуються всіх типів технічних приладів (технічних приладів, призначених для вимірювання швидкості руху, відстані, визначення габаритно-вагових параметрів, встановлення відсотку алкоголю в крові людини тощо), що використовуються для цілей, задекларованих в цьому Законі. Натомість особливості практичного застосування технічного засобу в залежності від його призначення, конструктивних особливостей тощо можуть бути визначені в підзаконному акті. Як раніше зазначалося, Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026, не встановлює порядок використання саме тих технічних засобів, що забезпечують вимірювання швидкості руху транспортних засобів. З огляду на викладене, вирішуючи питання щодо правомірності дій поліцейського щодо тримання в руках приладу TruCam під час вимірювання швидкості руху автомобіля, яким керував позивач, колегія суддів уважає необхідним дослідити технічні характеристики та методику використання такого технічного приладу. Відповідно до листа ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» (яке проводило державні приймальні випробування вимірювача TruCam) від 01.10.2019 №22-38/49 лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного ручного режиму роботи вимірювач TruCam може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі. Алгоритм обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювання швидкості руху транспортних засобів в межах максимально допустимої похибки як в ручному, так і в автоматичному режимі +/- 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год та +/- 1 % в діапазоні від 201 до 300 км/год. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що прилад TruCam LTI 20/20 міг бути застосований поліцейським в ручному режимі для виявлення та фіксування правопорушення, описаного в оскаржуваній постанові. Натомість висновок суду першої інстанції про те, що з урахуванням положень ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, є помилковим. Колегія суддів наголошує на тому, що ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» не містить приписів щодо можливості використання поліцією лише змонтованих технічних приладів. Натомість зазначена норма права передбачає можливість монтажу або розміщення таких приладів по зовнішньому периметру доріг і будівель. Також ОСОБА_1 наголошує на тому, що оскаржувана постанова не містить інформації стосовно розміщення на відрізку дороги, де вчинено правопорушення, дорожнього знаку 5.70. Надаючи правову оцінку зазначеному доводу, колегія суддів ураховує, що згідно з главою 5 розділу 33 ПДР у редакції, чинній на час складання оскаржуваної постанови, дорожній знак 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. На підтвердження того, що заходи контролю за порушенням ПДР за допомогою спеціальних технічних засобів були здійснені саме в зоні дії дорожнього знаку 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» Департамент патрульної поліції разом з відзивом на позовну заяву надав фотозображення розміщення дорожнього знаку 5.70 на 222 та 226 км автодороги М-05, а також схематичне зображення місць розташування цього знаку. Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Отже, доводи апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 25.11.2022 та є підставою для його скасування. Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи. Керуючись статтями 33, 34, 139, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.11.2022 скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.Є. Пилипенко Л.Т. Черпіцька