Постанова 4852 № 160/1614/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 160/1614/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 року в адміністративній справі №160/1614/22 (суддя у 1 інстанції Лозицька І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, в якому просив: - визнати протиправною відмову Департаменту фінансів Міністерства оборони України, викладену у листі від 10.12.2021 року №248/К-1305/1/1104 у доплаті одноразової грошової допомоги з інвалідності у розмірі 102500,00 грн. на користь ОСОБА_2 ; - зобов`язати Департамент фінансів Міністерства оборони України доплатити одноразову грошову допомогу з інвалідності ОСОБА_2 у розмірі 102500,00 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 року у задоволені позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачу у 2018 році встановлено 3 група інвалідності, яка настала внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, через що останній отримав одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму у сумі 440500,00грн. В 2020 році позивачу встановлено 2 групу інваліду війну, а тому останній відповідно до норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Оскільки другу інвалідності позивачу встановлено у 2020 році, відповідач мав розрахувати одноразову грошову допомогу з розрахунку встановленого на 1 січня 2020 року прожиткового мінімуму, в той час як відповідач здійснив такий розрахунок виходячи з прожиткового мінімуму на 2018 рік, чим порушив права скаржника. Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції, що 26.09.2018 року, ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності, яка настала в наслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини. У зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, позивачу було призначено і виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у сумі 440 500 грн. 18.02.2020 року позивачу встановлено інвалідність ІІ групи, причина інвалідності захворювання пов`язані із захистом Батьківщини. Протокольним рішенням комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03.04.2020 року №52 на підставі довідки позивачу призначено одноразову грошову допомогу у розмірі різниці між 300 та 250 - кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2018) в сумі 88 100 грн. Позивач звернувся до Департаменту фінансів Міністерства оборони України з вимогою щодо здійснення доплати у розмірі 102 500,00 грн. недоотриманої одноразової грошової допомоги, належної йому у зв`язку із зміною групи інвалідності, у розмірі різниці між 300 та 250 - кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено ІІ групу інвалідності (2020 рік). Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 10.12.2021 року № 248/К-1305/1/1104 позивача повідомлено, що на день повторного огляду МСЕК 18.02.2020 року, коли ОСОБА_2 встановили другу групу інвалідності, і по теперішній час діє норма законодавства, що передбачає призначення та виплату допомоги, в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII). За змістом частини першої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті. Відповідно до пункту «б» частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ в редакції, чинній на момент звернення позивача за призначенням допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону). Приписами частини четвертої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. На виконання частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, якою передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- Порядок №975). Пунктом 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Підпунктом 1 пункту 6 Порядку № 975 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи; 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи. Відповідно до пункту 8 Порядку № 975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється. Відтак, аналіз приведених правових норм дає підстави для висновку, розмір отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язаний з днем встановлення інвалідності. При цьому Порядком № 975 чітко визначено, що у разі зміни групи інвалідності при повторному огляді, днем встановлення інвалідності є дата, коли інвалідність було встановлено вперше. Розмір одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності II групи, визначається з прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше. Оскільки позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності в 2018 році, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, є правильним висновок суду першої інстанції, що одноразова грошова допомога позивачу у зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності (ІІ групи) у 2020 році повинна бути визначена (обрахована), виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який був встановлений на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше, а саме на 1 січня 2018 року, а також про правомірність рішення комісії з цього питання. Доводи апелянта стосовно того, що оскільки позивачу вперше ІІ групу інвалідності встановлено у 2020 році, тому розмір одноразової грошової допомоги повинен визначатися, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2020 р., відповідно відповідачем не доплачено йому одноразову грошову допомогу в розмірі 102500,00грн., спростовані приведеними вище висновками суду. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 року в адміністративній справі №160/1614/22 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 року в адміністративній справі №160/1614/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко суддя В.А. Шальєва